Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.10.2018 року у справі №336/814/18

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 336/814/18-ц

провадження № 61-44486 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4;

суб'єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Мітіна Тетяна Вікторівна;

заінтересована особа - ОСОБА_6;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою надії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Шевченківський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області) Мітіної Т. В., заінтересована особа - ОСОБА_6

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 54397423 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2017 року про визначення способу участі батька, ОСОБА_6, у вихованні дочки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкування з нею шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дочкою відповідно до встановленого судом графіку.

20 грудня 2017 року державним виконавцем Мітіною Т. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54397423 за виконавчим листом № 336/6180/16-ц від 31 травня 2017 року, виданим Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, копію якої вона отримала лише 07 лютого 2018 року.

08 лютого 2108 року на особистому прийомі державного виконавця Мітіної Т. В. вона надала копії актів, які підтверджують, що рішення суду виконується в повному обсязі, подала відповідну заяву.

Зазначала, що державний виконавець відкрила виконавче провадження, не провела жодних виконавчих дій, а тільки винесла постанову про відкриття виконавчого провадження і стягнення виконавчого збору у розмірі 6 400 грн, хоча повинна була бути присутня при передачі дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьку - ОСОБА_6, проте жодного разу за адресою проживання дитини державний виконавець не з?являлась.

Вважала, що виконавче провадження № 54397423 від 20 грудня 2017 року відкрито незаконно, оскільки рішення суду виконується нею добровільно, підстав для відкриття виконавчого провадження не було.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Мітіної Т. В. у частині відкриття виконавчого провадження № 54397423 неправомірними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 грудня 2017 року № 54397423, а також скасувати всі заходи, здійснені на виконання виконавчого листа № 336/6180/16-ц від 31 травня 2017 року, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року у складі судді Жупанової І. Б. скаргу ОСОБА_4 задоволено. Визнано дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Мітіної Т. В. у частині відкриття виконавчого провадження № 54397423 неправомірними. Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 54397423 від 20 грудня 2017 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області МітіноюТ. В., а також скасовані всі заходи, здійснені на виконання виконавчого листа № 336/6180/16-ц від 31 травня 2017 року.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що у силу статей 1, 2, 6 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для винесення постанови від 20 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Мітіною Т. В. з примусового виконання виконавчого листа № 336/6180/16-ц, виданого 31 травня 2017 року, про визначення способу участі батька, ОСОБА_6 у вихованні дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкування з нею шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дочкою відповідно до встановленого графіку у державного виконавця не було.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що виконавчий лист було видано судом у встановленому законом порядку, підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження (повернення виконавчого листа стягувачу без виконання), передбачених статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», судом не встановлено.

У вересні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення статті 361 ЦПК України судом апеляційної інстанції їй не було надіслано копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття апеляційного провадження, не було повідомлено про час, дату і місце проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції, що позбавило її права на участь у судовому процесі та надання заперечень проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 Також зазначала, що вона у добровільному порядку виконувала рішення суду про визначення способу участі батька у виховання дитини, тому підстав для відкриття виконавчого провадження для примусового виконання рішення суду не було.

У листопаді 2018 року ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Вказував, що суд направляв ОСОБА_4 судові повістки, а вона могла дізнатись про стан відомого їй судового провадження, проте таких дій не вчинила, що свідчить про навмисне затягування нею судового розгляду справи.

Також зазначав, що 17 травня 2017 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя його позов до ОСОБА_4 про визначення способу його участі у вихованні дитини задоволено частково. Визначено спосіб участі батька, ОСОБА_6, у вихованні дочки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні з нею шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дочкою згідно з визначеним судом графіком. Проте рішення суду ОСОБА_4 не виконувала, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя із заявою про відкриття виконавчого провадження для того, щоб за участю державного виконавця мати можливість бачитися з дочкою та реалізовувати свої права. Про умисне невиконання ОСОБА_4 зазначеного рішення суду неодноразово складалися рапорти поліцейських, які були залучені до участі у проведенні виконавчих дій.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 361 ЦПК України разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції 26 червня 2018 року була розглянута за відсутності ОСОБА_4, яка не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України (а.с. 98).

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про отримання нею копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилалась на неотримання нею копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, копії апеляційної скарги та неналежне повідомлення її про розгляд справи, що позбавило її права на участь у судовому засіданні та можливості надання заперечень проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_6

За таких обставин доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи в апеляційній інстанції є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» від 08 квітня 2010 року наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог щодо належного повідомлення ОСОБА_4 про розгляд справи, а неповідомлення її про час та місце розгляду справи порушує вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Посилання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 могла б дізнатися про дату судового засідання з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, безпідставні, так як ОСОБА_6 не зазначає, яким чином ОСОБА_4 могла б дізнатися про апеляційне провадження, якщо рішенням районного суду її скарга задоволена, апеляційну скаргу подавала не вона і не отримувала копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, як і судових повісток.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За таких обставин, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк