Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 755/5532/20

провадження № 61-3054 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1;

суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Колесник Василь Васильович;

стягувач - ОСОБА_2;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року у складі судді Гаврилової О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів:

Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби (далі - Обухівський МВ ДВС) Центрального міжрегіонального управління юстиції (далі - ЦМУЮ) (м. Київ) Колесника В. В., стягувач - ОСОБА_2.

Скарга мотивована тим, що 08 листопада 2019 року Київським апеляційним судом було видано виконавчий лист № 755/9917/15-ц, відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффазен Банк Аваль" суму боргу по кредитному договору від 03 квітня 2008 року, з якої: прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 130 936 доларів 89 центів США; суму заборгованості по відсоткам у розмірі 10 326 доларів 91 цент США, пеню у розмірі 238 400 грн.

В провадженні Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № 60571240, яке веде головний державний виконавець Колісник В. В.

Про наявність вказаного виконавчого провадження № 60571240 йому стало відомо, після того, як було отримано конверт з Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ), в якому державний виконавець надіслав постанову про передачу майна стягувачу від 12 березня 2020 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року. Вищевказані документи були ним отримані 01 квітня 2020 року.

До 01 квітня 2020 року він будь-яких документів у виконавчому провадженні № 60571240 не отримував, державним виконавцем вони не надсилались. Крім того, стягувач ПАТ "Райффазен Банк Аваль" виконував судове рішення в рамках іншого виконавчого провадження № 55908465, яке здійснював приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чижик А. П.

Постановою від 13 червня 2018 року зупинено виконавче провадження № 55908465.

Вважав, що акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та постанова про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року є неправомірними, посилаючись на те, що державним підприємством "Сетам" (далі - ДП "Сетам") проведенні електронні торги з реалізації нерухомого майна, домоволодіння: житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею: 193,3 кв. м; земельна ділянка з кадастровим номером: 3223155400:05:028:0148, площею 0,0388 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за вказаною вище. Торги з реалізації нерухомого майна ( № лота 406582) не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

10 березня 2020 року стягувач ОСОБА_2 письмово заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника за ціною, що відповідно до висновку про вартість нерухомого майна від 12 грудня 2019 року, об'єкт оцінки на дату оцінки, становив 3 389 700 грн. Майно передано стягувачу в рахунок погашення суми боргу в розмірі 3 389 700 грн згідно з виконавчим листом № 755/9917/15-ц.

Вважав, що приймаючи акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року, державний виконавець неправомірно застосував статтю 49 Закону України "Про іпотеку", яка не підлягала застосуванню до даних правовідносин, і не мав права передавати майно, яке є предметом іпотеки після проведення перших торгів з реалізації нерухомого майна, які не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. В даному випадку державний виконавець виконував не судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а рішення про стягнення грошових коштів, отже, процедура виконання такого рішення передбачена виключно Законом України "Про виконавче провадження", а не Законом України "Про іпотеку". Крім того, державним виконавцем було порушено вимоги частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки копія постанови про відкриття виконавчого провадження не була направлена боржникові рекомендованим поштовим відправленням. Також державним виконавцем було порушено визначену статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" черговість звернення стягнення за виконавчим документом, без перевірки майнового стану боржника.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними рішення та дії головного державного виконавця Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ) Колісника В. В., вчинені в межах виконавчого провадження № 60571240, які полягали у неправомірному прийнятті та видачі стягувачу ОСОБА_2 акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року; зобов'язати головного державного виконавця Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ) Колісника В. В. скасувати акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12 березня 2020 року, винесенні в рамках виконавчого провадження № 60571240; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ) Колісника В.

В., в рамках виконавчого провадження № 60571240, яка полягає у ненадсиланні рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язати головного державного виконавця Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ) Колісника В. В. надіслати рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою:: АДРЕСА_2.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії головного державного виконавця Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ) Колесника В. В. щодо прийняття акта від 12 березня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення заборгованості та видачі його стягувачу ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження № 60571240 неправомірними. Визнано дії головного державного виконавця Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ) Колесника В. В. щодо винесення постанови від 12 березня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення заборгованості та видачі його стягувачу ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № 60571240 неправомірними. Зобов'язано головного державного виконавця МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ) Колесника В. В. в межах виконавчого провадження № 60571240 скасувати акт та постанову від 12 березня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення заборгованості. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Задовольняючи частково вимоги скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що після складання протоколу № 468903 проведення електронних торгів, яким встановлено, що 10 березня 2020 року торги щодо лота реєстраційний номер № 406582 не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, державний виконавець відповідно до положень частини 5 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" повинен був нереалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставити на повторні електронні торги. Суд врахував, що державна реєстрація права власності за стягувачем житлового будинку та земельної ділянки відбулась після звернення боржника з даною скаргою до суду, відкриття провадження у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції зазначивши, що право власності на передане нерухоме майно зареєстровано за стягувачем 17 червня 2020 року, тобто після звернення зі скаргою на дії державного виконавця.

Таким чином, суд першої інстанції вірно врахував належний спосіб захисту порушеного права скаржника на момент звернення зі скаргою 15 квітня 2020 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення вимог скарги ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 910/3507/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 755/5532/20 з Дніпровського районного суду м. Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 03 квітня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_1, тому державний виконавець, на думку заявника, правомірно керувався положеннями частини першої статті 49 Закону України "Про іпотеку", оскільки правила цієї статті не обмежують здійснення стягувачем, який є одночасно іпотекодержателем, права на придбання предмета іпотеки після перших торгів у випадку реалізації предмета іпотеки в рамках виконавчого провадження про стягнення заборгованості.

Отже, у випадку реалізації предмета іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, до таких правовідносин, на думку заявника, підлягають застосуванню норми статті 49 Закону України "Про іпотеку".

Вважала помилковим висновок судів про те, що даний спір має розглядатись в порядку оскарження дій державного виконавця, поставивши обрання способу захисту в залежність від часу набуття стягувачем права власності на об'єкт нерухомого майна, оскільки правочини, якими майно боржника передано стягувачу в рахунок погашення боргу створюють правові наслідки безпосередньо для стягувача і боржника, а не для виконавця, тому в таких випадках існує спір про цивільні права стягувача і боржника. Відтак, скарга ОСОБА_1 мала б бути залишена без розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 листопада 2020 року стягувач ОСОБА_2 звернувся до Обухівського МВ ДВС Головного управління територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) у Київській області із заявою про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 755/9917/15-ц (а. с. 3, т. 2).

11 листопада 2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 60571240 (а. с. 62, т. 2).

12 листопада 2020 року державним виконавцем направлено копію постанови про відкриття провадження ОСОБА_1 (номер поштового відправлення 0870005419462) (а. с. 86, т. 1).

28 листопада 2019 року головним державним виконавцем Обухівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Колісником В. В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: домоволодіння: житловий будинок по АДРЕСА_1, та земельна ділянка з кадастровим номером: 3223155400:05:028:0148, площею 0,0388 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за вказаною вище адресою (а. с. 69-70, т. 2).

20 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а. с. 75-76, т. 2).

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку житлового будинку, загальною площею 193,30 кв. м та земельної ділянки, загальною площею 0,0388 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:05:028:0148, що знаходиться по АДРЕСА_1, від 20 грудня 2019 року, вартість об'єкта оцінки становить 3 389 700
грн, з яких 2 882 620 грн - вартість житлового будинку; 507 080 грн - вартість земельної ділянки (а. с. 78-79, т. 2).

15 січня 2020 року головним державним виконавцем Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м.

Київ) Колісником В. В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельної ділянки, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3223155400:05:028:0200 (а. с. 91-93, т. 2).

03 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а. с. 110-111, т. 2).

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,0160 га, кадастровий номер undefined, що розташована по АДРЕСА_1, від 04 лютого 2020 року, вартість об'єкта оцінки становить 210 180
грн (а. с. 112-113, т. 2).

10 березня 2020 року згідно з протоколом № 468903 електронні торги з реалізації майна боржника - предмета іпотеки: житлового будинку, загальною площею 193,3 кв. м, та земельної ділянки площею 0,0388 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0148, що знаходяться по АДРЕСА_1, не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів (а. с.124, т. 2).

10 березня 2020 року стягувач ОСОБА_2 звернувся до Обухівського МВ ДВС ЦМУЮ (м.

Київ) із заявою про зарахування придбання ним предмету іпотеки за початковою ціною шляхом заліку забезпечення вимог в рахунок ціни майна (а. с. 123, т. 2).

12 березня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, відповідно до яких в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 755/9917/15-ц від 08 липня 2019 року передано стягувачу - ОСОБА_2 домоволодіння: житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 193,3 кв. м; земельна ділянка з кадастровим номером: 1223155400:05:028:148, площею 0,0388 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за по АДРЕСА_1 (а. с.14-15,16-17, т. 1; а. с. 128-129,130-131, т. 2).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22 жовтня 2020 року житловий будинок по АДРЕСА_1, земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:05:028:0148 належить на праві приватної власності ОСОБА_2; за будинком 03 квітня 2008 року зареєстровано запис про іпотеку на підставі повідомлення про реєстрацію іпотеки (а. с. 31-33, т. 3).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22 жовтня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер undefined належить на праві приватної власності ОСОБА_2, відомості щодо реєстрації іпотеки та обтяження земельної ділянки відсутні (а. с. 34-36, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

За змістом статей 10, 48 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частини 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження") здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

За змістом частини 9 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт.

Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 4 частини 2 статті 11 ЦК України).

Тому посилання судів на те, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за стягувачем відбулася вже після звернення боржника до суду із скаргою на дії державного виконавця, безпідставні, оскільки правовою підставою для реєстрації права власності були постанова та акт про передачу майна стягувачу, які були винесені до звернення боржника до суду із скаргою.

Згідно зі статею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обв'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).

Звертаючись у квітні 2020 року до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_5 просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо передачі майна стягувачу.

Проте, спірне нерухоме майно (житловий будинок та земельна ділянка) було передано стягувачу за актом про передачу предмета іпотеки стягувачу від 12 березня 2020 року, тобто до подання скарги та її розгляду судами по суті.

Зважаючи на те, що предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 є дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна боржника в примусовому порядку, яке на момент подання скарги вже передано стягувачу в межах процедури продажу майна на прилюдних торгах, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 50 постанови від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Отже, за встановлених обставин, ефективним способом захисту прав боржника на нерухоме майно є пред'явлення до суду відповідного позову із залученням до участі у справі, крім державного виконавця та стягувача, організатора торгів, в межах якої і буде надаватися оцінка, у тому числі й діям державного виконавця щодо передачі майна стягувачу.

Відповідно до частин 1 -2 статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.

Однак, у випадку задоволення скарги ОСОБА_1, у судів в межах процедури судового контролю за виконанням судових рішень відсутні механізми поновлення прав заявника, які він вважає порушеними з огляду на те, що скарга подана і розглянута після передачі майна стягувачу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що скарга

ОСОБА_1 на дії державного виконавця не є ефективним способом захисту прав, які заявник вважає порушеними, зокрема не призведе до відновлення прав на нерухоме майно.

Зазначеного суди попередніх інстанцій не врахували та помилково розглянули скаргу ОСОБА_1 по суті.

Ураховуючи, що вимоги скарги мають вирішуватися у порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, скаргу належить залишити без розгляду.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в постанові

від 14 червня 2017 року у справі № 463/1204/15, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц та Верховний Суд в постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 463/593/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 755/10301/18,

від 12 березня 2020 року у справі № 766/9982/17, від 25 березня 2020 року у справі № 756/13851/15, від 28 жовтня 2020 року у справі № 753/13011/14, від 28 жовтня 2020 року у справі № 214/3501/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 753/23824/18, від 27 січня 2021 року у справі № 569/12688/18,

від 17 лютого 2021 року у справі № 757/9754/13, від 17 березня 2021 року у справі № 545/3103/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 755/15712/19, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

З огляду на необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду після подання касаційної скарги, враховуючи, що подання боржником скарги на дії державного виконавця про визнання неправомірними дій щодо передачі майна стягувачу не забезпечує ефективного відновлення його прав після фактичної передачі майна стягувачу в межах процедури продажу нерухомого майна з прилюдних торгів, а спір з приводу визнання торгів недійсними та витребування майна підлягає розгляду за правилами позовного провадження, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця -залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Колесника Василя Васильовича, стягувач - ОСОБА_2, залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович