Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 639/4436/17

провадження № 61-7544св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство "Харківводоканал",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Позов мотивовано тим, що КП "Харківводоканал" надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг КП "Харківводоканал" та споживачами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Закону України від 10 січня 2002 року № 2918 "Про питну воду та питне водопостачання" споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду згідно з встановленими тарифами на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідачі зареєстровані і проживають у квартирі АДРЕСА_1, є споживачами послуг водопостачання та водовідведення, які надає позивач, на підставі відкритого абонентського особового рахунку № НОМЕР_1, тому повинні регулярно, у встановлені законом строки, оплачувати вартість наданих їм підприємством послуг.

Проте своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг відповідачі не виконують, у результаті чого утворилася заборгованість у сумі 6
663,29 грн.

ОСОБА_4 має 100 % знижку плати за користування комунальними послугами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються 75 % знижкою на сплату комунальних послуг, які враховані при нарахуванні плати.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, КП "Харківводоканал" просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01 жовтня 2013 року по 31 липня 2018 року за надані послуги з централізованого водопостачання в сумі 6
663,29 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення в сумі 4 605,59
грн, інфляційні витрати у розмірі 1 877,84 грн та 3 % річних від простроченої суми - 357,67 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року позов КП "Харківводоканал" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за період з 09 грудня 2013 року по 31 липня 2018 року у розмірі 13 423,57 грн, з яких: за надані послуги централізованого водопостачання у розмірі 6 605,77 грн, за послуги централізованого водовідведення у розмірі 4 583,08 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 877,36 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 357,36 грн, а також судові витрати по 533,33 грн з кожного. У задоволенні іншої частини позову КП "Харківводоканал" відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог КП "Харківводоканал" з урахуванням права відповідачів на пільги щодо сплати комунальних послуг в межах позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов КП "Харківводоканал" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за період з 09 грудня 2013 року по 31 липня 2018 року за надані послуги централізованого водопостачання у розмірі по 1

651,44 грн з кожного, заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення по 1 145,77 грн з кожного, 3 % річних від простроченої суми - 89,34 грн з кожного та інфляційні витрати - 469,34 грн з кожного. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за період з 09 грудня 2013 року по 31 липня 2018 року за надані послуги централізованого водопостачання у розмірі 3 302,88 грн, за надані послуги централізованого водовідведення 2 291,54 грн, 3 % річних від простроченої суми - 178,68 грн та інфляційні витрати - 938,68 грн. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь КП "Харківводоканал" витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1 600,00 грн, у рівних частинах по 800,00 грн з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_4 має 100-процентну знижку за користування комунальними послугам на підставі пункту 5 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають 75-процентну знижку за користування комунальними послугами за положеннями пункту 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ОСОБА_3 таких пільг не має, тому заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання і централізованого водовідведення, інфляційні витрати, 3 % річних від простроченої суми, за період з 09 грудня 2013 року по 31 липня 2018 року, тобто в межах позовної давності, підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із урахуванням пільг, а з ОСОБА_3 - у повному розмірі.

У березні 2020 року ОСОБА_4 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року.

Просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову КП "Харківводоканал" відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року закрито з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року вже було переглянуто в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1, за результатами розгляду якої скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову КП "Харківводоканал". Тому відповідно до частини 4 статті 370 ЦПК України апеляційна скарга третьої особи ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року підлягає розгляду в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що частина доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 розглядалась судом апеляційної інстанції за скаргою ОСОБА_1, інші доводи зводяться до порушення прав відповідачів, зокрема, ОСОБА_2, яка особисто не зверталась за захистом своїх прав та не давала повноважень ОСОБА_4 на представництво її інтересів. Жодних доводів стосовно порушень судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій прав саме ОСОБА_4 апеляційна скарга не містить, питання щодо її прав чи обов'язків судовими рішеннями не вирішувалось.

Тому підстави для перегляду судових рішень відсутні, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 червня 2020 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Передаючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив із того, що закриваючи апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року, апеляційний суд фактично самоусунувся від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи, та перевірки законності судового рішення за наслідками розгляду попередньої апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 358 ЦПК України.

Ухвала апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції, на яке ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, станом на час подання скарги, повністю скасоване постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1, а тому вже не підлягає апеляційному оскарженню, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Проте, апеляційний суд помилково відкрив апеляційне провадження.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження та порушив право заявника на апеляційний перегляд справи, закріплене статтею 129 Конституції України;

- не звернув увагу на те, що у нормах ЦПК України серед підстав для закриття апеляційного провадження відсутня, така підстава як скасування судового рішення, що є предметом оскарження, у встановленому законом порядку.

Також у касаційній скарзі заявник виклала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року.

У червні 2021 року адвокат Кипенко О. Є., яка представляє інтереси КП "Харківводоканал" подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому зазначила, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права; вважає, що апеляційний суд постановив законну та обґрунтовану ухвалу про закриття провадження у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_5

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року; відкрито касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 639/4436/17 ізЖовтневого районного суду м. Харкова; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У червні 2021 року матеріали справи № 639/4436/17 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2021 року № 1759/0/226-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 639/4436/17 між суддями у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та матеріали справи № 639/4436/17 передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу № 639/4436/17 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У липні 2017 року КП "Харківводоканал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року позов КП "Харківводоканал" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за період з 09 грудня 2013 року по 31 липня 2018 року у розмірі 13 423,57 грн, з яких: 6 605,77 грн - за надані послуги централізованого водопостачання, 4 583,08 грн - за послуги централізованого водовідведення, 1 877,36 грн - інфляційні витрати, 357,36 грн - 3 % річних від простроченої суми, а також судові витрати по 533,33 грн з кожного. У задоволенні іншої частини позову КП "Харківводоканал" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов КП "Харківводоканал" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за період з 09 грудня 2013 року по 31 липня 2018 року за надані послуги централізованого водопостачання у розмірі по 1
651,44 грн з кожного, заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення по 1 145,77 грн з кожного, 3 % річних від простроченої суми - 89,34 грн з кожного та інфляційних витрат - 469,34 грн з кожного. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за період з 09 грудня 2013 року по 31 липня 2018 року за надані послуги централізованого водопостачання у розмірі 3 302,88 грн, за надані послуги централізованого водовідведення 2 291,54 грн, 3 % річних від простроченої суми - 178,68 грн та інфляційні витрати - 938,68 грн. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь КП "Харківводоканал" витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1 600,00 грн, у рівних частинах, по 800,00 грн з кожного.

У березні 2020 року на вказані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції третя особа ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року та від 21 квітня 2020 року ОСОБА_4 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року, відкрито апеляційне провадження у справі за її апеляційною скаргою на вказане судове рішення та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомленням учасників справи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року закрито з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 червня 2020 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 січня 2021 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року прийнято до провадження суду та призначено до апеляційного розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції, на яке ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, станом на час подання скарги повністю скасоване постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 та не підлягає апеляційному оскарженню, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Проте, апеляційний суд помилково відкрив апеляційне провадження.

Верховний Суд не може погодитись з наведеними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

У статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, врегульовано статтею 370 ЦПК України.

Так, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави (частина 1 статті 370 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до частина 1 статті 370 ЦПК України. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 370 ЦПК України).

Відповідно до частин 4 , 5 статті 370 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Таким чином, розгляд апеляційної скарги в порядку статті 370 ЦПК України передбачає перевірку законності судового рішення за наслідками розгляду попередньої апеляційної скарги.

Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 370 ЦПК України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням. При цьому, аналізуючи та співставляючи зміст відповідних аргументів, суду апеляційної інстанції слід виходити також зі змісту міжнародних зобов'язань України, зокрема, змісту статті 6 Конвенції, яка, серед іншого, передбачає повагу до судового рішення, що набрало законної сили, та не допускати задоволення апеляційної скарги, поданої згідно зі статтею 370 ЦПК України з підстав, які за своїм матеріально-правовим навантаженням не є суттєвими для вирішення конкретного спору.

Невідповідність (неповнота) мотивів постанови суду апеляційної інстанції поданій апеляційній скарзі надає апелянту право оскаржити відповідне судове рішення суду апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції у встановлених законом випадках. При цьому таке порушення не обмежує іншу особу, яка має право подати апеляційну скаргу згідно зі статтею 370 ЦПК України, просити суд апеляційної інстанції розглянути відповідні мотиви, що їх викладено в апеляційній скарзі первісного апелянта і які не було належно розглянуто судом апеляційної інстанції під час розгляду первісної апеляційної скарги/скарг.

Аналогічне правило діє і у тому випадку, якщо судове рішення суду апеляційної інстанції містить опис аргументів первісного скаржника в описовій частині власного судового рішення, але не містить висновків суду апеляційної інстанції як результату судового розгляду таких аргументів.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 320/7396/16-ц (провадження № 61-38488св18).

Апеляційний суд вказаного не врахував, детально не проаналізував та не співставив тотожність доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_4, безпідставно вважав, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може бути предметом перегляду з огляду на його скасування, та дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, чим фактично позбавив останню права на апеляційне оскарження судового рішення у порядку статті 370 ЦПК України.

З урахуванням зазначених порушень процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, ухвала Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року не може вважатись законною і обґрунтованою.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною 4 статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про те, оскаржувана ухвала відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Під час продовження розгляду справи апеляційний суд має врахувати викладене та ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко