Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2019 року у справі №328/579/18

Постанова

Іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 328/579/18

провадження № 61-5554св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" на заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року у складі судді Новікової Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів:

Дашковської А. В., Кримської О. М., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (далі - ТОВ "Українська факторингова компанія") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 26 травня 2016 року між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та публічним акціонерним товариством "Вектор Банк" (далі - ПАТ "Вектор Банк") укладено договір відступлення права вимоги № 114/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 30 травня 2006 року № 014/17-07/2390-40, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1, перейшло до ПАТ "Вектор Банк".

На підставі договору про відступлення права вимоги від 26 травня 2016 року № 2, укладеним між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "Українська факторингова компанія", право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ "Українська факторингова компанія".

27 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. було посвідчено договори відступлення права вимоги за договорами іпотеки, у тому числі за договором іпотеки до кредитного договору від 30 травня 2006 року № 014/17-07/2390-40, відповідно до якого ТОВ "Українська факторингова компанія" набула статусу іпотекодержателя відносно предмета іпотеки - жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв. м, житловою площею 48,0, зареєстрованого в комунальному підприємстві "Абрис" м. Токмак за реєстраційним номером 141852011, що виступає як забезпечення за кредитним договором та належного на праві власності ОСОБА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань ОСОБА_1 станом на дату відступлення права вимоги заборгованість складає 296 453,33 грн.

Позивач зазначав, що безспірність заборгованості ОСОБА_1 встановлена рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року у справі № 185/497/15-ц, що складає 191 496,56 грн.

16 вересня 2016 року ТОВ "Українська факторингова компанія" направлено відповідачу вимогу про усунення порушення, однак, поштовий конверт було повернуто, у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 29 вересня 2009 року у справі № 2-1368/09 звернуто стягнення на предмет іпотеки на користь відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), на підставі чого було видано виконавчий лист.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року у справі № 2-1368/09 замінено стягувача з ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на ТОВ "Українська факторингова компанія".

Позивач зазначав, що земельна ділянка, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, а тому реалізувати вказаний предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах неможливо.

Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 травня 2006 року № 014/17-07/2390-40 перед ТОВ "Українська факторингова компанія" у розмірі 296 453,33 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме - жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв. м, жилою площею 48,0 зареєстрований в комунальному підприємстві "Абрис" м. Токмак за реєстраційним номером 141852011 шляхом визнання за ТОВ "Українська факторингова компанія" права власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, оскільки сторони визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем, що виключає виникнення права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргуТОВ "Українська факторингова компанія" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ "Українська факторингова компанія", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, оскільки вимога про усунення порушення та повернення боргу не була отримана ОСОБА_1, а тому не можливо було надати нотаріусу для реєстрації права власності за договором застереження; якщо договір або закон не визначає ефективного способу захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту який не суперечить закону; на даний час реалізувати предмет іпотеки на прилюдних торгах неможливо, оскільки земельна ділянка належить ОСОБА_2.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 30 травня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/17-07/2390-40 (а. с. 16).

На виконання умов кредитного договору від 30 травня 2006 року № 014/17-07/2390-40 між АППБ "Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 31 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В. В., зареєстрований в реєстрі за № 1373 та в реєстрі для реєстрації заборон за № 21 (а. с. 19-21).

Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв. м, житловою площею 48,0 кв. м, зареєстрований в комунальному підприємстві "Абрис" м. Токмак за реєстраційним номером 141852011, який належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Чернявським В. В. 31 травня 2006 року за № 1367. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 30 000,00 грн, про що зазначено в пункті 1.3 договору іпотеки.

У пункті 2.1.2 договору іпотеки передбачено, що земельна ділянка на якій розташований предмет іпотеки, не є власністю іпотекодавця.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 29 вересня 2009 року у справі № 2-1368/09 позов ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості за кредитом задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв. м, житловою площею 48,0 кв. м, зареєстрований в комунальному підприємстві "Абрис" м. Токмака за реєстраційним номером 14852011, який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Чернявським В. В. 31 травня 2006 року за реєстровим номером
1367.

Застосовано спосіб реалізації предмета іпотеки за процедурою продажу, передбаченою статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а саме з правом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладати договори купівлі-продажу з іншою будь-якою особою - покупцем та мати усі повноваження продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно з органів БТІ, нотаріату, необхідних для здійснення такого продажу, в порядку передбаченому договором іпотеки від 31 травня 2006 року № 1373 посвідченим приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Чернявським В. В.

За рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку задовольнити в повному обсязі вимоги ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 29 745,47 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" витрати на сплату судового збору в розмірі 297,46 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 250,00

грн, а разом 547,46 грн (а. с. 31-32).

Між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та ПАТ "Вектор Банк" (новий кредитор) 26 травня 2016 року укладено договір відступлення права вимоги № 114/19 (а. с. 5-8).

Також, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (первісний іпотекодержатель) та ПАТ "Вектор Банк" (новий іпотекодержатель) 27 травня 2016 року укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає та передає, а новий іпотекодержатель приймає та набуває всіх прав, належних первісному іпотекодержателю за іпотечними договорами, які забезпечують виконання зобов'язань за кредитними договорами та перелічені в додатку 1 до цього договору - у реєстрі іпотечних договорів. Згідно з додатком 1 до договору відступлення прав за договорами іпотеки до ПАТ "Вектор Банк" перейшло право іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - жилого будинку АДРЕСА_1 (а. с. 9).

26 травня 2016 року між ПАТ "Вектор Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Українська факторингова компанія" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 2. Згідно з витягом з реєстру боржників від 27 травня 2016 року № 2-1 до договору відступлення права вимоги № 2 від 26 травня 2016 року право грошової вимоги за кредитним договором від 30 травня 2006 року № 014/17-07/2390-40 укладеного між АППБ "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "Українська факторингова компанія".

27 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. посвідчено договори відступлення права вимоги за договорами іпотеки, у тому числі за договором іпотеки до кредитного договору від 30 травня 2006 року № 014/17-07/2390-40, відповідно до якого ТОВ "Українська факторингова компанія" набула статусу іпотекодержателя щодо предмета іпотеки (жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, а. с. 11-13).

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року у справі № 185/497/15-ц (провадження № 2/185/902/15) позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" достроково заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2006 року № 014/17-07/2390-40 у сумі 191 496,56 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 21 666,84 грн; заборгованість зі сплати відсотків - 23 739,76 грн; пеня - 146 089,96 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 914,97 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 31 березня 2015 року та видано виконавчі листи у справі № 185/497/15-ц (а. с. 26-27).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року у справі № 185/497/15-ц заяву ТОВ "Українська факторингова компанія" задоволено, замінено сторону виконавчого провадження з виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2006 року № 014/17-07/2390-40, а саме стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" замінено правонаступником ТОВ "Українська факторингова компанія" (а. с. 30).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Токмацького районного управління юстиції від 28 листопада 2011 року виконавчий лист № 2-1368/09 виданий 09 серпня 2011 року Токмацьким районним судом Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки повернуто стягувачу у зв'язку з тим, що будинок АДРЕСА_1 не може бути переданий на реалізацію, так як боржник ОСОБА_1 не оформлював у встановленому чинним законодавством порядку земельну ділянку під окремо розташованим об'єктом нерухомості (а. с. 36).

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року заяву ТОВ "Українська факторингова компанія" про заміну стягувача у виконанні рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 29 вересня 2009 року у цивільній справі № 2-1368/09 задоволено, замінено стягувача у виконанні рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 29 вересня 2009 року у справі № 2-1368/09 з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ТОВ "Українська факторингова компанія" відносно ОСОБА_1 (а. с. 33-35).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Крім того, таке право набувається лише з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина 1 статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Законом України "Про іпотеку" передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові: на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

У частині 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 6 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.4 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 5.5.1 договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим або за кредитним договором встановлений іпотекодержателем строк, вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. У такому випадку цей договір згідно з статтями 36,37 Закону України "Про іпотеку" вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, поки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

У статті 12 Закону України "Про іпотеку" вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього ж Закону передбачає, що вразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить норми про можливість визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Отже, законодавством передбачене право іпотекодавця оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, набутого в позасудовому порядку.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач має відповідно до статей 38,39 Закону України "Про іпотеку" можливість звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Зазначене вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, та спростовує доводи касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про те, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Крім того, таке право набувається лише з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина 1 статті 328 ЦК України).

Доводи касаційної скарги про те, що позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, оскільки вимога про усунення порушення та повернення боргу не була отримана ОСОБА_1, а тому неможливо було надати нотаріусу всі документи, необхідні для реєстрації права власності за договором застереження, а також про те, що якщо договір або закон не визначає ефективного способу захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, та на даний час реалізувати предмет іпотеки на прилюдних торгах неможливо, оскільки земельна ділянка належить ОСОБА_2, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" залишити без задоволення.

Заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11 травня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська