Історія справи

Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 344/7580/17

провадження № 61-41097св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на рішення Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 06 березня 2018 року в складі судді Татаріної О. А. та постанову Апеляційного суду Івано - Франківської області від 20 червня 2018 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») про стягнення вихідної допомоги при звільненні та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 03 грудня 2014 року він був прийнятий на посаду віце-президента ПАТ «Укртрансгаз». 02 березня 2016 року його було обрано членом правління товариства, а 16 травня 2016 року з ним укладено контракт № 3 від 16 травня 2016 року строком дії до 02 березня 2021 року включно.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 93 від 20 березня 2017 року його повноваження як члена правління цього товариства припинено достроково з 21 березня 2017 року і цього ж дня його звільнено з посади члена правління ПАТ «Укртрансгаз» за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України на підставі вказаного рішення загальних зборів акціонерів названого товариства з виплатою йому, окрім іншого, вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України та пункту 7.6.1. в розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Вважаючи, що йому належало до виплати в день звільнення дві вихідні допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку, передбачені підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 контракту та статтею 44 КЗпП України, позивач просив стягнути на його користь з відповідача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 4 485 209,04 грн, середній заробіток за час затримки належних сум при звільненні з роботи з 22 березня 2017 року по 12 червня 2017 року у розмірі 2 167 851,03 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано - Франківської області від 20 червня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. В день звільнення з ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок, оскільки нараховано та виплачено: компенсацію за шість календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 03 грудня 2016 року по 21 березня 2017 року, вихідну допомогу відповідно до статті 44 КЗпП України та пункту 7.6.1 контракту у розмірі шестимісячного середнього заробітку, та інші виплати, передбачені законодавством України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує, що контрактом передбачені додаткові гарантії посадовій особі, зокрема право на отримання вихідної допомоги у підвищеному розмірі. Відповідно до підпункту 7.6.1. пункту 7.6 контракту № 3 у разі дострокового припинення контракту з ініціативи вищого органу товариства, члену правління встановлюються наступні гарантії та компенсації: відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку та відповідно до підпункту 7.6.2. пункту 7.6 - інші виплати, передбачені законодавством України. Вказує на те, що відповідно до Галузевої угоди на 2012-2014 роки та колективного договору на 2016 - 2018 роки встановлено, що працівникам передбачено додаткові соціальні гарантії у вигляді додаткової вихідної допомоги, крім тієї, що передбачена законодавством України. Галузева угода встановлює додаткові гарантії для працівників нафтової та газової промисловості, тому підпунктом 7.6.1 пункту 7.6. контракту встановлено саме додаткові соціальні гарантії для членів правління ПАТ «Укртрансгаз» у розмірі шестимісячного середнього заробітку, як вихідна допомога, передбачена умовами контракту, а також вихідна допомога, передбачена чинним законодавством у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що виплата однієї із зазначених вихідних допомог не звільняє роботодавця від виплати іншої вихідної допомоги. При цьому, виплата вихідної допомоги згідно статті 44 КЗпП України є виконанням імперативної норми, встановленої законодавством України, а виплата за підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 контракту є виконанням взятих на себе зобов`язань роботодавцем.

Крім того, позивач зазначає, що іншим членам правління ПАТ «Укртрансгаз» була виплачена як вихідна допомога, передбачена умовами контракту, так і вихідна допомога, передбачена статтею 44 КЗпП України.

Відзив на касаційну скаргу

07 травня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про помилковість тверджень позивача, оскільки він неправильно тлумачить чинне трудове законодавство та норми контракту № 3. Зокрема, відповідач вказав, що ОСОБА_1 помилково вважає, що вихідна допомога, закріплена підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 контракту № 3, має додатковий характер. Крім того, відповідачем зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції надали належну оцінку обставинам справи, тому оскаржувані рішення є обґрунтованими та скасуванню в касаційному порядку не підлягають.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали цивільної справи № 344/7580/17 з Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 03 грудня 2014 року на підставі наказу № 534-к ОСОБА_1 був прийнятий на посаду віце-президента ПАТ «Укртрансгаз», що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 29 від 02 березня 2016 року ОСОБА_1 обрано членом правління ПАТ «Укртрансгаз».

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 42 від 16 травня 2016 року було затверджено умови контракту, що укладатимуться з членами Правління ПАТ «Укртрансгаз» та уповноважено голову правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_3 підписати контракти з членами правління ПАТ «Укртрансгаз» на відповідних умовах.

16 травня 2016 року ПАТ «Укртрансгаз» в особі голови правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_3 укладено контракт № 3 з членом правління ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_1 строком дії до 02 березня 2021 року включно.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртрансгаз» № 93 від 20 березня 2017 року повноваження ОСОБА_1 як члена правління було припинено з 21 березня 2017 року.

Відповідно до наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 21 березня 2017 року № 118-к ОСОБА_1 з цього ж дня звільнено з роботи у зв`язку з припиненням повноважень на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та поданою заявою про звільнення звільнено з посади віце-президента товариства за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Цим же наказом, серед іншого, призначено (дослівно) «… виплатити ОСОБА_1 : …вихідну допомогу у відповідності до ст. 44 КЗпП України та п. 7.6.1. Контракту від 16.05.2016 №3 з членом Правління Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» у розмірі шестимісячного середнього заробітку; інші виплати, передбачені законодавством України».

Підпунктами 7.6.1, 7.6.2. пункту 7.6. контракту № 3 визначено, що «У разі дострокового припинення контракту з ініціативи вищого органу товариства, за виключенням підстав звільнення за вчинення порушень з вини члена правління, чи з незалежних від члена правління причин, члену правління встановлюються наступні гарантії та компенсації: вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку; інші виплати, передбачені законодавством України».

Відповідно до наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 21 березня 2017 року № 118-к з ОСОБА_1 було проведено остаточний розрахунок, нараховано та виплачено: компенсацію за шість календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 03 грудня 2016 року по 21 березня 2017 року, вихідну допомогу відповідно до статті 44 КЗпП України та підпункту 7.6.1 пункту 7.6 контракту № 3 від 16 травня 2016 року розмірі шестимісячного середнього заробітку, та інші виплати, передбачені законодавством України.

Колегія суддів не погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що при звільненні його з роботи підлягає виплаті одна вихідна допомога, відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 контракту № 3 у розмірі шестимісячного середнього заробітку, та друга вихідна допомога в розмірі шестимісячного середнього заробітку, відповідно до підпункту 7.6.2 контракту № 3, статті 44 КЗпП України, з огляду на таке.

Судами встановлено, що за змістом пункту 2.6 галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і галузевої промисловості України на 2012-2014 роки (а. с. 122-152 т.1) та пункту 2.3, колективного договору ПАТ «Укртрансгаз» на 2016-2018 роки (а. с. 175-192 т.2), який за змістом відповідає зазначеному пункту Галузевої угоди, передбачена виплата за рахунок коштів Товариства додаткової, крім передбаченої чинним законодавством, вихідної допомоги окремим категорія працівників, звільненим у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією Товариства, скороченням чисельності чи штату працівників.

Позивача звільнено з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 у зв`язку з припиненням повноважень члена правління товариства, а не у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією Товариства, скороченням чисельності чи штату працівників, тому зазначені положення Галузевої угоди та колективного договору на нього не поширюються.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Стаття 44 КЗпП України не містить поняття вихідної допомоги, але вказує на випадки її виплати.

Аналіз змісту цієї норми свідчить, що вихідна допомога є одноразовою виплатою, яка виплачується роботодавцем працівнику у встановлених законодавством випадках при припиненні трудового договору (контракту).

За цією статтею у разі припинення повноважень посадових осіб з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Тобто ця норма для зазначеного випадку припинення трудового договору встановлює мінімальний розмір вихідної допомоги і допускає можливість цієї виплати у більшому розмірі. Зокрема, при застосуванні положень частини першої статті 9-1 КЗпП України щодо права роботодавця в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників розміри вихідної допомоги при звільненні за тією чи іншою підставою можуть бути вищими, що визначається шляхом колективно-договірного регулювання (у відповідному колективному договорі) або індивідуально-договірного регулювання (у відповідному трудовому договорі чи контракті).

Аналіз зазначених норм приводить до висновку, що у випадку звільнення працівника з підстави, яка дає йому право на отримання вихідної допомоги, законом передбачено можливість виплати лише однієї вихідної допомоги.

Тлумачення змісту підпунктів 7.6.1., 7.6.2. пункту 7.6. контракту № 3 «… у разі дострокового припинення контракту з ініціативи вищого органу товариства, за виключенням підстав звільнення за вчинення порушень з вини члена правління, чи з незалежних від члена правління причин, члену правління встановлюються наступні гарантії та компенсації: вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку та інші виплати, передбачені законодавством України» свідчить, що цим положенням контракту лише закріплено розмір вихідної допомоги, який визначений статтею 44 КЗпП України, на мінімальному рівні, а не встановлено додаткову вихідну допомогу.

З урахуванням того, що умовами контракту (підпункт 7.6.1 пункт 7.6) лише конкретизовано розмір вихідної допомоги при звільненні, яка передбачена статтею 44 КЗпП України, доводи позивача про обов`язок роботодавця виплатити ще одну, крім встановленої цією нормою трудового права, таку допомогу відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 контракту від 16 травня 2016 року № 3 є помилковими і такими що ґрунтуються на неправильному тлумаченні наведеної норми матеріального права і зазначених умов контракту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що з позивачем проведено повний розрахунок при звільненні його з роботи, а тому немає підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Аргументи позивача про виплату як вихідної допомоги, передбаченої умовами контракту, так і вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України при звільненні президента ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_4 не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки суд в справі, що переглядається, не досліджує наведених обставин.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК Українине належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 401 ЦПК Українипередбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 06 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано - Франківської області від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель