Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 203/3237/16

провадження № 61-10121св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, Державна казначейська служба України,

треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Провідна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Провідна», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернуласядо суду з указаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи та просила стягнути з Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь різницю вартості майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в розмірі 251 229,20 грн, 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилалася на те, що 06 квітня 2016 року близько 18 год. 05 хв., місті Дніпропетровську(нинішня назва Дніпро), на Амурському мості водій ОСОБА_2 (інспектор патрульної служби), керуючи автомобілем «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рухаючись з ввімкненою звуковою та світловою сигналізацією, виконував розворот, і перед початком зміни напрямку руху, не переконався в безпеці маневру, скоїв зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем «Skoda», днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 (її сина). Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 травня 2016 року встановлено, що ДТП 06 квітня 2016 року сталася з вини водія ОСОБА_2 , за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді накладення штрафу у сумі 340 грн. Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця від 10 травня 2016 року № 98/16 вартість матеріального збитку, спричиненого позивачці, як власнику автомобіля марки «Skoda», пошкодженого у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 351 229,20 грн, з яких:

100 000 гривень позивачці було сплачено Приватним акціонерним товариством страхова компанія «Провідна», де була застрахована відповідальність власника транспортного засобу яким керував ОСОБА_2 . Також зазначила, що дізнавшись про подію ДТП вона перенесла сильне душевне хвилювання, а тому зазнала моральної шкоди. Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що за частиною 2 статті 1187 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а за частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду. Крім того, уточнюючи позовні вимоги позивачка, посилаючись на те, що відповідно до частині третьої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду завдану фізичній особі під час здійснення ними своїх повноважень, просила стягнути на свою користь спричинену дорожньо-транспортною пригодою з вини інспектора патрульної служби ОСОБА_5 саме з Державної казначейської служби за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кіровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 17 жовтня 2017 року у складі судді Єдаменко С. В. позов задовольнив частково. Стягнув з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП 06 квітня 2016 року, 251 229,20 грн, у відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн, витрати з оплати правової допомоги - 9 430,40 грн та судовий збір - 2 545,69 грн.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що згідно з частиною третьою статті 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність заявлених позовних вимог про стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 251 229,20 грн. Разом з цим, суд дійшов висновку про доведеність факту заподіяння моральної шкоди, яку суд оцінив в розмірі 2 000 грн.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 10 квітня 2019 року рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2017 року скасував та ухвалив нове рішення, яким стягнув з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 06 квітня 2016 року, 251 229,20 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн та судовий збір - 2 545,69 грн. В решті позову відмовив.

Мотивував постанову апеляційний суд тим, що матеріальна та моральна шкода були спричинені ОСОБА_1 інспектором патрульної служби ОСОБА_2 під час виконання ним своїх службових обов`язків на належному Департаменту патрульної служби транспортному засобі, розмір завданої матеріальної шкоди в сумі 251 229, 20 грн, моральної шкоди в розмірі 2 000 грн, та судових витрат підлягає стягненню саме з Департаменту патрульної поліції. Також суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу не підлягають стягненню, оскільки доказів фактично сплаченого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленим у встановленому законом порядку, позивачем не було надано.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У травні 2019 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в частині стягнення з нього вказаних вище сум та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати ДКСУ здійснити відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди 251 229,20 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн та судовий збір - 2 545,69 грн.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що Департамент патрульної поліції фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з щорічним кошторисом. Кошторисом Департаменту патрульної поліції не передбачено коштів на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю поліцейських, зокрема матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з частиною третьою статті 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув суму спричиненої посадовою особою органу державної влади шкоди саме за рахунок Державного бюджету України, зобов`язавши ДКСУ здійснити безспірне списання з єдиного казначейського рахунку суми такого відшкодування на користь позивачки. Апеляційним судом не враховано, що Департамент патрульної поліції не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органом досудового розслідування, прокуратури чи суду, а тому апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, пославшись, зокрема, на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтю 1176 ЦК України. Також скарга містить доводи про те, що апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу ДКСУ, яка подана з пропуском строку (більше ніж 9 місяців з часу оприлюднення рішення місцевого суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), встановленого на апеляційне оскарження, а також розглянуто апеляційну скаргу за подання якої не було сплачено судового збору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 липня 2019 року справа № 203/3237/16 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 06 квітня 2016 року близько 18 год. 05 хв. у місті Дніпропетровську на Амурському мості в районі електроопори № 93, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Toyota Prius» днз 2353, рухаючись з ввімкненою звуковою та світловою сигналізацією, виконував розворот на мосту, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, скоїв зіткнення з автомобілем марки «Skoda» днз НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який слідував у зустрічному напрямку. Після зіткнення автомобіль марки «Skoda» в некерованому стані виїхав на зустрічну смугу і скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», під керуванням водія ОСОБА_6 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 3.1, 10.1, 10.7(б) Правил дорожнього руху, спричинивши механічні пошкодження зазначеним автомобілям.

Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 травня 2016 року у справі № 203/1945/16-п, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Вказана постанова набрала законної сили 17 травня 2016 року.

Право власності на автомобіль «Skoda», днз НОМЕР_3 зареєстроване за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого ВРЕР міста Ясинувата при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області.

ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП працював на посаді рядового поліції Департаменту патрульної поліції де під час виконання своїх трудових обов`язків, керуючи автомобілем допустив зіткнення, внаслідок якого був пошкоджений автомобіль належний позивачу.

Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 10 травня 2016 року № 98/16, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda» днз НОМЕР_5 пошкодженого внаслідок ДТП 06 квітня 2016 року складає 333 887,21 грн, матеріальний збиток, нанесений власнику автомобіля «Skoda» днз НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП 06 квітня 2016 року, становить 351 229,20 грн.

Розмір страхової виплати за шкоду, завдану Департаментом патрульної поліції, згідно з полісом про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів складає 100 000 грн. Тобто різниця між розміром страхової виплати та розміром загальної матеріальною шкоди завданої ДТП становить 251 229,20 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до наведених положень закону шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

В касаційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України, серед іншого, посилався на те, що згідно з частиною третьою статті 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув суму спричиненої посадовою особою органу державної влади шкоди саме за рахунок Державного бюджету України, зобов`язавши ДКСУ здійснити безспірне списання з єдиного казначейського рахунку суми такого відшкодування на користь позивачки.

Верховний Суд вважає такі доводи касаційної скарги безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України07 вересня 2017 року № 757).

Патрульна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення належної охорони громадського порядку, громадської безпеки та контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки. У разі необхідності здійснює регулювання дорожнього руху (підпункт 1 пункту 1 Розділу ІІІ Положення про патрульну службу МВС, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України 02 липня 2015 року № 796).

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідальність роботодавця за шкоду завдану її працівником врегульовано статтею 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Джерело підвищеної небезпеки (службовий транспортний засіб) експлуатується працівником патрульної поліції виключно в службових цілях. Працівник поліції наділений правами здійснювати експлуатацію службового транспортного засобу (об`єкт державної власності), застосовувати передбачені законом заходи примусу з використанням автомобіля, в результаті чого може бути завдана шкода.

При цьому страхувальником цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що уклав із страховиками договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, напевно, виступає орган Національної поліції України - Департамент патрульної поліції.

У справах про відшкодування шкоди завданої поліцейським внаслідок ДТП визначальне значення має саме кваліфікація відповідних конкретних дій посадових осіб, а не характер загальної діяльності організації в якій працює завдавач шкоди.

Співробітник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони пошкодження та знищення майна будь-якої особи.

Відповідно, у справах про відшкодування шкоди, завданої поліцейським в результаті ДТП, є та юридична особа, у якій працевлаштований такий співробітник, а спеціальними нормами, що регулюють такі правовідносини є статті 1187, 1172 ЦК України.

За сукупності таких умов, за спричинену поліцейським шкоду, відповідальність має нести його роботодавець, а тому належним відповідачем у справі, до якого має бути звернута матеріально-правова вимога має бути Департамент патрульної поліції Національної поліції України, який є юридичною особою і може бути стороною у цивільному процесі (стаття 48 ЦПК України).

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки апеляційного суду, зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та помилковим тлумаченням норм матеріального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун