Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2021 року у справі №235/8550/20

Постанова

Іменем України

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа №235/8550/20

провадження №61-11358св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2021 року у складі судді Назаренко Г. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів Мальованого Ю. М., Агєєва О. В., Папоян В. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації з позовом, в якому просив визнати контракт, укладений між ним та Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 16 квітня 2020 року, за яким його призначено на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 Донецької обласної ради строком на 1 рік з 16 квітня 2020 року по 15 квітня 2021 року таким, що укладений строком на 6 років з 16 квітня 2020 року по 15 квітня 2026 року.

Позов мотивовано тим, що з 01 серпня 1981 року наказом виконавчого комітету Донецької обласної ради народних депутатів від 24 липня 1981 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 Донецької обласної ради.

Саме у 1981 році позивач подавав заяву про прийняття його на роботу, після цього жодного разу заяву про прийняття на роботу чи про продовження контракту не подавав.

В подальшому позивача переведено на контрактну форму строкових трудових договорів, які переукладались або продовжувались додатковими угодами з виданням відповідних наказів Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.

06 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації укладено контракт, який продовжувався після закінчення терміну його дії додатковими угодами з виданням відповідних наказів.

29 листопада 2018 року видано наказ №236/165-18к, яким строк дії вказаного контракту продовжено на 1 рік до 05 грудня 2019 року, про що укладено додаткову угоду.

Наказом відповідача від 03 жовтня 2019 року оголошено конкурс на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи інтернату № 39 Донецької обласної ради.

12 листопада 2019 року протоколом № 4 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи інтернату № 39 Донецької обласної ради позивача визнано переможцем конкурсу на зазначену посаду та вирішено після закінчення строку дії додаткової угоди від 29 листопада 2018 року до контракту від 06 грудня 2010 року призначити його на посаду директора і укласти з ним трудовий договір відповідно до чинного законодавства.

Проте, всупереч прийнятому рішенню відповідач видав наказ від 04 грудня 2019 року, яким звільнив ОСОБА_1 05 грудня 2019 року з посади директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 Донецької обласної ради у зв'язку із закінченням строку дії контракту за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Не погодившись з таким наказом, позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, у цивільній справі № 235/9059/19 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним його звільнення 05 грудня 2019 року з посади директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 Донецької обласної ради згідно з пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, скасовано наказ від 04 грудня 2019 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1"; поновлено його на роботі з 05 грудня 2019 року, рішення суду в частині поновлення його на роботі допущено до негайного виконання.

16 квітня 2020 року на вимогу відповідача для поновлення на роботі на підставі судового рішення ОСОБА_1 до набрання рішенням законної сили був вимушений підписати з відповідачем контракт, за яким він призначається на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 Донецької обласної ради строком на 1 рік з 16 квітня 2020 року по 15 квітня 2021 року.

Укладання зазначеного контракту строком на 1 рік обумовлено не набранням рішенням суду про поновлення його на роботі законної сили, а обґрунтовано відповідачем тим, що відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 3 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов'язані до 1 липня

2020 року припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу.

Однак, після набрання рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2020 року законної сили, положення контракту від 16 квітня 2020 року щодо строку, на який його було призначено на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 Донецької обласної ради залишилося незмінним за ініціативою відповідача.

Позивач не погоджується з положеннями контракту від 16 квітня 2020 року, яким його призначено на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 строком лише на 1 рік з 16 квітня 2020 року по 15 квітня 2021 року, оскільки вважає, що призначення його на вказану посаду директора строком на 1 рік є незаконним, оскільки такий строк не узгоджується із вимогами Закону України "Про загальну середню освіту", який діяв на момент його незаконного звільнення, а також не відповідає нормам чинного Закону України "Про загальну середню освіту".

До свого незаконного звільнення ОСОБА_1 обіймав посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 на підставі укладеного між ним та відповідачем контракту від 06 грудня 2010 року, який продовжувався після закінчення терміну його дії додатковими угодами та виданням відповідних наказів.

Так, 29 листопада 2018 року відповідач видав наказ, яким строк дії контракту продовжено на 1 рік до 05 грудня 2019 року, про що була укладена відповідна додаткова угода від 29 листопада 2018 року до зазначеного контракту.

Оскільки на момент його незаконного звільнення позивач обіймав цю посаду на підставі контракту від 06 грудня 2010 року, на його думку, положення абзацу 2 підпункту 1 пункту 3 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" не можуть застосовуватись як підстава щодо укладення між ним та відповідачем контракту строком на 1 рік, оскільки таке положення закону передбачає обов'язок заявника державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважених ним органів припинити до 1 липня 2020 року саме безстрокові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори без проведення конкурсу.

Натомість, відповідно до частин 1 , 11 , 12 статті 39 Закону України "Про повну загальну середню освіту" керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти обирається на посаду за результатами конкурсу. Посадова особа засновника (голова відповідної ради чи керівник державного органу) або керівник уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним строковий трудовий договір. Трудовий договір укладається на шість років на підставі рішення конкурсної комісії. З особою, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше, укладається трудовий договір строком на два роки.

У зв'язку з тим, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2020 року у цивільній справі № 235/9059/19 звільнення позивача з посади визнано незаконним, і його поновлено на вказаній посаді саме з 05 грудня 2019 року, вважає, що при укладенні між ними контракту за результатами проведеного відповідачем 12 листопада 2019 року конкурсу на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39, мав бути застосований Закон України "Про загальну середню освіту", який діяв на день закінчення строку дії контракту від 06 грудня 2010 року.

Посилаючись на наведені обставини, позивач зазначає про наявність підстав для визнання в судовому порядку контракту таким, що укладений строком на 6 років з 16 квітня 2020 року по 15 квітня 2026 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що з урахуванням положення п. 3 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту", контракт між Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 від 16 квітня 2020 року на строк з 16 квітня 2020 року по 15 квітня 2021 року правомірно укладений строком на один рік і підстав вважати його таким, що укладений строком на шість років з 16 квітня 2020 року по 15 квітня 2026 року включно немає.

Поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39, яку він обіймав на підставі укладеного з ним трудового контракту, строк дії якого закінчився, свідчить про безстроковий вид трудового договору, який судовим рішенням поновлено між працівником та Департаментом освіти і науки Донецької області.

За таких обставин відповідач діяв у відповідності до норм права, запропонувавши позивачу укласти строковий трудовий договір на один рік як керівнику, який отримує пенсію за віком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних трудових правовідносинах, та має місце неправильне застосування судами у цій справі норм матеріального права, оскільки суди застосували не той закон, який мав бути застосований на період виникнення спірних правовідносин.

Судами не враховано, що позивач на момент його незаконного звільнення з посади директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи інтернату №39 обіймав цю посаду на підставі контракту від 06 грудня 2010 року, а отже положення абз.2 пп. 1 п. З Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" не можуть бути застосовані як підстава щодо укладання між сторонами контракту строком на 1 рік, оскільки вказані положення закону передбачає обов'язок засновника державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважених ним органів припинити до 01 літня 2020 року саме безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори і саме без проведення конкурсу.

З аналізу наведених положень Закону України "Про повну загальну середню освіту" вбачається, що законодавець чітко та імперативно визначив строк, на який укладається трудовий договір із переможцем конкурсу на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти, який не може бути меншим ніж двох років для осіб, що призначаються на посаду вперше та більшим 6 (шести) років для інших осіб.

Крім того, Закон України "Про повну загальну середню освіту" набрав чинності лише 18 березня 2020 року, тобто після незаконного звільнення позивача, а також після прийняття конкурсною комісією відповідача з проведення конкурсу на посаду директора - Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи інтернату №39 рішення, яким позивача визнано переможцем конкурсу на зазначену посаду.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, судами мав бути застосований Закон України "Про загальну середню освіту", який діяв на день закінчення строку дії контракту від 06 грудня 2010 року.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту" керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на 6 (шість) років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії.

Вказана норма втратила чинність 18 березня 2020 року після набрання чинності Закону України "Про повну загальну середню освіту".

Судами також не враховано, що позивач після визнання його переможцем конкурсу до його звільнення до 05 грудня 2019 року подав заяву відповідачу про укладення з ним контракту на 6 (шість) років.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом виконавчого комітету Донецької обласної ради народних депутатів (відділ народної освіти) від 24 липня 1981 року ОСОБА_1 з 1 серпня 1981 року призначено на посаду директора Новожеланівської школи-інтернату Красноармійського району.

06 грудня 2010 року між Управлінням освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 укладено контракт, за яким останній призначений на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово-відсталих дітей Красноармійського району на строк з 06 грудня 2010 року по 05 грудня 2014 року.

Додатковою угодою від 29 листопада 2018 року до контракту від 06 грудня 2010 року погоджено продовжити термін контракту, укладеного між департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації та ОСОБА_1, директором Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39, до 05 грудня 2019 року.

Відповідно протоколу засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 від 12 листопада 2019 року № 4 за результатами проведення конкурсу переможцем конкурсу на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 визнано ОСОБА_1; вирішено після закінчення терміну дії додаткової угоди від 29 листопада 2018 року призначити ОСОБА_1 на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 в установленому законом порядку та укласти з ним трудовий договір.

Наказом Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 з 05 грудня 2019 року згідно з пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 06 жовтня 2010 року.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 05 грудня 2019 року з посади директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України (у зв'язку із закінченням строку дії контракту), скасовано наказ Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 04 грудня 2019 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1", поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 з 05 грудня 2019 року, стягнуто з на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2019 року по 25 березня 2020 року в сумі 111
277,68 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.

Наказом Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 з 05 грудня 2019 року, доручено бухгалтерії закладу сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2019 року по 25 березня 2020 року згідно з чинним законодавством після набрання рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 25 березня 2020 року законної сили, здійснити виплати з 26 березня 2020 року згідно з чинним законодавством у межах фонду оплати праці, наказано відділу управління персоналом департаменту освіти і науки облдержадміністрації здійснити заходи щодо ознайомлення з даним наказом ОСОБА_1 та колектив закладу, а також укладання зі ОСОБА_1 контракту.

16 квітня 2020 року ОСОБА_1 під підпис отримав письмове запрошення Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 15 квітня 2020 року прибути до департаменту для укладання контракту на один рік, форму якого надано йому для ознайомлення.

В той же день, 16 квітня 2020 року, між Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 строком на 1 рік з 16 квітня 2020 року по 15 квітня 2021 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Станом на момент укладення між сторонами контракту від 16 квітня 2020 року набрав чинності 18 березня 2020 року Закон України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX (далі - Закон № 463), яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

У пункті 3 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX установлено, що набрання чинності Закон України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України.

До 1 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов'язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком - на один рік) без проведення конкурсу. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до Закон України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX.

Установлено, що 06 грудня 2019 року строк дії контракту від 06 грудня 2010 року, укладеного між Управлінням освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації та ОСОБА_1, який додатковою угодою від 29 листопада 2018 року продовжено на рік з 06 грудня 2018 року по 05 грудня 2019 року, закінчився.

На виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2020 року, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, наказом Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 Донецької обласної ради з 05 грудня 2019 року без зазначення строку дії цього новоукладеного з позивачем трудового договору.

Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку вказаним обставинам та правильно виходили з того, що поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 39 Донецької обласної ради, яку він обіймав на підставі укладеного з ним трудового контракту, строк дії якого закінчився, свідчить про безстроковий вид трудового договору, який судовим рішенням поновлено між працівником та Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.

На момент ухвалення вказаного судового рішення Закон № 463 набрав чинності.

Установивши, що станом на дату укладення контракту 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 перебував у безстрокових трудових відносинах з Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, отримував пенсію за віком, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність укладення з позивачем контракту строком на 1 рік (з 16 квітня 2020 року по 16 квітня 2020 року) та відсутність підстав вважати цей контракт укладеним строком на 6 років.

Вказані висновки судів, з урахуванням установлених у цій справі обставин відповідають положенням пункту 3 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463, якими імперативно встановлено необхідність припинення безстрокових трудових договорів з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти з одночасним укладенням з ними (за їх згодою) трудових договорів, зокрема, з керівниками, які отримують пенсію за віком строком на один рік без проведення конкурсу, що має місце у даній справі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що на момент його незаконного звільнення з посади директора Новожеланівської спеціальної загальноосвітньої школи інтернату № 39 він обіймав цю посаду на підставі контракту від 06 грудня 2010 року, а отже положення абзацу 2 підпункту 1 пункту З Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" не підлягають застосуванню, оскільки судами установлено, що станом на момент ухвалення судового рішення про поновлення позивача на посаді набрав чинності Закон України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463, а строк дії контракту від 06 грудня 2010 року закінчився, позивача на підставі цього рішення поновлено на роботі з 05 грудня 2019 року без зазначення строку дії новоукладеного трудового договору, що свідчить про існування між сторонами безстрокового виду трудового договору, тобто, за встановлених обставин, судами правильно застосовано наведену вище норму Закону.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних трудових правовідносинах, оскільки за встановлених у цій справі обставин та досліджених судами доказів, з урахуванням змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне тлумачення наведених норм або застосували закон, який не підлягав застосуванню чи не застосували закон, який підлягав застосуванню.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/18531/19).

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та ухвалено рішення відповідно до встановлених обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Тобто у даній справі судами досліджено докази та встановлені обставини, відповідно до яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав вважати укладеним на 6 років контракт від 16 квітня 2020 року, оскільки встановили правомірність укладення з позивачем цього строкового договору на 1 рік, а також безпідставність і недоведеність заявлених ним позовних вимог.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам позовної заяви та апеляційної скарги позивача, яким судами обох інстанцій надано належну оцінку, в тому числі обставинам, на які посилається позивач щодо незаконності укладення із ним контракту строком на 1 рік. Обґрунтовані висновки щодо оцінки доводів позивача і обставин, на які він посилається, викладено в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень, і з якими у повній мірі погоджується Верховний Суд.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко