Історія справи

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 766/5470/19

провадження № 61-12711св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2020 року в складі судді Єпішина Ю. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») та просила визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором № MRTG-000000014333/S від 01 вересня 2008 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк» (далі - ТОВ «Унікредит Банк») та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н. М., реєстровий № 1910, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , а також скасувати запис про іпотеку від 01 вересня 2008 року за № 7830526, вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н. М., щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

На обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_2 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 . 01 вересня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Унікредит Банк» договір про іпотечний кредит № MRTG-000000014333, за умовами якого передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 26 вересня 2013 року за нею визнано право власності на вказану квартиру. З моменту передачі квартири її законному власнику зобов`язання ОСОБА_2 припинилось неможливістю його виконання, а тому іпотека також підлягає припиненню, оскільки вона була накладена без її згоди як нового власника нерухомості. Іпотечний договір № MRTG-000000014333/S від 01 вересня 2008 року та запис про іпотеку позбавляє її можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором № MRTG- 000000014333/S від 01 вересня 2008 року, укладеним між ТОВ «Унікредит Банк» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н. М., реєстровий № 1910, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1 .

Скасовано запис про іпотеку від 01 вересня 2008 року за реєстраційним номером обтяження 7830526, вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н. М., який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10110386.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 як законний власник не надавала свою згоду на передачу спірної квартири в іпотеку, тому іпотека квартири АДРЕСА_1 за іпотечним договором № MRTG-000000014333/S від 01 вересня 2008 року в силу вимог статей 593 607 ЦК України, статті 17 Закону України «Про іпотеку» має бути припинена.

Наслідком визнання іпотеки припиненою є також скасування запису державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 липня 2021 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2020 року скасовано в частині задоволення вимог про скасування запису про іпотеку та ухвалене в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 26 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру виникло з 09 липня 2004 року. Вказана нерухомість вищезазначеним рішенням суду витребувана з незаконного володіння ОСОБА_2 ОСОБА_1 не надавала згоду на передачу належного їй нерухомого майна в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 , тому на спірну квартиру не може бути накладено обтяження за договором іпотеки, укладеним іншою особою без її згоди як дійсного власника майна.

Задовольняючи вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію іпотеки суд першої інстанції не врахував, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних рішень у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачав. Враховуючи наведене, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 липня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року в справі № 643/4395/16-ц (провадження № 6-786цс17), від 05 липня 2017 року у справі № 369/5865/15-ц (провадження № 6-1840цс16) та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14-ц (провадження № 61-1727св17), від 02 липня 2018 року у справі № 206/3076/17 (провадження № 61-31055св18), від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц (провадження № 61-18736сво18), від 04 грудня 2019 року у справі № 691/830/16-ц (провадження № 61-33733св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Безпідставними є висновки судів про припинення зобов`язань ОСОБА_2 , оскільки наявність або відсутність забезпечення основного зобов`язання не припиняє зобов`язання з повернення грошових коштів АТ «Альфа-Банк».

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна іпотеку.

Підставою внесення запису до Державного реєстру іпотек щодо спірної квартири є іпотечний договір, який в установленому законом порядку не визнаний недійсним і є чинним.

Особливістю іпотеки як виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Херсонського міського суду Херсонської області.

23 вересня 2021 року справа № 766/5470/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування запису про іпотеку не оскаржується, а тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 вересня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Унікредит Банк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») договір про іпотечний кредит № MRTG-000000014333, за умовами якого отримав кредит у сумі 56 000 доларів США з кінцевим строком повернення до 01 вересня 2028 року для придбання квартири АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором цього ж дня ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Унікредит Банк» іпотечний договір № MRTG000000014333/S, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н. М., за умовами якого передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру іпотек 01 вересня 2008 року внесено запис про реєстрацію іпотеки на спірну квартиру, реєстраційний номер обтяження 7830526.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 26 вересня 2013 року у справі № 668/4614/13-ц, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 вказану квартиру.

Скасовано заборону відчуження зазначеної квартири, накладену у зв`язку з посвідченням іпотечного договору № MRTG-000000014333/S від 01 вересня 2008 року, реєстровий № 1910.

Виключено квартиру з акту опису і арешту майна, знято арешт з квартири, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження ВДВС Комсомольського РУЮ м. Херсона ВП № 33166496 від 22 червня 2012 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України, до яких належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

У справі, яка переглядається, підставою припинення іпотеки є витребування майна від добросовісного набувача.

Оскільки Законом України «Про іпотеку», який є спеціальним щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.

Аналогічного висновку дійшла Об`єднана палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц (провадження № 61-18736сво18).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для припинення іпотеки спірної нерухомості у зв`язку з витребуванням її з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на наведене, оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог про визнання припиненою іпотеки підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволена, скасовані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду і ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні вимог про визнання іпотеки припиненою, сплачений АТ «Альфа-Банк» судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 536,80 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на його користь.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в частині вирішення вимог про визнання іпотеки припиненою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 536,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов