Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №307/955/17

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 307/955/17

провадження № 61-8150св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г. та касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2017 року в складі судді Гримут В. І. та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про стягнення з банку на її користь грошових коштів за договором депозитного вкладу «Стандарт», укладеного між сторонами 08 січня 2014 року № SAMDNWFD0070053217700(далі - договір депозитного вкладу, договір вкладу, договір),разом з нарахованими відсотками та 3 % річних у розмірі 28 858,34 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що банк не виконує умови укладеного між сторонами договору депозитного вкладу, та рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року, яким банк зобов'язано видати позивачу одноразовою операцією через касу належні їй грошові кошти за договором.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стянуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 28 858,34 дол. США заборгованості за договором депозитного вкладу № SAMDNWFD0070053217700, яка складається з: 24 тис. дол. США вкладу за договором, 3 077,26 дол. США процентів за вкладом, 203,8 дол. США 3 % річних, 1 577,90 дол. США 3 % річних за період з 22 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ухиляється від виконання визначених законодавством та взятих на себе за договором зобов'язань, порушує право позивача на вільне використання належних їй грошових коштів.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 1 400,55 дол. США як 3 % річних за період з 22 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року. У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що невиконання банком рішення суду, що набрало законної сили, не є підставою для повторного стягнення боргу за договором. 3 % річних за неналежне виконання грошового зобов'язання, що передбачені статтею 625 ЦК України, підлягають нарахуванню на суму вкладу, а на відсотки, нараховані на цю суму, 3 % річних не нараховуються, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено нарахування відсотків на відсотки.

У касаційній скарзі, поданій 30 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4

Касаційна скарга банку мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними і необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Позивач не надала належних і допустимих доказів прострочення виконання банком грошового зобов'язання. Судами вдруге задоволені вимоги про стягнення 3 % річних за вкладом, що свідчить про упередженість розгляду справи судами. Суди допустили однобічність судового розгляду, що призвело до неправильного вирішення справи.

У касаційній скарзі, поданій 04 грудня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасуватирішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року і залишити в силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2017 року.

Касаційна скарга позивача мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, в результаті чого ухвалив незаконне судове рішення. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року не виконано банком і його неможливо виконати, оскільки постанова державного виконавця від 10 березня 2017 року про закінчення виконавчого провадження не оскаржена до суду, а тому вона унеможливлює повторне звернення до виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження. Стаття 625 ЦК України передбачає нарахування 3 % річних на всю суму невиконаного зобов'язання, а не на його частину.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 04 листопада 2017 року та витребувано її матеріали з Тячівського районного суду Закарпатської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147Л/ІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року, та витребувано її матеріали з Тячівського районного суду Закарпатської області.

20 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на касаційну скаргу ОСОБА_4, мотивований тим, що заявник не навела доводів та не надала доказів, які б спростували встановлені апеляційним судом обставини.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 рокусправу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 08 січня 2014 року між ОСОБА_4 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір депозитного вкладу «Стандарт» № SAMDNWFD0070053217700, за умовами якого ОСОБА_4 передала банку грошові кошти в сумі 24 тис. дол. США для розміщення на депозитному рахунку на строк до 08 січня 2015 року, на який банк протягом місяця повинен нараховувати 10 % річних.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_4 готівкою, одноразовою операцією через касу, належні їй валютні кошти за договором від 08 січня 2014 року № SAMDNWFD0070053217700 в розмірі 27 280,44 дол. США з яких: 24 тис. дол. США вклад за договором; 3 077,26 дол. США проценти за вкладом, 203,18 дол. США 3 % річних, що передбачені статтею 625 ЦК України за період з 09 січня 2015 року по 21 квітня 2015 року.

10 березня 2016 року видано виконавчий лист № 307/1451/15-ц.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області від 04 травня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50979471 з виконання виконавчого листа № 307/1451/15-ц.

Постановою державного виконавця Соборного відділу ДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 10 березня 2017 року виконавче провадження № 50979471 закінчено з підстав передбачених пунктом 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» не виконано.

Звертаючись з цим позовом, ОСОБА_4 просила стягнути з банку на її користь 28 858,34 дол. США, з яких: 24 тис. дол. США вклад за договором; 3 077,26 дол. США проценти за вкладом; 203,18 дол. США 3 % річних; 1 577,90 дол. США 3 % річних за період з 22 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року.

Відповідно до статті1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Установивши, що банк відмовляється видати/перераховувати позивачу вклад за укладеним між сторонами договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь позивача 24 тис. дол. США вкладу.

Висновки апеляційного суду про те, що норми чинного законодавства України не передбачають можливість повторного стягнення суми боргу за договором за наявності судового рішення, не ґрунтуються на встановлених обставинах, оскільки матеріали справи не містять доказів існування судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з банку на користь ОСОБА_4 24 тис. дол. США вкладу за укладеним між сторонами договором депозитного вкладу «Стандарт» № SAMDNWFD0070053217700.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення вкладу підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення відсотків за вкладом, передбачених договором та 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України, не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Суди встановили, що ОСОБА_4 укладено договір депозитного вкладу на строк з 08 січня 2014 року до 08 січня 2015 року, зі сплатою банком 10 % річних на суму вкладу.

Із закінченням строку дії договору будь-які нарахування, передбачені договором припиняються. Норми чинного законодавства України не передбачають можливість нарахування передбачених договором відсотків поза межами строку його дії.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача відсотки, нараховані за договором, за період з 09 січня 2014 року по 21 квітня 2015 року в розмірі 3 077,26 дол. США.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення нарахованих за договором відсотків поза межами строку його дії.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми.

Ураховуючи наведене, стягненню з відповідача підлягають три відсотки річних, нараховані на суму боргу за вкладом, з моменту звернення вкладника із заявою

про повернення вкладу.

У порушення статей 212-214, 303, 316 ЦПК України (в чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень редакції) суди на наведене уваги не звернули, не з'ясували належним чином фактичні обставини справи, не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині вирішення позову ОСОБА_4 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення відсотків нарахованих за договором та трьох відсотків річних передбачених статтею 625 ЦК України не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року скасувати.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2017 року в частині стягнення з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 24 тис. дол. США вкладу залишити в силі.

В іншій частині рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2017 року скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. І. Крат

В. П.Курило