Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 362/75/17

провадження № 61-12111св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Васильківська міська рада Київської області,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від

16 травня 2017 року у складі судді Корнієнка С. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів:

Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Васильківська міська рада Київської області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Васильківської міської ради

від 04 квітня 2012 року № 08.01.-23-ІУ затверджено порядок пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Васильків (далі - Порядок).

Вказаним рішенням визначено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Васильків, з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, становить 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (спорудження нового об'єкта будівництва, а також реконструкція, розширення, добудова, реставрація і капітальний ремонт об'єктів

будівництва) - для житлових будинків.

Відповідно до Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 05 грудня 2012 року за № КС18212238590, в експлуатацію введено об'єкт будівництва - «житловий будинок, цокольний поверх, сарай, альтанка, балкон по АДРЕСА_1», кошторисна вартість будівництва складає 991 062,00 грн, пайова участь 39 642,00 грн.

Факт порушення відповідачем вимог закону, а також рішення двадцять третьої сесії скликання від 04 квітня 2012 року, підтверджується вимогою Васильківської об'єднаної державної фінансової інспекції ДФІ в Київській області про усунення виявлених порушень законодавства від 28 квітня

2014 року № 16-16/850 та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року по адміністративній справі № 810/2062/15, яким виконавчий комітет було зобов'язано вжити заходів щодо пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

16 листопада 2016 року та 01 грудня 2016 року Васильківською міською радою Київської області надіслано ОСОБА_1 претензію та листа, щодо здійснення оплати пайового внеску через будівництво будинку. Однак відповідач проігнорувала лист позивача від 01 грудня 2016 року та не підписала надані примірники договору, не повернула один підписаний примірник договору позивачеві та не сплатила пайову участь.

Васильківська міська рада Київської області просила визнати укладеним з ОСОБА_1 01 грудня 2016 року договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова та стягнути з неї на свою користь пайовий внесок в розмірі 39 642,48 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від

16 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог Васильківської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору та стягнення коштів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду із даним позовом, про застосування якого заявлено відповідачем.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу Васильківської міської ради Київської області відхилено.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від

16 травня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги Васильківської міської ради Київської області, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

24 липня 2017 року Васильківською міською радою Київської області через засоби поштового зв?язку подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від

05 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що перебіг строку позовної давності почався після введення відповідачем спірної нерухомості до експлуатації, тобто з

06 грудня 2012 року, а пропозиції про укладання договору про пайову участь та сплати пайового внеску позивачем буди направлені відповідачеві лише наприкінці 2016 року, а позов подано 05 січня 2017 року. Позивачем пропущено позовну давність з поважних причин, оскільки про порушене право позивач дізнався лише 28 квітня 2014 року, після надходження вимоги Васильківської об'єднаної держаної фінансової інспекції Державної фіскальної служби в Київській області.

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області відхилити, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 липня

2017 року залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 213 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Положеннями підпункту 5 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року за наслідками розгляду цивільної справи № 339/388/16-ц дійшла наступних висновків.

Частина третя статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка набрала чинності з 01 січня 2013 року, передбачає, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частина дев'ята статті 40 зазначеного Закону).

Враховуючи вказане, відповідач як замовник будівництва багатоквартирного житлового будинку мала обов'язок до реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації укласти договір про пайову участь.

Згідно з частинами другою, третьою та дев'ятою статті 40 зазначеного Закону обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва.

Визначений частиною дев'ятою статті 40 Закону строк тривалістю у п'ятнадцять робочих днів встановлений для добровільного виконання замовником будівництва обов'язку звернутися до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору про пайову участь. Ухилення замовника будівництва від ініціювання укладення цього договору до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов'язку, прямо передбаченого чинним законодавством. Факт реєстрації декларації про готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь після такої реєстрації.

З огляду на те, що декларація про готовність до експлуатації житлового будинку була зареєстрована 05 грудня 2012 року, а Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01 січня 2013 року передбачав обов'язок замовника будівництва ініціювати укладення договору про пайову участь і укласти такий договір до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи зазначеного Закону.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону (частина перша статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

На виконання положень вказаного, 04 квітня 2012 року Васильківською міською радою було прийнято рішення № 08.01.-23-VI, яким затверджений Порядок пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Васильків» та визначено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Васильків, з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, становить 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (спорудження нового об'єкта будівництва, а також реконструкція, розширення, добудова, реставрація і капітальний ремонт об'єктів будівництва) - для житлових будинків.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку пайовий внесок сплачується на підставі Договору про пайову участь у створенні інфраструктури міста Васильків, що укладається між замовником та Васильківською міською радою в особі міського голови. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури

міста Васильків укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до введення в експлуатацію закінченого об'єкта будівництва.

Таким чином, обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту Законом покладено саме на замовника такого будівництва.

Тобто, замовник будівництва має звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію з тим, щоб уповноваженим органом було підготовлено необхідний розрахунок величини пайової участі та проект договору про пайову участь, який замовник після ознайомлення має підписати з дотриманням вимоги щодо строку - до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від

30 січня 2013 року, відповідачеві належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1.

Отже ОСОБА_1 була замовником будівництва та на неї поширюється дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», однак у встановлений Законом та Порядком строк не звернулася до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Василькова Київської області.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо порушення відповідачем як забудовником своїх обов'язків щодо укладення з міською радою договору про його пайову участь та сплати коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова. Однак помилково відмовили в задоволенні позову, в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Визнаючи причини пропуску позивачем строку позовної давності неповажними, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що перебіг строку позовної давності почався після дати введення відповідачем спірної нерухомості до експлуатації, тобто з 06 грудня 2012 року, пропозиції про укладення договору про пайову участь та сплати пайового внеску позивачем були направлені відповідачеві лише наприкінці 2016 року, а позов подано 05 січня 2017 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язковим в силу імперативних приписів Закону; саме відповідач повинен був звернутися до міської ради з заявою про укладання договору; у частинах восьмій, дев?ятій статті 40 Закону унормовано позасудову процедуру укладення органу місцевого самоврядування та замовника укласти договір про пайову участь.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

При цьому Закон (частина сьома статті 36 та частина одинадцята статті 39) покладає на замовника обов'язок протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

Дії відповідача про несвоєчасне укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який укладається на пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію не є таким, що обмежений у часі, оскільки Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить приписів, згідно з яким замовник звільняється від своїх обов'язків щодо укладання договору про пайову участь, у разі не звернення до відповідного органу з відповідною заявою. Тому порушення відповідачем у даній справі своїх обов'язків є триваючим.

За таких обставин, слід дійти висновку про те, що оскільки саме на замовника покладено обов'язок щодо укладання договору про пайову участь, який відповідно до приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повинен звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з відповідною заявою, висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду є неправильним.

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з'ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій внаслідок недослідження зібраних доказів не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права при розгляді даної справи допущені судами обох попередніх інстанцій, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від

16 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від

05 липня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило