Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.11.2020 року у справі №323/2244/20

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 323/2244/20

провадження № 61-15667 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Оріхівська районна державна адміністрація Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 вересня 2020 року у складі судді Фісун Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької областіпро визнання незаконним та скасування рішення районної державної адміністрації.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області від 19 вересня 2018 року № 260 його взято на квартирний облік, як особу з інвалідністю І групи, учасника бойових дій. Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він входить до переліку осіб, які забезпечуються жилою площею протягом року з дня взяття на квартирний облік.

У смт Комишуваха Оріхівського району Запорізької області житло не будується, селищна рада неспроможна забезпечити виконання зазначених положень закону, проте законодавством передбачено надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719 "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей" Оріхівська районна державна адміністрація Запорізької області створила районну робочу комісію щодо розгляду заяв членів сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ груп з числа військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, про виплату грошової компенсації за належне їм житло.

Вищезазначена комісія прийняла рішення, оформлене протоколом від 25 жовтня 2018 року № 3, про призначення йому грошової компенсації у розмірі 932 010 грн.

У зв'язку зі зміною опосередкованої вартості 1 кв. м житла, рішенням від 15 березня 2019 року № 1 комісія збільшила розмір призначеної йому грошової компенсації до 988 890 грн, а рішенням від 28 січня 2020 року № 1 збільшила розмір грошової компенсації до 1 049 210 грн.

Проте, рішенням від 12 серпня 2020 року № 3 у зв'язку зі зміною законодавства, а саме, прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 353 від 06 травня 2020 року, комісія зменшила розмір належної йому грошової компенсації з 1 049 210 грн до 726 327,70 грн.

Вважав зазначене рішення районної робочої комісії, оформлене протоколом від 12 серпня 2020 року № 3, незаконним, оскільки цим рішенням порушено його права щодо належного розміру грошової компенсації за жилі приміщення.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення районної робочої комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ груп з числа військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, про виплату грошової компенсації за належне їм житло Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, оформлене протоколом від 12 серпня 2020 року № 3, у частині призначення йому грошової компенсації у розмірі 726 326,70 грн та вважати чинним рішення зазначеної комісії, оформленим протоколом від 28 січня 2020 року № 1, про призначення йому грошової компенсації у розмірі 1 049 210 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 вересня 2020 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення районної державної адміністрації відмовлено. Роз'яснено позивачу його право на звернення до адміністративного суду у порядку, передбаченому КАС України.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач звертається з вимогами до Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, як суб'єкта владних повноважень, який здійснював публічно-владні управлінські функції, в якому оскаржує дії відповідача щодо винесеного рішення від 15 березня 2019 року № 1, оформлене протоколом від 12 серпня 2020 року № 3, тому такі вимоги підлягають розгляду відповідно до вимог КАС України у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позов пред'явлено до суб'єкта владних повноважень з вимогами щодо визнання незаконним та скасування винесеного ним рішення, такі вимоги позивача стосуються необмеженого кола осіб, які також мають право на отримання грошової компенсації, а тому цей спір не є приватно-правовим, унаслідок чого він підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 323/2244/20 з Оріхівського районного суду Запорізької області.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб'єкт владних повноважень, реалізує свої повноваження розпорядника бюджетних коштів та органу, який забезпечує отримання інвалідом І групи безоплатно у власність житлове приміщення, тобто перебуває з позивачем не у публічно-правових, а у приватно-правових відносинах. Таким чином, спір, пов'язаний з визначенням розміру грошової компенсації на купівлю житла, підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Посилався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, провадження № 11-166 апп 18.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини 1 статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну "владні управлінські функції ", то зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надається пільга у вигляді позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

За змістом частини 1 статті 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом. А згідно зі частини 1 статті 9 ЖК УРСР порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

У спірних правовідносинах відповідач у межах та у порядку, встановленому законом, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію - пільгу, надану йому в силу особливого статусу, визначеного Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу проходження публічної служби (пункт 2 частини 1 статті 19 КАС України). А за змістом пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України військова служба належить до служби публічної.

Позивач, мотивуючи позов положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскаржив рішення районної робочої комісії районної державної адміністрації у частині визначення розміру грошової компенсації за належне йому житло. Така гарантія соціального захисту як вказана компенсація є однією з передбачених Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу та набули статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

Тому цей спір є публічно-правовим, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, що спростовує доводи касаційної скарги.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, провадження № 14-62 цс 20.

Ураховуючи викладене, суди, відмовляючи у відкритті провадження у справі, вірно застосувавши вимоги процесуального права, дійшли правильного висновку про те, що спір є публічно-правовим, унаслідок чого вимоги позивача підлягають розгляду відповідно до положень КАС України у порядку адміністративного судочинства.

Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені, у тому числі, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, провадження № 11-166 апп 18, є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, провадження № 14-62 цс 20, відступила від висновку, сформульованого у вказаній постанові й визначила, що такі справи належать до розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк