Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 457/683/15

провадження № 61-21326св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - філія закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» у м. Львові,

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук Олександр Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області

від 14 березня 2017 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Шандри М. М., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до філії закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» у м. Львові (далі -філія ЗАТ «ОТП Банк»), третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук О. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 30 березня 2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А. вчинено виконавчий напис за договором іпотеки, зареєстрований у реєстрі за № 1939, про звернення стягнення на будинок № 44 «а», що знаходиться по вул. Стебницька у

м. Трускавець Львівської області, який на підставі договору іпотеки

№ РСМЬ-600/760/2005 від 02 грудня 2005 року передано в іпотеку акціонерному комерційному банку «Райффайзенбанк Україна», правонаступником за всіма правами та обов'язками якого є ЗАТ «ОТП Банк», від імені якого діє

філія ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові строк платежу за яким настав 05 листопада 2008 року.

Вищевказаним виконавчим написом нотаріус запропонував ЗАТ «ОТП Банк» задовольнити свої вимоги на загальну суму еквівалентну 137 531,14 доларів США, що з урахуванням стягнення відшкодування за вчинення виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн еквівалентно 1 060 689,78 грн за рахунок майна, що перебуває в іпотеці та належить на праві власності ОСОБА_1

Вважає, що вищезазначений виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що банком на підтвердження безспірності своїх вимог не було подано нотаріусу первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_4 перед банком, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними. Розрахунок боргу, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання товариства по тілу кредиту, відсотках річних та пені - є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до боржника за основним зобов'язанням - ОСОБА_4 Крім цього, в порушення статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат»,

розділу 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року зі змінами «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» нотаріус допустив вчинення виконавчого напису за наявності у боржника спору з кредитором стосовно суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування та пені, який виник на підставі кредитного договору, при цьому нотаріус не взяв до уваги, що за умовами кредитного договору строк виконання зобов'язання не настав, про що прямо прописано в договорі іпотеки.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дячука О. А.

від 30 березня 2009 року таким, що не підлягає виконанню.

Заочним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області

від 27 жовтня 2015 року у складі судді Марчука В. І. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис нотаріуса Дячука О. А. від 30 березня 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 1939, за договором іпотеки

№ PCML-600/760/2005 від 02 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та

АКБ «Райффайзен банк України», щодо звернення стягнення на будинок

№ 44 «а», загальною площею 292,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності

ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 04 квітня

2016 року заяву представника ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові про перегляд заочного рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 жовтня

2015 року залишено без задоволення.

Рішення районного суду мотивовано тим, що на час вчинення виконавчого напису банком на підтвердження безспірності своїх вимог не було надано приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Дячуку О. А. первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), що спростовує висновок нотаріуса про безспірність заборгованості боржника. З цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу

Дячука О. А. від 30 березня 2009 року таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що філія ЗАТ «ОТП БАНК» у

м. Львові не має статусу юридичної особи, а позов ОСОБА_1 було подано саме, до філії ЗАТ «ОТП БАНК» у м. Львові. Належним відповідачем по цій справі має бути ПАТ «ОТП Банк», місцезнаходженням якого є вул. Жилянська, 43,

м. Києва. ОСОБА_1 під час розгляду справи у порядку статті 33 ЦПК України 2004 року не зверталася до суду з клопотанням про залучення належного відповідача. Оскільки, філія ЗАТ «ОТП БАНК» у м. Львові є неналежним відповідачем по справі, то позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до цього ж суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про відсутність у філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові статусу юридичної особи апеляційним судом було зроблено лише на підставі пояснень представника

ПАТ «ОТП Банк». Положення про діяльність регіонального відділення Західної регіональної дирекції ПАТ «ОТП Банк» банком надано не було, відсутнє в матеріалах справи, судом першої та апеляційної інстанції не досліджувалося, а, відтак не могло бути покладене судами в основу судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, відповідно до Положення про діяльність регіонального відділення Західної регіональної дирекції ПАТ «ОТП Банк», що філія

ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові не має статусу юридичної особи.

Так позов ОСОБА_1 подано до філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові. Відповідно до частини першої статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Згідно з частини третьої статті 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 червня 2009 року пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для залишення позову без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинен нести інший відповідач і позивач не погоджується на заміну первісного відповідача, суд залучає належного відповідача як співвідповідача з власної ініціативи і лише після цього відмовляє в позові до неналежного відповідача та при наявності підстав задовольняє позов до належного відповідача.

Відповідно до статті 33 ЦПК Українисуд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає у справі іншу особу як співвідповідача.

ОСОБА_1 та її представник у відповідності до статті 33 ЦПК Українипід час розгляду справи клопотання про залучення належного відповідача не заявляли.

Належним відповідачем у цій справі, як встановлено судами, є ПАТ «ОТП Банк», місцезнаходженням якого є м. Київ, вул. Жилянська, 43.

Отже, апеляційний суду на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, дійшов правильного висновку про те, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1, заявленого до філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові відсутні.

Також, апеляційним судом вірно зазначено, що позивач - ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися з таким позовом до належного відповідача.

Доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта