Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.10.2018 року у справі №2-3140/08

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-3140/08

провадження № 61-34530св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-К», товариство з обмеженою відповідальністю «ЕнергоІнтеграція-Україна»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 грудня 2008 року у складі судді Сичука М. М. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року у складі суддів: Медяного В. М., Сала Т. Б., Денишенко Т. О.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2008 року відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-К» (далі - ТОВ «Крок-К»), товариства з обмеженою відповідальністю «ЕнергоІнтеграція-Україна» (далі - ТОВ «ЕнергоІнтеграція-Україна») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 23 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 252 500 грн зі сплатою 17,45 % річних на строк до 22 серпня 2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 23 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ТОВ «Енергоінтергація-Україна» укладений договір поруки № 15/04/851 П1-07 та між ВАТ «Банк Універсальний» та ТОВ «Крок-К» - договір поруки № 15/04/851 П-07.

27 серпня 2007 року рішенням загальних зборів учасників ВАТ «Банк Універсальний» перейменовано в ВАТ «Універсал Банк», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Банк Універсальний».

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 30 квітня 2008 року утворилася заборгованість у розмірі 18 386 грн 63 коп., що є підставою дострокового стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, банк просив стягнути із солідарних боржниківнепогашений кредит у розмірі 235 073 грн 38 коп., проценти - 13 964 грн 23 коп., пеню - 747 грн 25 коп.; розірвати кредитний договір №15/04/851к-07 від 23 серпня 2007 року.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 грудня 2008 року позов задоволено. Розірвано кредитний договір № 15/04/851 к-07, укладений 23 серпня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1, стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ТОВ «Крок-К», ТОВ «ЕнергоІнтеграція-Україна» на користь ВАТ «Універсал Банк» непогашений кредит у розмірі 235 073 грн 38 коп., проценти - 13 964 грн 23 коп., пеню - 747 грн 25 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протягом тривалого часу ніяких розрахунків відповідачі не здійснюють, а тому є підстави вважати, що відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов'язань. Станом на 12 листопада 2008 року борг становить 249 789 грн 86. коп., що підлягає стягненню із солідарних боржників.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 грудня 2008 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що посилання заявника на те, що анкету-заяву на отримання кредиту він не заповнював та не підписував, відомості, викладені у ній, не відповідають дійсності, доручення на отримання кредиту у банку він не давав та не завіряв, суд не повідомив його належним чином про розгляд справи, а тому розглянув її у його відсутність, є безпідставними, оскільки повністю спростовуються наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, у рішенні суду наявний детальний аналіз змісту укладеного кредитного договору та договорів поруки, їх відповідність діючому законодавству, належних та допустимих доказів недійсності даних договорів відповідачем суду не надано. Проведений розрахунок суми заборгованості є правильним та відповідачами належним чином не спростований. Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві позичальника на отримання іпотечного кредиту ОСОБА_1 стоїть його підпис, а в кредитному договорі № 15/04/851к-07 від 23 серпня 2007 року підпис ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_1 згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В. 23 серпня 2007 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2331. Разом з тим, належних та допустимих доказів підробки даних підписів та недійсності даних договорів відповідачем суду не надано. Судом першої інстанції ОСОБА_1 направлялися судові повістки (а. с. 74) за зазначеною у позовній заяві адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток, яка була також зазначена у анкеті-заяві (а. с. 5-8), кредитному договорі (а. с.9-12) та ксерокопії паспорта (а. с. 19-20). Іншої адреси суду надано не було.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що кредитний договір підписано від його імені невідомою особою на підставі довіреності, яку він не видавав; юридичні особи-поручителі йому також не відомі; він не вчиняв дій щодо погашення кредиту. В кінці січня 2017 року на підставі постанови державного виконавця він дізнався про існування рішення суду щодо стягнення з нього кредитної заборгованості. Він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки судові повістки йому надсилалися за адресою: АДРЕСА_1, в той час, коли він із 06 жовтня 2008 року по 03 липня 2009 року проходив строкову військову службу у військовій частині А0284 по вул. Стрийській, 88 у м. Львові. У заяві про перегляд заочного рішення він заявляв клопотання про витребування в нотаріуса довіреності від його імені, виданої особі, що підписала кредитний договір, та клопотання щодо проведення почеркознавчої експертизи з метою з'ясування справжності його підпису в довіреності. У задоволенні вказаних клопотань йому безпідставно відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_1 повторно заявив зазначені клопотання.

05 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що 23 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 252 500 грн зі сплатою 17,45 % річних на строк до 22 серпня 2018 року. Кредитний договір від імені позичальника підписано ОСОБА_2 згідно довіреності, виданої ОСОБА_1 та посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В. 23 серпня 2007 року (в реєстрі № 2331).

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою ТОВ «Енергоінтергація-Україна» та ТОВ «Крок-К» за окремими договорами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі наведених положень закону та з урахуванням передбаченого кредитним договором права кредитора на дострокове стягнення боргу суди стягнули заборгованість за кредитом у повному обсязі із солідарних боржників: ОСОБА_1, ТОВ «Енергоінтергація-Україна» та ТОВ «Крок-К».

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки судові повістки йому надсилалися за адресою: АДРЕСА_1, в той час, коли він із 06 жовтня 2008 року по 03 липня 2009 року проходив строкову військову службу у військовій частині А0284 по вул. Стрийській, 88 у м. Львові.

Такі доводи не становлять підставу скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки при апеляційному розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 він належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи за адресою, яку вказав у скарзі. У межах апеляційного провадження ОСОБА_1 не позбавлявся можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів щодо підробки його підпису у довіреності на ім'я ОСОБА_2 та фактичне отримання кредиту цією особою.

За змістом частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Клопотання про витребування в нотаріуса довіреності та щодо проведення почеркознавчої експертизи з метою з'ясування справжності його підпису в довіреності до апеляційного суду ОСОБА_1 не заявляв. Доказів оспорення ним кредитного договору з підстав дефекту волі та визнання договору недійсним з цих підстав матеріали справи не містять, а тому колегія суддів виходить з презумпції дійсності кредитного договору (стаття 204 ЦК України).

Заявлені у межах касаційного розгляду клопотання про витребування в нотаріуса довіреності та проведення почеркознавчої експертизи задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що у заяві про перегляд заочного рішення він заявляв клопотання про витребування в нотаріуса довіреності від його імені, виданої особі, що підписала кредитний договір, та клопотання щодо проведення почеркознавчої експертизи з метою з'ясування справжності його підпису в довіреності, проте у задоволенні вказаних клопотань йому відмовлено, оскільки ухвала про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без задоволення не є предметом касаційного перегляду за скаргою ОСОБА_1

Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Відповідно до статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

В.В. Пророк

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик