Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 727/1599/22

провадження № 61-7814св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Венерською Ганною Іванівною, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 квітня 2022 року у складі судді Танасійчук Н. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Владичана А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 25 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Присвоєно ОСОБА_2 дошлюбне прізвище ( ОСОБА_2 ).

Позивач зазначав, що у 2018 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 . Від спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина не працює, знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, отже, на його утриманні перебуває дружина та малолітня донька.

Він добровільно сплачує аліменти на утримання дитини згідно з рішенням суду, заборгованості зі сплати аліментів не має. Добровільно надає матеріальну допомогу на різноманітні потреби та розвиток сина.

Його дружина, відповідно до кредитного договору №144RPUA193190004, зобов`язана сплачувати 1 555 грн на місяць, які здійснює він, оскільки дружина знаходиться у декретній відпустці і не має змоги здійснювати вказані платежі.

Вказував на те, що є військовослужбовцем Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області із середнім доходом протягом останніх 6 місяців 18 500 грн на місяць.

Відповідачка ОСОБА_2 працює в Акціонерному товаристві (далі - АТ) «Укртелеком» на посаді бухгалтера, де її середній дохід за грудень 2021 року - січень 2022 року складає близько 15 000 грн на місяць.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд змінити розмір аліментів, які визначені рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2015 року, та стягувати з нього щомісячно 1/8 частки всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, з часу набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частки всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Суд першої інстанції вважав доведеним факт зміни матеріального становища позивача внаслідок народження у другому шлюбі доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Зазначене, на думку суду, підтверджує наявність підстав, передбачених статтями 192 СК України, для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача за рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2015 року, а саме з 1/4 частки на 1/8 частку від усіх доходів заробітку (доходу) позивача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Визначений розмір аліментів на утримання дитини, з урахуванням довідки про доходи позивача, забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме її потребам, при цьому не порушить права позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 квітня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, відтак, рішення районного суду скасуванню не підлягає.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на той факт, що сімейний стан платника аліментів змінився, що відповідно до статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 квітня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що зміна сімейного стану позивача без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій лише на підставі факту народження в позивача іншої дитини дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, що суперечить прецедентній практиці Верховного Суду.

При цьому суди взагалі не надали будь-якої правової оцінки її аргументам та не зазначили мотивів їх відхилення.

Зазначає, що позивач в період дії воєнного стану отримує додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн щомісячно, з яких не утримуються аліменти, відтак, відсутні підстави вважати, що з часу народження доньки його матеріальне становище погіршилося.

Крім того, просить стягнути з позивача на її користь судові витрати, зокрема, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 06 червня 2021 року у справі № 523/8403/19, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 16 вересня 2021 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Звертає увагу, що всі витрати по утриманню дружини, доньки та частково утриманню неповнолітнього сина дружини лягли на нього.

Вважає, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є завищеними та не відповідають складності справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2015 року.

Від шлюбу у сторін є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає з відповідачкою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки від заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 25 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з довідкою про доходи від 14 лютого 2022 року дохід ОСОБА_1 за останні шість місяців, що передували зверненню до суду, складає 152 996,88 грн (а. с. 22).

Відповідно до довідки про доходи і утриманий податок від 24 березня 2022 року з березня 2021 року до лютого 2022 року заробітна плата ОСОБА_2 становить 183 631,25 грн (а. с. 37).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не повністю.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилася дочка від іншого шлюбу з ОСОБА_5 .

Отже, у нього на утриманні перебувають двоє дітей та дружина.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що матеріальне становище позивача змінилося у зв`язку з народженням у другому шлюбі доньки ОСОБА_6 , що на підставі положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що суди дійшли правильних висновків про доведеність позовних вимог в частині зміни матеріального становища у зв`язку з народженням другої дитини.

Встановлено, що у другому шлюбі у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначена обставина відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що народження другої дитини спричинило зміну матеріального стану позивача є обґрунтованими, оскільки зазначена обставина очевидно потребує додаткових фінансових витрат.

У даній справі правильно встановлено наявність двох самостійних підстав для зміни розміру аліментів: зміна матеріального та сімейного стану.

Проте, ухвалюючи судові рішення про зміну розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частки всіх видів доходів ОСОБА_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, суди попередніх інстанцій неправильно визначили частку, яка підлягає стягненню з позивача на утримання дитини.

Зокрема, колегія суддів вважає, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини з 1/4 частки всіх видів доходів ОСОБА_1 на 1/8 частку його доходів у зв`язку зі зміною матеріального та сімейного стану не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам.

Встановивши обов`язок позивача надавати матеріальну допомогу дітям, суди попередніх інстанцій належно не мотивували свої висновки про визначення розміру аліментів саме у розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Верховний Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки ним не доведено необхідність зменшення розміру аліментів на утримання дитини саме до розміру 1/8 частки від його доходів. Відтак, касаційний суд, враховуючи інтереси обох дітей позивача, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, вважає, що вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають частковому задоволенню, а саме зменшенню з 1/4 частки всіх видів доходів ОСОБА_1 до 1/6 частки його доходів.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають зміні.

Посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 06 червня 2021 року у справі № 523/8403/19 (провадження № 61-14523св21), від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21), від 16 вересня 2021 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21 (провадження № 61-15542св21) зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у зазначених справах та справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено різні фактичні обставини.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення у частині розміру стягуваних аліментів на утримання дитини змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення питання не спростовують, на його законність не впливають.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частини судового рішення суду касаційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Встановлено, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 993,00 грн.

За розгляд справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1 488,60 грн.

За подання касаційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

Оскільки за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 67,2%, відтак, 67,2% сплаченого ним судового збору за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 993 грн, тобто 667,30 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 на його користь.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково, отже, 32,8% сплаченого нею судового збору за апеляційний та касаційний розгляд справи у розмірі 1 139,30 грн (1 488,60 грн + 1 984,80 грн * 32,8%) підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на зазначене, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 472 грн (1 139,30 грн - 667,30 грн).

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Венерською Ганною Іванівною, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 квітня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 червня 2022 року змінити, з урахуванням мотивів цієї постанови.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2015 року, змінити.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) гривні 00 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк