Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.05.2025 року у справі №2-3680/11

Постанова

Іменем України

15 травня 2025 року

м. Київ

справа № 2-3680/11

провадження № 61-13013св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У грудні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили:

визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 липня 1998 року, укладений із ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О. А. та зареєстрований реєстрі за № 7245 в частині продажу 1/4 частки квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , 1989 року народження, та в частині 1/4 частини квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , 1985 року народження;

витребувати у ОСОБА_3 та зобов`язати його повернути ОСОБА_1 належну йому 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ;

витребувати у ОСОБА_3 і повернути ОСОБА_2 належну йому 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року:

позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково;

поновлено оновити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , строк для звернення до суду з позовом про визнання частково недійсним правочину, витребування майна та зобов`язання його повернути;

визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 липня 1998 року, укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що діяла за себе та як опікун неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О. А. та зареєстрований реєстрі за № 7245, в частині продажу 1/4 частки квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_2 , 1989 року народження, та в частині 1/4 частини квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , 1985 року народження;

витребувано у ОСОБА_3 та зобов`язано його повернути ОСОБА_1 належну йому 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ;

витребувано у ОСОБА_3 та зобов`язано його повернути ОСОБА_2 належну йому 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 листопада 2016 року на даний час право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 15 серпня 2014 року, серія та номер: НАВ №664039, р. № 2886, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевською І. Р;

оскільки суду не надано доказів того, що договір купівлі-продажу квартири від 16 липня 1998 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що діяла за себе та як опікун неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , 1989 року народження, і ОСОБА_1 , 1985 року народження, та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О. А. та зареєстрований реєстрі за № 7245, був укладений опікуном ОСОБА_7 за наявності дозволу відповідних органів опіки і піклування, він підлягає визнанню недійсним в частині продажу за цим договором 1/4 частки квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , 1989 року народження, та в 1/4 частки квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_1 , 1985 року народження;

як вбачається зі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 червня 1998 року виконкомом міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 02 червня 1998 року № 2/961-98, квартира АДРЕСА_2 належала власникам ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності і відповідно до вимог законодавства частки співвласників у праві власності є рівними;

суд вважав, що також підлягають задоволенню позовні вимоги позивачів про витребування у ОСОБА_3 та зобов`язання його повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належні їм по 1/4 частці квартири АДРЕСА_1 , як такі, що вибули з володіння їх як власників не з їхньої волі;

позивачами була надана суду заява про поновлення пропущеного з поважних причин позовної давності для звернення до суду. В обґрунтування заяви позивачі посилаються на те, що ними нещодавно було віднайдено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 липня 1998 року, відповідно до якого спірну квартиру було відчужено їх бабусею та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 . На час подання первісного позову вони не мали вказаного договору і не заявляли позовних вимог про визнання його недійсним як першого договору відчуження вказаної квартири, який було укладено з порушенням закону. В зв`язку з тим, що тільки у 2009 році вони дізналися про те, що вони були співвласниками квартири АДРЕСА_1 і тільки нещодавно віднайшли зазначений договір купівлі-продажу цієї квартири вони просять поновити пропущену позовну давність на звернення до суду з вимогами про його часткову недійсність;

суд вважав, що наведені позивачами підстави пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами за захистом свого порушеного права є поважними, оскільки, зокрема, про те, що вони були співвласниками спірної квартири, яка була з часом продана, їм стало відомо після смерті бабусі ОСОБА_7 в 2009 році, після чого вони 14 грудня 2010 року звернулися до суду за захистом своїх прав. Зважаючи на вказане, суд вважав, що порушене право позивачів підлягає захисту та їх строк звернення до суду підлягає поновленню.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року:

клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Шпигановича Є. А., клопотання ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним правочину, витребування майна та зобов`язання його повернути, задоволено;

заходи забезпечення позову у цивільній справі № 2-3680/11 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним правочину, витребування майна та зобов`язання його повернути, вжиті за ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2011 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , скасовано.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

07 грудня 2023 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Шпигановича Є. А., про скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_1 , встановлених ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2011 року. Клопотання обґрунтоване тим, що вказаною ухвалою суду було накладено арешт на зазначену квартиру, заходи забезпечення позову вжито до вирішення судом даного спору по суті. 29 грудня 2016 року в справі було винесено рішення, яким частково задоволені позовні вимоги позивачів. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач по справі - ОСОБА_3 , єдиним спадкоємцем після його смерті є його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину, дружина спадкодавця ОСОБА_8 відмовилась від спадщини на користь доньки. Вказує, що на виконання ухваленого у цій справі рішення виконавчого провадження відкрито не було, крім того майже сім років минуло з дати набрання рішенням законної сили. Враховуючи вказане та для забезпечення прав ОСОБА_4 на володіння та користування майном в порядку спадкування за законом після смерті батька, просить скасувати вказані заходи забезпечення позову;

з матеріалів цивільної справи вбачається, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2011 року за заявою позивачів заявлений ними позов був забезпечений шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . В ухвалі зазначено, що заходи забезпечення позову вжито до вирішення судом цього спору по суті. Вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач по справі - ОСОБА_3 , після його смерті спадкоємцем є його донька ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2023 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Германенко Н. І.;

за таких наведених обставин, виходячи з положень статті 158 ЦПК України, зважаючи на те, що ця цивільна справа розглянута по суті і у цій справі судове рішення вступило в законну силу, з урахуванням того, що відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2011 року вказані заходи забезпечення позову були застосовані судом до вирішення судом цього спору по суті, тому підлягають задоволенню клопотання представника ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі вказаної ухвали суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року:

апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Рибіної І. В. на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року закрито;

поновлено дію заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року;

справу повернуто до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

у апеляційній скарзі зазначено, що скаржник ОСОБА_4 у сімейному архіві знайшла копію витягу з розпорядження від 02.06.1998 №75-р виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська. Тобто, відповідач ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є скаржник, на час розгляду даної справи судом першої інстанції мав у своєму розпорядженні документ на підтвердження нібито наявності дозволу відповідних органів опіки та піклування, але в порушення вимог чинного законодавства не надав його суду;

при зверненні до апеляційного суду, скаржник ОСОБА_4 не надала жодних доказів неможливості подання до суду першої інстанції дозволу відповідних органів опіки та піклування її батьком, відповідачем по цій справі, з причин, що об`єктивно не залежали від нього;

обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ОСОБА_4 посилався на те, що ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При оформленні спадкового майна з`ясувалося, що ухвалою від 15 грудня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . При вирішенні спору по суті в грудні 2016 року суд про зняття заходів забезпечення позову не вказав. Суд вирішив питання про її права, тому вона вважає, що має право звернутися з апеляційною скаргою для захисту права власності на своє майно;

якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження;

у справі відповідачем був ОСОБА_3 , який був єдиним власником квартири АДРЕСА_1 . Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року, яке стосувалося лише його прав, за життя протягом майже шести років ним не оскаржувалося, тобто його волевиявлення на оскарження судового рішення не було.

Апелянт є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Її право на спадкову масу виникло після смерті спадкодавця. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року скасовані заходи забезпечення позову у справі;

таким чином встановлено, що оскаржуване судове рішення про витребування у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належних їм 2/4 часток квартири АДРЕСА_1 не стосується безпосередньо прав та обов`язків скаржника, права ОСОБА_4 оскарженим судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, оскільки вона до спірної квартири на той час не мала ніякого відношення;

за таких обставин апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у ОСОБА_4 не виникло право на апеляційне оскарження рішення, так як оскаржуваним рішенням суду не вирішувалося питання про її права й обов`язки.

Аргументи учасників справи

17 вересня 2024 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року, у якій просила:

скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд по суті до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

відповідач по справі № 2-3680/11 ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті батька;

ОСОБА_4 є особою згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції;

тричі позивачі уточнюють позовні вимоги. В уточненій позовній заяві від 10 листопада 2016 з`являються вимоги до ОСОБА_3 з адресою в якій він незареєстрованій. Місце реєстрації ОСОБА_3 з 2010 року АДРЕСА_3 . Суд не запитував компетентні органи про місце реєстрації ОСОБА_3 . Ухвалою від 29 грудня 2016 року суд приймає уточнення позовної заяві до ОСОБА_3 про витребування майна та зобов`язання його повернути;

під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувана або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України);

ОСОБА_4 є правонаступником ОСОБА_3 , а тому незаконним заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року порушені її права, інтереси та (або) обов`язки відносно квартири.

21 березня 2025 року ОСОБА_2 через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_9 , в якому просив:

відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивований тим, що:

апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 не є тою особою, яка наділена правом оскаржувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року в справі № 2-3680/11;

законом передбачено оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції для захисту прав, свобод, інтересів чи обов`язків, які особа вже має на момент ухвалення рішення, а не ті права, свободи, інтереси чи обов`язки, які особа набуде в майбутньому;

відповідачем по цій справі на час ухвалення оскаржуваного рішення був ОСОБА_3 як єдиний власник квартири АДРЕСА_1 . Скаржник ОСОБА_4 набула право на зазначену квартиру в порядку спадкування тільки після смерті свого батька ОСОБА_3 , а саме, після 21 липня 2022 року. Тобто, на момент ухвалення оскаржуваного рішення у 2016 році, скаржник ОСОБА_4 не була особою, яка не брала участі у справі, але суд нібито вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, бо на той момент у неї не було ніяких прав на квартиру АДРЕСА_1 і тому ОСОБА_4 не є особою, яка має право оскаржувати рішення Бабушкінського районного суду від 29 грудня 2016 року в справі № 2-3680/11;

до скаржниці, як до спадкоємиці свого батька, не перейшло право оскарження рішення Бабушкінського районного суду від 29 грудня 2016 року в справі № 2-3680/11, а перейшов обов`язок виконати це рішення. Особою, яка мала право оскаржувати рішення Бабушкінського районного суду від 29 грудня 2016 року в справі № 2-3680/11 у встановлені чинним законодавством України строки був виключно ОСОБА_3 , який не скористався своїм правом на оскарження даного рішення протягом 7-ми років (з 2016 по 2022). Отже, у ОСОБА_4 було відсутнє право звернення до апеляційного суду для оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року в справі № 2-3680/11, бо оскаржуваним судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалися.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

13 травня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року:

клопотання ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву задоволено;

продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу;

залучено до участі у справі ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_3 ;

справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 листопада 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачів ОСОБА_10 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів № 77 від 16 лютого 1996 року в зв`язку зі смертю матері бабуся позивачів ОСОБА_7 була призначена опікуном над неповнолітніми онуками ОСОБА_1 , 1985 року народження, та ОСОБА_2 , 1989 року народження. Всі разом вони проживали в квартирі АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_1 була приватизована і згідно до Свідоцтва про право власності на житло, яке видане 02 червня 1998 року виконкомом міської ради народних депутатів, вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та позивачам у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 липня 1998 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що діяла за себе та як опікун неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , 1989 року народження, та ОСОБА_1 , 1985 року народження, продали квартиру АДРЕСА_1 покупцю ОСОБА_5 . Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О. А.

Бабуся позивачів ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2001 року, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поповою І. В. за реєстром 1-488, зареєстрованому в Дніпропетровському інвентарбюро 10 вересня 2002 року за №147п-48-95, власником квартири АДРЕСА_1 став ОСОБА_11 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 5-949 від 28 лютого 2003 року, виданого Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, власником квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_11 стала ОСОБА_12 .

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 18 серпня 2004 року, зареєстрованому в реєстрі за № 4097 та посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д., власниками квартири АДРЕСА_1 стали ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

На підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2007 року, який укладений з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , зареєстрованому в реєстрі за № 1136, і посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дубовенко В. О., власником квартири АДРЕСА_1 став ОСОБА_15 .

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 листопада 2016 року право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 15 серпня 2014 року, серія та номер: НАВ № 664039, р. № 2886, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевською І. Р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач по справі - ОСОБА_3 , після його смерті спадкоємцем є його донька ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2023 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Германенко Н. І.

Позиція Верховного Суду

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах. У частині першій статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто частина перша статті 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не процесуальному (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 1522/12471/12 (провадження № 61-6708св21)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц (№ 61-17489св20) вказано, що «процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах».

Касаційний суд вже зауважував, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

Касаційний суд вже вказував, що право апеляційного оскарження судових рішень належить і правонаступнику сторони (див. пункт 70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 522/10542/18 (провадження № 61-15485св24)).

У справі, що переглядається:

при закритті апеляційного провадження апеляційний суд вважав, що оскаржене судове рішення про витребування у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належних їм 2/4 часток спірної квартири не стосується безпосередньо прав та обов`язків ОСОБА_4 та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, оскільки вона до спірної квартири на той час не мала ніякого відношення; у ОСОБА_4 не виникло право на апеляційне оскарження рішення, так як оскаржуваним рішенням суду не вирішувалося питання про її права й обов`язки;

у лютому 2024 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та зазначала, що відповідач ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті батька (а. с. 27, том 2);

апеляційний суд не врахував, що право апеляційного оскарження судових рішень належить і правонаступнику сторони; апеляційну скаргу було подано ОСОБА_4 як правонаступником відповідача, а не як особою, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

За таких обставин апеляційний суд доводи апеляційної скарги по суті не перевірив та зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Тому ухвалу апеляційного суду належить скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко