Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.05.2021 року у справі №629/2612/20
Постанова КЦС ВП від 14.09.2022 року у справі №629/2612/20

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 629/2612/20

провадження № 61-7595св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Укрхімтрансаміак»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (далі - ДП «Укрхімтрансаміак») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з 29 січня 2001 року до 31 травня 2018 року він працював начальником лінійної дільниці № 14 Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак».

31 травня 2018 року наказом № 51к його було переведено на посаду заступника начальника Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак».

У зв`язку з виключенням зі штатного розпису Придніпровського управління магістрального аміакопроводу (далі - ПУМА) ДП «Укрхімтрансаміак» посади заступника начальника управління та введенням замість неї посади заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу 01 листопада 2018 року наказом № 91к його призначено на посаду заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак». На зазначеній посаді він працював до дня звільнення.

03 квітня 2020 року наказом ДП «Укрхімтрансаміак» № 31К його звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.

Вважає своє звільнення незаконним та зазначає, що на підприємстві було видано декілька наказів, в тому числі наказ від 17 грудня 2019 року № 468, яким введено погоджені ДП «Укрхімтрансаміак» зміни до штатного розпису, а саме: виведено з 17 грудня 2019 року зі штатного розпису одну посаду заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу та введено з 17 грудня 2019 року в штатний розпис одну посаду заступника начальника управління. Тобто відповідачем одночасно приймається рішення про скорочення його посади (заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу) та в той же день вводиться аналогічна за функціональними обов`язками посада, але ж тільки з іншою назвою, а саме - заступник начальника управління, яку він також раніше обіймав.

Вважає, що відповідачем штучно здійснювались заходи щодо змін в організації виробництва і праці.

17 грудня 2019 року, в день прийняття рішення про скорочення посади заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу, на посаду заступника начальника управління прийнято нового працівника, посада якого за основними функціональними обов`язками є аналогічною посаді, яку обіймав позивач.

Таким чином, основної підстави для застосування пункту 1 статті 40 КЗпП України як підстави для звільнення позивача у роботодавця фактично не відбулося. Крім того, позивача не було попереджено про звільнення своєчасно, а саме за два місяці до внесення змін до штатного розпису управління, тобто за два місяці до 17 грудня 2019 року.

Також відповідачем не було дотримано порядку його вивільнення, в тому числі в частині наявності переважного права на залишення його на роботі. Відповідач не надав профспілці інформацію про майбутнє скорочення штату і, відповідно, подальше вивільнення працівників, не надав техніко-економічне обґрунтування скорочення працівників.

Усупереч вимогам статті 42 КЗпП України відповідач не врахував переважне право на залишенні на роботі позивача.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати наказ ДП «Укрхімтрансаміак» від 03 квітня 2020 року №31К про його звільнення з посади заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак»;

- поновити його на роботі в Придніпровському управлінні магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» з дати звільнення на посаді заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу;

- стягнути з ДП «Укрхімтрансаміак» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі, моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДП «Укрхімтрансаміак» дотримано вимоги законодавства України щодо попередження працівника про звільнення та щодо обов`язку запропонувати йому всі наявні вакантні посади з дня попередження про звільнення до дня звільнення. Крім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження його переважного права на залишення на роботі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Скасовано наказ від 03 квітня 2020 року № 31К про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу в Придніпровському управлінні магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» з 03 квітня 2020 року.

Стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 419 171,84 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Вирішено питання щодо судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у порушення вимог закону, оскільки на підприємстві відбулося скорочення посади позивача з одночасним введенням рівнозначної посади з майже однаковими посадовими обов`язками.

Тому наявні підстави для скасування наказу від 03 квітня 2020 року № 31К.

Оскільки наявні підстави для скасування наказу від 03 квітня 2020 року № 31К про звільнення ОСОБА_1 , позивача слід поновити на посаді заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» з 03 квітня 2020 року.

Крім того, з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 419 171,84 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Також з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн, оскільки внаслідок незаконного звільнення позивача із займаної посади йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2021 року ДП «Укрхімтрансаміак» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що, на переконання заявника, відсутність законодавчо визначених механізмів встановлення різниці між посадовими обов`язками, передбаченими для двох різних посад, як критерію для тверджень про наявність чи відсутність фактичного скорочення штату та визначення такого критерію судом на свій розсуд за відсутності законодавчо закріпленої компетенції порушує принцип юридичної визначеності. Відповідно до акта від 09 вересня 2020 року, складеного Головним управлінням Держпраці у Харківській області, звільнення заступника начальника управління з питань аміакопроводу ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України.

Апеляційний суд помилково ототожнив посадові обов`язки новоствореної посади з тією, яку було скорочено та яку обіймав позивач, чим фактично вийшов за межі повноважень, визначених йому законодавством України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2021 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів ДП «Укрхімтрансаміак», просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Укрхімтрансаміак» на постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року і витребувано з Лозівського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу № 629/2612/20.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

З 29 січня 2001 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника лінійної дільниці № 14 Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» (а. с. 16, т. 1).

З 31 травня 2018 року наказом ДП «Укрхімтрансаміак» № 51к ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника начальника управління.

Наказом від 27 вересня 2018 року погоджено зміни до штатного розпису керівників, фахівців та технічних службовців ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак» (а. с. 35, т. 1), відповідно до яких посаду заступника начальника управління виведено зі штатного розпису та введено посаду заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу.

З 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» (а. с. 18, т. 1).

27 листопада 2018 року ДП «Укрхімтрансаміак» прийнято наказ № 226 «Про погодження структури та змін до штатного розпису ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак» (а. с. 34, т. 1).

Згідно з наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 11 грудня 2019 року № 209 та наказом ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак» від 17 грудня 2019 року № 468 в ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак» були проведені зміни в організації виробництва і праці (а. с. 36-43, т. 1). Прийнято рішення вивести зі штатного розпису, зокрема посаду 1210.1 заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу (а. с. 38, т. 1). Разом з тим введено в штатний розпис посаду 1210.1 - заступника начальника управління (а. с. 39, т. 1).

Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 16 грудня 2019 року на посаду заступника начальника управління прийнято ОСОБА_2 з 17 грудня 2019 року.

27 січня 2020 року позивача було повідомлено про наступне звільнення з 27 березня 2020 року шляхом вручення йому попередження.

Встановлено, що відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 було надано перелік всіх вакантних посад в ПУМА, МУМА та головному підприємстві ДП «Укрхімтрансаміак» станом на 27 січня 2020 року та запропоновано йому зайняти одну із них (а. с. 120-125, т. 1).

05 лютого 2020 року комісією у складі начальника ВК Тіркової О. В., старшого охоронника Скотаренка О. І. та провідного юрисконсульта Мальованого К. Г. було складено акт про те, що у відповідь на пропозицію комісії ОСОБА_1 на повідомлення від 04 лютого 2020 року відмітив, що розглядає запропоновані пропозиції, на повідомлення від 27 січня 2020 року відмовився ставити будь-які відмітки (а. с. 126, т. 1).

18 березня 2020 року відбулося засідання профспілкового комітету ДП «Укрхімтрансаміак», на якому розглядалося питання про затвердження нового штатного розпису підприємства, скорочення посад та звільнення працівників, зокрема ОСОБА_1 (а. с. 44, т. 1). У результаті профспілковим комітетом надано згоду на звільнення заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак» ОСОБА_1 .

Згідно з наказом від 03 квітня 2020 року № 31К ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 19, т. 1). Підстава - наказ від 11 грудня 2019 року № 209 та наказ від 17 грудня 2019 року № 468, а також протокол засідання профспілкового комітету ДП «Укрхімтрансаміак» від 18 березня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник визначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 465/6661/16-ц (провадження

№ 61-17396св19), від 29 січня 2020 року у справі № 742/532/18 (провадження № 61-3607св19), від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 (провадження № 61-4764св18), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15 (провадження № 61-1214св18), у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6288св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21).

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи встановлено таку хронологію перебування сторін у трудових відносинах:

- з 31 травня 2018 року ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді заступника начальника управління;

- наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 27 вересня 2018 року погоджено зміни до штатного розпису керівників, фахівців та технічних службовців ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак», відповідно до якого посаду заступника начальника управління виведено зі штатного розпису;

- з 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак»;

- 27 листопада 2018 року ДП «Укрхімтрансаміак» прийнято наказ № 226 «Про погодження структури та змін до штатного розпису ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак»;

- відповідно до наказу ДП «Укрхімтрансаміак» від 11 грудня 2019 року № 209 та наказу ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак» від 17 грудня 2019 року №468 в ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак» були проведені зміни в організації виробництва і праці: прийнято рішення вивести зі штатного розпису, зокрема посаду 1210.1 заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу, та, відповідно, введено в штатний розпис посаду 1210.1 заступника начальника управління;

- 27 січня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступне звільнення з 27 березня 2020 року шляхом вручення йому попередження;

- згідно з наказом від 03 квітня 2020 року № 31К ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та відповідно до наказів від 11 грудня 2019 року № 209 та від 17 грудня 2019 року № 468.

З огляду на зазначені обставини, а також перевіривши дійсність проведення ДП «Укрхімтрансаміак» змін в організації виробництва та праці або оптимізації чисельності особового складу на підприємстві під час звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, апеляційний суд дійшов висновку про незаконність наказу від 03 квітня 2020 року № 31К, оскільки фактично скорочення чисельності або штату працівників у відповідача не відбулося.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає його належним чином мотивованим для поновлення трудових прав позивача.

Так, апеляційний суд правильно зазначив, що під змінами в організації виробництва і праці розуміються, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, а також скорочення чисельності та штату працівників.

Натомість, проводячи зміни в організації виробництва і праці відповідно до наказів від 11 грудня 2019 року № 209 та від 17 грудня 2019 року № 468, ДП «Укрхімтрансаміак» виведено зі штатного розпису, зокрема посаду 1210.1 заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу та введено в штатний розпис посаду 1210.1 заступника начальника управління, що по суті не свідчить про оптимізацію чисельності штату працівників.

Дослідивши штатні розписи, апеляційний суд встановив, що до скорочення керівництво (код - 1210.1) складалось з однієї одиниці - заступник начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу з посадовим окладом 29 425,00 грн; після скорочення керівництво складається з однієї штатної одиниці (код 1210.1) - заступник начальника управління з посадовим окладом 29 425,00 грн; відбулася незначна зміна обсягу повноважень та обов`язків заступника начальника управління в порівнянні з посадовими обов`язками позивача як заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу; кваліфікаційні вимоги до посади заступника начальника управління не підвищено.

Таким чином, фактично було здійснено лише зміну назви посади керівника ПУМА ДП «Укрхімтрансаміак», однак без зміни категорії посади, посадового окладу тощо.

Зазначене спростовує посилання відповідача на зміни в організації виробництва та праці чи скорочення чисельності або штату працівників, оскільки на підприємстві відбулося скорочення посади позивача з одночасним введенням рівнозначної посади з майже однаковими посадовими обов`язками.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 756/1499/19 (провадження № 61-3158св20), відповідно до якого встановлення відсутності змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників (законної підстави звільнення) є безумовною та достатньою підставою для поновлення на роботі звільненого за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівника.

У справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 було надано перелік всіх вакантних посад в ДП «Укрхімтрансаміак» станом на 27 січня 2020 року та запропоновано зайняти одну із них, однак не було запропоновано новоутворену посаду заступника начальника управління.

Також суд вказав на відсутність доказів проведення будь-якого порівняння кваліфікації та продуктивності праці позивача та іншого працівника (що передбачено положеннями статті 49-2 КЗпП України), якого було прийнято на посаду заступника начальника управління.

Разом з цим, у справі, яка розглядається у касаційному порядку, апеляційний суд не поклав в основу свого рішення недотримання відповідачем процедури звільнення позивача та не зазначав указані обставини в якості підстави для задоволення позову, тому зазначене не вплинуло на висновки суду по суті вирішення спору.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про необхідність поновлення на роботі позивача, звільненого за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, саме у зв`язку з відсутністю змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників (законної підстави звільнення).

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 465/6661/16-ц (провадження № 61-17396св19), від 29 січня 2020 року у справі № 742/532/18 (провадження № 61-3607св19), від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 (провадження № 61-4764св18), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15 (провадження № 61-1214св18) та Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк