Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.10.2024 року у справі №183/3701/16
Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №183/3701/16
Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №183/3701/16
Ухвала КЦС ВП від 28.05.2019 року у справі №183/3701/16

Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 183/3701/16

провадження № 61-28180св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), КратаВ.І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Новомосковська міська рада,

третя особа - Новомосковська товарна біржа,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,

встановив:

У червні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Новомосковської міської ради, у якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1, укладений 20 березня 2003 року між ОСОБА_7, як продавцем, та нею (ОСОБА_3.), як покупцем, посвідчений на Новомосковській товарній біржі;

- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м, яка складається з: двох кімнат площею17,8 кв. м та 11,6 кв. м, кухні площею 7,1 кв. м, ванної кімнати площею 2,7 кв. м, вбиральні площею 1,4 кв. м, коридору площею 8,6 кв. м, лоджії площею 1,2 кв. м.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що придбала у ОСОБА_8 зазначену вище квартиру, сплативши за неї 14 764 грн. Договір купівлі-продажу був зареєстрований у бюро технічної інвентаризації, проте нотаріально не посвідчений. Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_7 звільнив спірне житлове приміщення, а згодом їй стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року він помер. Спадкоємці, які прийняли б спадщину відповідно до норм чинного законодавства України, відсутні.

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року у складі судді Дубовенко І. Г. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 Дніпропетровської області загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м, яка складається з двох кімнат площею 17,8 кв. м та 11,6 кв. м, кухні площею 7,1 кв. м, ванної кімнати площею 2,7 кв. м, вбиральні площею 1,4 кв. м, коридору площею 8,6 кв. м, лоджії площею 1,2 кв. м.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_4, який не брав участі у розгляді справи, оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року закрито на підставі статей 292, 297 ЦПК України.

Апеляційний суд виходив із того, що заявник не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження рішення суду.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5, просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити на розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Скарга аргументована тим, що суд, закривши апеляційне провадження та повернувши його апеляційну скаргу, не перевірив та не вирішив, чи порушуються ухваленим рішенням місцевого суду його права та обов'язки як власника спірного житлового приміщення, обмежив його права на апеляційне оскарження рішення, яким вирішено питання про його права та обов'язки.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 183/3701/16 передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що у червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_7 із позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, посилаючись на те, що вона придбала цю квартиру у відповідача, проте не оформила нотаріально.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, про що 15 квітня 2016 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено відповідний актовий запис № 64.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, наданої 05 жовтня 2016 року Новомосковською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, спадкова справа після смерті ОСОБА_7, померлого у 2016 році, не заводилася.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 уточнила позов, подавши його до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (а. с. 42).

09 грудня 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким визнав за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 Дніпропетровської області.

У січні 2017 року зазначене рішення оскаржив в апеляційному порядку ОСОБА_4, посилаючись на те, що це рішення зачіпає його інтереси, оскільки саме він є власником спірної квартири, придбаної відповідно до договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року у ОСОБА_9, який набув право власності на підставі заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08 вересня 2016 року.

Крім того, він є відповідачем у справі за позовом ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, проведення державної реєстрації прав власності, у якій 21 березня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області відкрито провадження (а. с. 135-136).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху, оскільки вона не відповідала пункту 3 частини другої статті 295 ЦПК України.

Після виконання ОСОБА_4 вимог ухвали суду від 09 лютого 2017 року, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року відкрито апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року та призначено справу до розгляду на 09 грудня 2016 року.

У подальшому, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 закрито з підстав, визначених статтею 292 ЦПК України.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в судах апеляційної та касаційної інстанцій конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення може призвести до виникнення несприятливих для них правових наслідків.

Зазначені особи можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов'язки, тобто, безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цих осіб.

Така правова позиція викладена у постанові Верховним Судом України у справі № 6-1783цс16 від 13 березня 2017 року.

Предметом спору, який вирішувався судом, є квартира АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, право власності на яку на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року набув ОСОБА_4

Отже, суд першої інстанції вирішив спір щодо майна (визнав право власності за ОСОБА_3.), тоді як власником цього майна є не залучений до участі у справі ОСОБА_4

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції у справі, наведеного не врахував, дійшов передчасного висновку про відсутність у ОСОБА_4 права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов'язки, а також, що права заявника оскаржуваним рішенням не порушено, внаслідок чого позбавив його права на апеляційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 389, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П. Курило