ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 686/8011/18

провадження № 61-7923св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3, після якого відкрилась спадщина на належне йому майно.

Позивач вказувала на те, що шестимісячний строк для прийняття спадщини вона пропустила, оскільки не знала про смерть батька і тільки у грудні 2017 року їй стало відомо про це. Вважає, що встановлений законом строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причини.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після ОСОБА_3.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018 року, ухваленим у складі судді Стефанишина С. Л., позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення мотивоване тим, що позивач є спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не знала про смерть спадкодавця.

Встановивши, що нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском шестимісячного строку, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, апеляційний суд вказував на помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій.

Також вказував, що наведена позивачем причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця без встановлення інших об'єктивних, непереборних та істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Посилаючись на зазначене, а також на постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 489/1915/16-ц та від 28 лютого 2018 року у справі № 710/1397/16-ц, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

На думку заявника, апеляційний суд не врахував, що із заявою про прийняття спадщини вона вчасно не звернулася, оскільки не знала про смерть спадкодавця.

Не врахував суд і те, що вона постійно проживає у м. Кропивницькому, а її батько проживав у с. Гелетинці Хмельницького району Хмельницької області, зазначене призвело до пропуску шестимісячного строку, що, на її думку, є підставою для його поновлення.

Разом з цим, заявник вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, які мали значення для її правильного вирішення, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. Посилаючись на зазначене, заявник просила про задоволення касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 1 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області матеріали цивільної справи № 686/8011/18.

Ухвалою цього ж суду від 21 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

З повідомлення приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Грищук О. В. від 16 березня 2018 року суди встановили, що ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після батька у зв'язку з пропуском шестимісячного строку.

Зі спадкової справи № 6-2917 року судами встановлено, що після ОСОБА_3 спадщину прийняла його мати - ОСОБА_2.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною 1 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 зазначила, що не знала про смерть спадкодавця.

Зазначене не свідчить про те, що у спадкоємця існували об'єктивні перешкоди для подання заяви.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, встановивши, що у ОСОБА_1 були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правильним є і посилання апеляційного суду на постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 489/1915/18 та від 28 лютого 2018 року у справі № 710/1397/16-ц, оскільки у зазначених постановах містяться висновки про те, що сама по собі необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця, сімейні обставини та велика відстань між місцем проживання спадкодавця та спадкоємця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Доводи заявника про невстановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця та проживання в різних населених пунктах, касаційний суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Інші наведені доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов'язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, а також врахував позиції Верховного Суду та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статями 400, 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В.

А. Стрільчук