Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.12.2023 року у справі №591/1849/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 591/1849/20

провадження № 61-18359св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2»,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбська Ірина Вікторівна,

третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2021 року у складі судді Шелєхової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І. , Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2» (далі - ОСББ «Герасима Кондратьєва 127/2»; ОСББ) через представника - адвоката Кузченко Т. М. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбської І. В. (далі - державного реєстратора), третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 .

У травні 2018 року ОСОБА_1 почав проводити роботи по реконструкції вказаного нежитлового приміщення, шляхом облаштування окремого входу в несучій стіні будинку та розширення території нежитлового приміщення за рахунок захоплення прибудинкової території.

Позивач звернувся до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Сумської міської ради із заявою про знесення самочинної прибудови та накладення штрафу на відповідача. Однак, управління може проводити перевірки лише щодо тих об`єктів, які знаходяться у процесі будівництва, а згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано нежитлове приміщення площею 67,4 кв. м.

Державним реєстратором при реєстрації права власності не було перевірено наявність документів на підтвердження набуття права власності приміщення, площею 67,4 кв. м, яке було самовільно добудоване.

Самовільне будівництво відповідача порушує права всіх співвласників будинку, адже несуча стіна будинку є їх спільною власністю. До того ж прибудоване приміщення знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСББ на праві постійного користування.

Просило суд:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 42203239 від 24 липня 2018 року, за яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 67,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 привести нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в первинний стан, що існував до здійснення будівельних робіт з реконструкції, а саме: знести за власний рахунок самовільну прибудову за адресою: АДРЕСА_1 , на яку державним реєстратором Білолюбською І. В. зареєстровано право власності;

стягнути зі ОСОБА_1 судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2021 року позов ОССБ «Герасима Кондратьєва 127/2» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 42203239 від 24 липня 2018 року, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 67,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1605600359101, номер запису про право власності 27174138 від 20 липня 2018 року.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в первинний стан, що існував до здійснення будівельних робіт з реконструкції, а саме: знести за власний рахунок самовільну прибудову (нежитлова будівля - А-4; Вхідна група для ММГН-а) за адресою: АДРЕСА_1 , на яку державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбською І. В. зареєстровано право власності.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ судовий збір у розмірі 4 204,00 грн.

Постановою Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самохіна А. М. залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2021 року - без змін. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 самовільно здійснено реконструкцію нежитлового приміщення зі збільшенням площі з 39,0 кв. м. на 67,4 кв. м без отримання вихідних даних, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та за відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Єдиною підставою для реєстрації об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1605600359101 в Державному реєстрі вказано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12 вересня 2008 року. Державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення площею 67,4 кв. м без дозвільних документів та зазначаючи підставу права виникнення права власності договір купівлі-продажу від 12 вересня 2008 року, порушила вимоги частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки не встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме документального підтвердження введення об`єкта в експлуатацію, як того вимагає чинне законодавство та безпідставно провела державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Статтею 10 Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна. Аналогічні норми містяться в статуті ОСББ. Враховуючи те, що несуча стіна багатоквартирного будинку є конструктивним елементом будинку та спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку, тому рішення щодо добудови нежитлового приміщення з облаштуванням в несучій стіні окремого входу до нежитлового приміщення повинне прийматись всіма співвласниками будинку. У самовільно прибудоване нежитлове приміщення ОСОБА_1 завів газопровід і на зовнішню стіну, обклеєну горючим пінопластом, вивів димохід парапетного котла, із прибудови через зовнішню несучу стіну завів в будинок трубопровід, який має довжину 3 м і в пробитий в перекритті між першим та другим поверхами отвір виведений на другий поверх. В свою чергу, це порушує права співвласників багатоквартирного будинку на безпечні умови проживання.

Крім того, самовільно збудоване нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:04:011:0121, площею 0,2178 га, що належить ОСББ на праві постійного користування.

Відповідач здійснив вказане будівництво без документів, що дають право на це та без відповідного правовстановлюючого документа на земельну ділянку, а отже має місце той вид самочинного будівництва, для якого ЦК України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану у спосіб перебудови. Тобто частина сьома статті 376 ЦК України спірні правовідносини не регулює. У цьому випадку прибудову збудовано без дозвільних документів та на земельній ділянці, що не була відведена ОСОБА_1 для будівництва.

Відповідач посилається на те, що ним здійснені роботи, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, а після виконання яких, об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, оскільки ним було влаштовано засоби безперешкодного доступу до об`єктів житлово-комунального та громадського призначення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Проте згідно пункту 11 постанови КМУ № 406 від 07 червня 2017 року право виконувати будівельні роботи без дозвільних документів можливо при влаштуванні засобів (пандусів, підйомників та платформ для осіб з інвалідністю, звукових систем), який не надає права без дозвільних документі виконувати будівельні роботи по будівництву об`єкта нерухомого майна.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 посилався на те, що облаштування вхідної групи офісних приміщень здійснювалося на підставі робочого проекту, розробленого інститутом сучасного проектування «Архітектурний центр» на замовлення ОСОБА_1 . У робочому проекті «Улаштування вхідної групи офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 », що міститься в матеріалах справи, зазначено клас наслідків (відповідальності ) - СС1, який передбачає подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. 03 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва «Улаштування вхідної групи офісних приміщень: АДРЕСА_1 », 04 травня 2018 року ОСОБА_1 почав виконувати земляні та будівельні роботи, згодом роботи були зупинені, а 14 травня 2018 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт вказаним управлінням було повернуто ОСОБА_1 на доопрацювання на його звернення. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не мав права виконувати будівельні роботи без повідомлення про початок виконання будівельних робіт по вказаному об`єкту будівництва.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20. Враховуючи викладене, на час звернення позивача до суду, збудоване ОСОБА_1 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, яке розміщене на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування. Позивач заперечує проти знаходження на земельній ділянці, що перебуває у нього на праві постійного користування, самочинно збудованого нерухомого майна ОСОБА_1 . Тому відновлення порушених прав позивача можливе лише знесенням самочинно збудованого майна.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що здійснене ОСОБА_1 самочинне будівництво підлягає обов`язковому знесенню, оскільки збудовано без дозвільних документів та на земельній ділянці, яка не була відведена йому для будівництва.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що права позивача, як землекористувача не порушені, оскільки право власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення зареєстровано 24 липня 2018 року, а право постійного користування земельною ділянкою за ОСББ зареєстровано 16 січня 2020 року, виходячи з наступного. Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. При цьому, стаття 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13. Отже, на час звернення ОСББ до суду, збудоване ОСОБА_1 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки державна реєстрація на нього права власності не змінила режиму такого будівництва, як самочинного, і таке будівництво розміщене на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування, а тому таке право підлягає захисту відповідно до частини другої статті 95 ЗК України шляхом знесення самовільного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

Колегія суддів не погодилась з твердженнями представника відповідача про відсутність порушених прав та інтересів ОСББ, оскільки висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, наданої суду, підтверджується дотримання ОСОБА_1 при здійсненні добудови норм ДБН, технічних умов та проектної документації. Вказаний висновок експерта не підтверджує відсутність порушення прав інших співвласників будинку, інтереси яких представляє ОСББ відповідно до частин першої статті 4, статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», яке полягає у здійсненні ОСОБА_1 самочинного будівництва прибудови до несучої стіни багатоквартирного будинку, яка є конструктивним елементом будинку та спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку без згоди останніх, на земельній ділянці, яка належить ОСББ на праві постійного користування.

У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважала за необхідне частково задовольнити вимоги ОСББ щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. При цьому не підлягає розгляду колегією суддів питання про відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, оскільки це питання відповідно до положень ЦПК України повинно вирішуватися саме судом першої інстанції.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суді попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішити питання судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у висновки судів пре те, що ОСОБА_1 , здійснюючи прибудову «облаштував в несучій стіні окремий вхід до нежитлового приміщення», тобто порушив конструктивні елементи несучої конструкції будинку, суперечить матеріалам справи. В матеріалах справи містяться докази, які залишились поза увагою, і відповідно, без дослідження судів, а саме: фотографія несучої стіни будівлі в АДРЕСА_1 , зроблене Управлінням ДАБК Сумської міської ради до здійснення прибудови (т. 1, а. с. 55); поверховий план будинку по АДРЕСА_2 (з технічного паспорту від 04 січня 2001 року) (т. 2, а. с. 65); план будівлі по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 (з технічного паспорту від 20 липня 2018 року) (т. 1, а. с. 47; т. 2, а. с. 61), з яких вбачається, що здійснюючи прибудову ОСОБА_1 не облаштовував в несучій стіні будинку окремий вихід, тобто не порушував конструктивні елементи несучої конструкції будинку. Суди не дослідили зібрані у справі докази, і в порушення статей 76-81 ЦПК України, на підставі припущень позивача (ОСББ), «встановили» обставини та дійшли висновку про порушення прав позивача, проте, не зазначили, яким чином такі права порушені, невизнані або оспорені.

Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження, що унеможливило належне дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, і позбавило можливості встановити обставини у справі.

Суди, в порушення статей 15 376 391 ЦК України, статей 92 103 ЗК України та нехтуючи правозастосовну практику викладену в постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 2-6977/11, від 11 серпня 2020 року у справі № 296/5460/17 задовольнили вимоги ОСББ, як землекористувача на праві постійного користування, хоча відповідне право позивача виникло на підставі рішення Сумської міської ради № 6198-МР від 18 грудня 2019 року, і станом на 24 липня 2018 року (день реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 67,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ), - момент виникнення спірних правовідносин, - не існувало. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних цій справі правовідносинах відсутній.

У грудні 2021 року ОСББ подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Просить врахувати рішення Сумської міської ради від 31 липня 2013 року № 2551-МР «Про зміну назви (перейменування) АДРЕСА_4 ». Зазначене рішення означає наступне: ніхто 29 січня 2011 року (в день видачі, нібито, дозволу ОСОБА_1 на здійснення спірної прибудови) не міг передбачити, що через два з половиною роки вулиця ОСОБА_3 буде перейменована взагалі, а на АДРЕСА_1 - тим паче. Відтак, наявність букви «Г» перед словом «ОСОБА_3» на бланку ПП «Інтерком», нібито, виготовленому ще 29 січня 2011 року повністю викриває ОСОБА_1 як підроблювача вказаного документу. Тим більше, що справжніми ініціалами ОСОБА_3 були « ОСОБА_3 » ( ОСОБА_3 ), тобто вказана історична особа не могла іменуватися « ОСОБА_6 » ніким і ніколи.

На час звернення позивача до суду реконструйоване ОСОБА_1 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки держана реєстрація на нього права власності не змінила режиму такого будівництва, як самочинного, і таке самочинне будівництво розміщене на земельній ділянці, яка на час звернення до суду належить позивачу на праві постійного користування, і таке право підлягає захисту відповідно до частини другої статті 95 ЗК України. Крім того, позивач, як землекористувач, заперечує проти знаходження на земельній ділянці самовільного будівництва, що є підставою для його знесення згідно частини четвертої статті 376 ЦК України. А тому ОСОБА_1 помилково вважає, що оскільки державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення, площею 67,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 відбулася 24 липня 2018 року, а державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відбулася 16 січня 2020 року, то не підлягають захисту права позивача як землекористувача.

Також ОСОБА_1 помилково вважає, що не були порушені права позивача внаслідок реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1 . Незаконно проведена державним реєстратором реєстрація права власності на самовільне будівництво за ОСОБА_1 існує на час звернення до суду та порушує права позивача, як землекористувача, так і права співвласників багатоквартирного будинку, виразником інтересів яких є позивач, на володіння, користування та розпорядженням майном багатоквартирного будинку, що є спільною сумісною власністю співвласників.

До спірних правовідносин судами правильно застосовано частину четверту статті 376 ЦК України з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18, якою встановлено, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що судами порушено норми процесуального права щодо неповного встановлення обставин справи, що мають істотне значення, проте конкретно не зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому вони є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судами не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі

№ 2-6977/11, від 11 серпня 2020 року у справі № 296/5460/17).

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1174/22.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу ВКТ/576424 від 12 вересня 2008 року належало нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 39,00 кв. м.

Згідно з інформацією Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 298/08.01-20 від 10 березня 2020 року за період з 04 травня 2016 року ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження за адресою: АДРЕСА_1 не надавалися. У переліку містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, виданих колишнім органом містобудування та архітектури містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки, виданих ОСОБА_1 , не зареєстровано також.

Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради № 105/29.01-11 від 11 березня 2020 року, за період з 08 листопада 2016 року ОСОБА_1 щодо дозвільних документів на будь-який вид будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не звертався. Згідно реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів є інформація щодо зареєстрованої декларації про початок будівельних робіт № СМ083160190699 від 19 січня 2016 року та декларації про готовність об`єкта до експлуатації № СМ143160251759 від 25 січня 2016 року на об`єкт будівництва «Реконструкція квартири» за адресою: АДРЕСА_2 .

Листом № 116/29.01-13 від 31 травня 2018 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради повідомило голову правління ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2», що ОСОБА_1 03 травня 2018 року подав повідомлення про початок виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва «Улаштування вхідної групи офісних приміщень, АДРЕСА_1 . 04 травня 2018 року ОСОБА_1 виконував земляні та будівельні роботи. У наступні дні будівельні роботи були зупинені. 14 травня 2018 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт було повернуто ОСОБА_1 на доопрацювання на його звернення.

Наказом № 139-ОД від 21 грудня 2018 року «Про проведення позапланового заходу» визначено провести позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 при виконанні будівельних робіт на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 у термін з 22 грудня 2018 року по 26 грудня 2018 року.

Листом № 363/29.01-13 від 29 грудня 2018 року, Управління ДАБК Сумської міської ради повідомило голову правління ОСББ, що управлінням була проведена в термін з 11 грудня 2018 року по 26 грудня 2018 року позапланова перевірка дотримання вимог містобудівного законодавства ОСОБА_1 при виконанні будівельних робіт на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . У ході перевірки встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наданого під час позапланової перевірки, власником нежитлового приміщення загальною площею 67,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

У робочому проекті «Улаштування вхідної групи офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 », що міститься в матеріалах справи, зазначено клас наслідків (відповідальності) - СС1, який передбачає подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 20 липня 2018 року державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбською І. В. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 67,4 кв. м, підстава - договір купівлі-продажу, серія та номер 7453, виданий 12 вересня 2008 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєшиною О. М.

Згідно матеріалів реєстраційної справи державному реєстратору відповідачем було подано довідку-характеристику експерта Абрамець О. І. № 4 від 20 липня 2018 року, в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з даними інвентаризації станом на 20 липня 2018 року, знаходиться вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 67,4 кв. м. Указане приміщення обладнано вхідною групою для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Дозволу не потребує згідно п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07 червня 2017 року.

За результатами вивчення вказаних документів державним реєстратором було прийняте рішення про державну реєстрацію об`єкта, загальною площею 67,4 кв. м.

Представником ОСОБА_1 надано суду дозвіл, виданий ПП «Інтерком» на прибудову додаткового приміщення до нежитлового приміщення, власником якого являється ОСОБА_1 . Однак згідно відповіді ПП «Інтерком» вказаний документ ними не видавався та є фальшивим.

Земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 проведено будівельні роботи не належить йому на праві власності, не була передана йому в оренду чи користування.

ОСОБА_1 самовільно здійснено реконструкцію нежитлового приміщення зі збільшенням площі з 39,0 кв.м. на 67,4 кв.м без отримання вихідних даних, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та за відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку.Проведено добудову нежитлового приміщення з облаштуванням в несучій стіні багатоквартирного будинку окремого входу до нежитлового приміщення. У самовільно прибудоване нежитлове приміщення ОСОБА_1 завів газопровід і на зовнішню стіну, обклеєну горючим пінопластом, вивів димохід парапетного котла, із прибудови через зовнішню несучу стіну завів в будинок трубопровід, який має довжину 3 м і в пробитий в перекритті між першим та другим поверхами отвір виведений на другий поверх. Тобто, ОСОБА_1 здійснив реконструкцію належного йому нежитлового приміщення зі збільшенням його площі до 67,4 кв.м, а не лише провів роботи з влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до нежитлового приміщення.

Земельна ділянка прибудинкової території жилого будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 , площею 0,2178 га, перебуває в постійному користуванні ОСББ «Герасима Кондратьєва 127/2» на підставі рішення Сумської міської ради № 6198-МР від 18 грудня 2019 року.

Самовільно збудоване нежитлове приміщення знаходиться на зазначеній земельній ділянці.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСББ «Герасима Кондратьєва 127/2» до державного реєстратора

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 200/11374/18 (провадження № 61-17508св20)).

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2» та ОСОБА_1 внаслідок проведення самочинного будівництва та реєстрації права власності на такий об`єкт. Державний реєстратор у такому спорі є неналежним відповідачем. Тому судові рішення в цій частині належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову до державного реєстратора.

Щодо позовних вимог ОСББ «Герасима Кондратьєва до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказано, що «за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальними обставинами для встановлення подібності справ № 263/18985/19 та № 916/1174/22 є (1) наявність самочинного будівництва, на яке (2) неправомірно зареєстровано право власності. Спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності».

За встановлених обставин цієї справи та змісту позовних вимог, у задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень слід відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Щодо позовних вимог ОСББ «Герасима Кондратьєва 127/2» до ОСОБА_1 про знесення самовільної прибудови

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 385ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини друга, третя статті 42 ЗК України).

У статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц).

У постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року справа № 6-130цс13 наведений правовий висновок, що у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, перебудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержання дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно - будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником отримано право власності.

У частинах третій, четвертій статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року у справі № 2-6977/11 (провадження № 61-9096св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України».

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови (див. постанову Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року по справі № 642/7110/15-ц).

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим (див. пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).

У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 здійснено реконструкцію нежитлового приміщення зі збільшенням площі з 39,0 кв.м. на 67,4 кв.м без отримання вихідних даних, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та за відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку.Проведено добудову нежитлового приміщення з облаштуванням в несучій стіні багатоквартирного будинку окремого входу до нежитлового приміщення. У самовільно прибудоване нежитлове приміщення ОСОБА_1 завів газопровід і на зовнішню стіну, обклеєну горючим пінопластом, вивів димохід парапетного котла, із прибудови через зовнішню несучу стіну завів в будинок трубопровід, який має довжину 3 м і в пробитий в перекритті між першим та другим поверхами отвір виведений на другий поверх. Тобто, ОСОБА_1 здійснив реконструкцію належного йому нежитлового приміщення зі збільшенням його площі до 67,4 кв.м, а не лише провів роботи з влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до нежитлового приміщення. Державний реєстратор приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення зі збільшеною площею 67,4 кв.м. без дозвільних документів та зазначаючи підставу права виникнення права власності договір купівлі-продажу від 12 вересня 2008 року, не встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок, що вказана забудова (реконструкція нежитлового приміщення зі збільшенням його площі) на земельній ділянці прибудинкової території багатоквартирного будинку ОСББ «Герасима Кондратьєва 127/2», з прибудовою до несучої стіни багатоквартирного будинку, яка є конструктивним елементом будинку та спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку без їх згоди, є самочинним будівництвом. Тому державна реєстрація такої забудови проведена без законних підстав. Оскільки позивач заперечує проти знаходження на земельній ділянці, що перебуває у нього на праві постійного користування, самочинно збудованого нерухомого майна ОСОБА_1 , тому відновлення порушених прав позивача можливе лише його знесенням.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що вказана забудова не порушує прав ОСББ у зв`язку з тим, що право землекористувача на праві постійного користування у позивача виникло на підставі рішення Сумської міської ради № 6198-МР від 18 грудня 2019 року, і станом на 24 липня 2018 року (день реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 67,4 кв. м) не існувало.

Як правильно вказав апеляційний суд, ОСББ відповідно до положень статей 4, 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»представляє інтереси всіх співвласників будинку. ОСББ є організаційною формою утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) усіма власниками його квартир та нежитлових приміщень (частина перша статті 385 ЦК України).

Оформлення земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, на праві постійного користування ОСББ не визначає момент виникнення на неї прав власників квартир та нежитлових приміщень такого багатоквартирного будинку, оскільки права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і його прибудинкова територія належить до спільного майна багатоквартирного будинку, ці земельні ділянки можуть передаватися виключно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку, а порядок їх використання визначається співвласниками.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що апеляційний суд розглянув справу, що переглядається, в порядку спрощеного провадження, чим унеможливив належне дослідження доказів у справі і встановлення обставин у справі, оскільки відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22) та від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині задоволених позовних вимог до державного реєстратора та про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на часткове задоволення касаційної скарги, судові витрати ОСОБА_1 у відповідній частині немайнової вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 153,00 грн, переглядом справи у суді касаційної інстанцій в розмірі 4 204,00 грн, а всього - 7 357,00 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок ОСББ «Герасима Кондратьєва 127/2».

Керуючись статтями 141 400 402 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року в частині позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2» до державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбської Ірини Вікторівни, позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених вимог відмовити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року в частині позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2» до ОСОБА_1 про зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва залишити без змін.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва 127/2» на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 7 357,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2021 року та постанова Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року в скасованих частинах втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук