Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2020 року у справі №332/107/20

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 332/107/20

провадження № 61-5399св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач- товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі судді Подліянової Г. С. та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року у складі судді Маловічко С. В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

16 січня 2020 року до Заводського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ "Технохімреагент" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, яка пов'язана із митним оформленням товарів. Внаслідок низького професійного рівня фахівців Запорізької митниці, товариство сплачує зайві митні платежі.

Позивач 09 жовтня 2018 року листом № 908/1148/18 звернувся до Міністерства фінансів України з пропозицією скасувати Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643.

Директор Департаменту митної політики Міністерства фінансів України ОСОБА_1 направив лист ТОВ "Технохімреагент" від 09 жовтня 2018 року за належністю для розгляду та надання відповіді до Державної фіскальної служби України, оскільки відповідно до статті 21 МК України, консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються органами доходів і зборів.

Позивач вважав, що внаслідок таких дій відповідача, його звернення по суті не розглянуто.

Із урахуванням зазначеного позивач просив суд відшкодувати за рахунок держави 74
444,00 грн немайнової шкоди, завданої штучним усуненням від розгляду звернення ТОВ "Технохімреагент", шляхом передання його до Державної фіскальної служби України для надання консультації.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "Технохімреагент" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи правову природу здійснення митної справи у правовідносинах між сторонами, спір, що виник, має ознаки публічно-правового. При прийнятті оскаржуваного рішення посадова особа - директор Департаменту митної політики Міністерства фінансів України ОСОБА_1 діяв як суб'єкт владних повноважень органу державної влади у сфері митної політики, а тому вказана справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Технохімреагент" на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року у справі за позовом ТОВ "Технохімреагент" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Технохімреагент" на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року у справі за позовом ТОВ "Технохімреагент" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвали суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що скаржник не усунув в повному обсязі недоліки апеляційної скарги.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У касаційних скаргах, поданих у березні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ "Технохімреагент", посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвали суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ТОВ "Технохімреагент" на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року та витребувано її із Заводського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ТОВ "Технохімреагент" на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року.

16 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2020 рокувизначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Фаловська І. М., Штелик С.

П.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій не повно з'ясовано обставини справи. Заявник вказує, що йому не відомо зареєстроване місце проживання (перебування) та місцезнаходження відповідача.

Відзиви на касаційні скарги не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 16 січня 2020 року до Заводського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ "Технохімреагент" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди (а. с. 1-19).

Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "Технохімреагент" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди (а. с. 21-22).

30 січня 2020 року ТОВ "Технохімреагент" подало апеляційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року (а. с. 25-26).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Технохімреагент" на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року про відмову у відкритті провадження залишено без руху у зв'язку з незазначенням місця проживання чи перебування відповідача та у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не додано копії апеляційної скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи (а. с. 30-31).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Технохімреагент" на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року у справі за позовом ТОВ "Технохімреагент" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди визнано неподаною та повернуто скаржнику (а. с. 44-46).

28 лютого 2020 року ТОВ "Технохімреагент" повторно подало апеляційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року (а. с. 49-50).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Технохімреагент" на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року про відмову у відкритті провадження, залишено без руху у зв'язку з ненаданням копій апеляційної скарги для всіх учасників справи (а. с. 55).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Технохімреагент" на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року у справі за позовом ТОВ "Технохімреагент" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди визнано неподаною та повернуто скаржнику (а. с. 60).

27 березня 2020 року ТОВ "Технохімреагент" подало апеляційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року (а. с. 63-64).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Технохімреагент" задоволено. Ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а. с. 84-89).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У пункті 8 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені повне ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування.

Відповідно до частини 3 статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Пунктом 2 частини 4 статті 356 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 357 ЦПК України.

У частинах 1 -3 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частинах 1 -3 статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені частинах 1 -3 статті 185 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина тертя статті 185 ЦПК України).

Апеляційний суд проаналізував надіслані заявником матеріали на виконання вимог ухвали та встановив, що недоліки апеляційної скарги заявником не усунуто в повному обсязі, а саме не зазначено місце проживання чи перебування відповідача.

У поданій 21 лютого 2020 року через систему "Електронний суд" до Запорізького апеляційного суду заяві ТОВ "Технохімреагент" про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року зазначено місце перебування відповідача: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29 (а. с. 42), що збігається із зазначеною в апеляційній скарзі адресою заявника (позивача).

Постановляючи 25 лютого 2020 року ухвалу про повернення апеляційної скарги, в порядку частини 2 статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом.

Постановляючи 24 березня 2020 року ухвалу про повернення апеляційної скарги, в порядку частини 2 статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції також діяв у межах, визначених процесуальним законом, оскільки копія апеляційної скарги не була належно оформленою.

При цьому слід зауважити, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). "Право на суд" не є абсолютним.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право доступу до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).

Отже, не кожна перешкода у реалізації права на суд, зокрема права на доступ до суду, є порушенням такого права. Застосовані державою обмеження права на доступ до суду не можуть порушувати саму сутність цього права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, заява № 8225/78, § 57; рішення у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom) від 21 вересня 1980 року, заява № 17101/90, § 65).

Враховуючи, що подані заявником перша та друга апеляційні скарги за змістом і формою не відповідали вимогам процесуального закону, заявник має статус юридичної особи з відповідним штатом працівників, тому визначені судом недоліки, на усунення яких заявнику надавався строк, не можна визнати формальними. Крім того, за наслідками постанови Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2020 року ухвалу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 21 січня 2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, заявнику забезпечено гарантований статтею 6 Конвенції доступ до суду, тому на думку колегії суддів відсутні підстави для скасування оскаржуваних ухвал.

Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Частиною 1 статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М.

Фаловська С. П. Штелик