Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.08.2024 року у справі №552/2489/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 552/2489/22

провадження № 61-4494св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Державного агентства лісових ресурсів України,

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гуменна Любов Петрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Державного агентства лісових ресурсів України до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гуменна Любов Петрівна, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки

за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2023 року у складі судді Турченка Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 23-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 20 червня 2008 року № 166/08 «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» в частині (підпункт 1.95 пункту 1 додатка 1) щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею орієнтовно 1 000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 ;

визнати незаконним та скасувати рішення 25-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 10 вересня 2008 року № 238/08 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» в частині (пункт 230 додатка 1) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1 000,0 кв. м на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0169, площею 0,1 га, серії ЯЖ № 619253, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 510967100060 від 10 червня 2009 року, скасувавши його державну реєстрацію;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гуменною Л. П. (номер у реєстрі нотаріальних дій 2039), згідно з яким ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6310137200:13:001:0169, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0169;

зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0169;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6310137200:13:001:0169, шляхом скасування кадастрового номера та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що рішенням 23-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 20 червня 2008 року № 166/08 (підпункт 1.95 пункту додатка 1) ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 1 000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення Комунальне підприємство «Міськпроект» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 , а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6310137200:13:001:0169.

У подальшому рішенням 25-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 10 вересня 2008 року № 238/08 (пункт 230 додатка 1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також передано зазначену земельну ділянку в приватну власність.

На підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 619253, який 10 вересня 2009 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 510967100060.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2017 року ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

Разом з цим, згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Харківська ЛНДС») та інформацією Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпагроліс» від 20 лютого 2014 року, Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 22 листопада 2013 року, ДП «Харківська ЛНДС» від 26 листопада 2021 року № 349/02 межі спірної земельної ділянки на час її відведення в приватну власність перетиналися з межами 341 кварталу Дергачівського лісництва Данилівського дослідного державного лісгоспу. Зокрема, згідно з інформацією Державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпагроліс» від 20 лютого 2014 року № А-10-50 відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Данилівського дослідного держлісгоспу більша частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0169 вкрита лісовими насадженнями (площа лісових насаджень становить 0,09858 га) та належить до земель державної власності лісогосподарського призначення. При цьому вилучення земельних лісових ділянок з постійного користування Данилівського дослідного держлісгоспу, розроблення проекту відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, його погодження та затвердження не проводилось; межі земельної ділянки, яка підлягала відведенню ОСОБА_1 , з Данилівським дослідним держлісгоспом не погоджувались. Також у землевпорядній документації немає довідки за формою 6-зем щодо спірної земельної ділянки, що свідчить про недослідження категорії земель, за рахунок яких вона відводиться, що призвело до неправильного визначення її цільового використання; проведення державної експертизи землевпорядної документації не здійснювалося; рішень щодо вилучення земель лісогосподарського призначення Дергачівського лісництва Данилівського держлісгоспу на території Ленінського району м. Харкова та зміна їх цільового призначення в порядку статей 20 116 149 ЗК України, статті 57 ЛК України дотепер органи місцевого самоврядування та органи виконавчої ради не приймали.

Фактично вул. Дубова у м. Харкові на цей час не влаштована, на місцевості не визначена. З питань погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка відводилась ОСОБА_1 , до постійного користувача - Данилівського дослідного держлісгоспу ніхто не звертався. Таким чином, Харківська міська рада всупереч статті 14 Конституції України, статті 57 ЛК України, статей 12 20 40 116 149 151 ЗК України вилучила з постійного користування Данилівського дослідного державного лісгоспу та змінила цільове призначення спірної земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення та безоплатно передала її у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жиитлового будинку, господарських будівель та споруд.

У зв`язку з цим прокурор просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Полтави рішенням від 17 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач пропустив строк звернення до суду з цими позовними вимогами. Водночас місцевий суд не взяв до уваги твердження прокурора про те, що на заявлені у цій справі вимоги (негаторний позов) не поширюється позовна давність.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Полтавський апеляційний суд постановою від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2023 року у мотивувальній частині змінив, врахувавши висновки, викладені в постанові апеляційного суду. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що місцевий суд правильно встановив обставини набуття відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, однак взагалі не зробив жодних висновків про наявність або відсутність порушеного права позивача та обґрунтованість позовних вимог.

Переглядаючи справу апеляційний суд встановив, що спірна земельна ділянка розташована в межах кварталу № 341 Дергачівського лісництва та є землями лісового фонду. Водночас апеляційний суд виходив з того, що прокурор заявив вимогу не про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення, що відповідає вимогам негаторного позову і що є неефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

Разом з цим апеляційний суд дійшов висновку, що позивач пропустив позовну давність і не надав жодних доказів, які підтвердили б об`єктивну неможливість прокурора звернутися до суду протягом трьох років з моменту, коли прокурору стало відомо про порушення прав держави, тобто з 2014 до 2017 року.

Набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку у 2017 році не є тією поважною об`єктивною причиною, яка переривала б позовну давність, чи унеможливлювала б звернення до суду з позовом раніше.

Доводи апеляційної скарги про те, що поданий позов є негаторним, а позовна давність з огляду на це не підлягає застосуванню, апеляційний суд вважав необґрунтованими з наведених вище підстав.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У березні 2024 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 242/68/19, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц та постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19, від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц, від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 269/9894/14-ц, від 15 листопада 2023 року у справі № 911/351/22.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки згідно з інформацією Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпагроліс» від 20 лютого 2014 року частина спірної земельної ділянки площею 0,09858 га знаходиться на території кварталу № 341 Дергачівського лісництва, виділ 6. Водночас витребування індивідуально-невизначеного майна, яким у цьому випадку є частина земельної ділянки, не відповідає змісту віндикаційного позову.

У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Скляров С. Л. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

У квітні 2024 року Харківська міська рада Харківської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просила відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням 23-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 20 червня 2008 року № 166/08 (підпункт 1.95 пункту додатка 1) ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 1 000,0 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення Комунальне підприємство «Міськпроект» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 , а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6310137200:13:001:0169.

У подальшому рішенням 25-ї сесії 5-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 10 вересня 2008 року № 238/08 (пункт 230 додатка 1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також передано зазначену земельну ділянку в приватну власність.

На підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 619253, який 10 вересня 2009 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 510967100060, кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:13:001:0169.

20 червня 2017 року ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0169, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гуменною Л. П. (номер у реєстрі нотаріальних дій 2039). Відповідно до пункту 4 цього договору експертна грошова оцінка земельної ділянки згідно зі звітом від 08 червня 2017 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Оцінки», становить 169 776,00 грн.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на земельну ділянку приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гуменна Л. П. як державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 червня 2017 року, індексний номер 35772382, та за номером 21009588 здійснила запис про право власності щодо реєстрації речового права на земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:13:001:0169, за ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду і яка перебуває у державній власності, її передача у приватну власність є незаконною, що є підставою для усунення перешкод у здійсненні права розпорядження та користування земельною ділянкою шляхом визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення спірної земельної ділянки на користь держави із приватної власності.

При цьому прокурор, зокрема, посилався на те, що згідно з інформацією Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпагроліс» від 20 лютого 2014 року частина спірної ділянки площею 0,09858 га знаходиться на території кварталу № 341 Дергачівського лісництва, виділ 6.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа ним, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

У частинах другій і третій статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У постановах від 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23) та від 06 червня 2024 року у справі № 372/2456/21 (провадження № 61-235св24) Верховний Суд зробив висновок, що при частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а в частині другій зазначеної Інструкції визначено процедуру їх виготовлення.

Отже, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи позов по суті, апеляційний суд на підставі належних доказів не встановив, чи є в цьому випадку часткове накладення земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, на чому наголошував прокурор у позовній заяві, а лише констатував факт того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:13:001:0169 розташована в межах кварталу № 341 Дергачівського лісництва та є землями лісового фонду.

При цьому, визначаючи правовий статус спірної земельної ділянки, апеляційний суд, хоч і посилався на інформацію Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпагроліс» від 20 лютого 2014 року, згідно з якою частина спірної ділянки площею 0,09858 га накладається на землі лісогосподарського призначення, про те не встановив факту повного чи часткового накладення спірної земельної ділянки за землі лісогосподарського призначення.

Від встановлення цих обставин залежить кваліфікація спірних правовідносин та визначення належного способу захисту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позову через обрання позивачем неефективного способу захисту.

Крім того, апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог з двох взаємовиключних підстав, а саме: у зв`язку з обранням неефективного способу захисту та у зв`язку із пропуском позивачем визначеного законом строку для подання цього позову.

За таких обставин оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З огляду на необхідність врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 372/2456/21 (провадження № 61-235св24) щодо належного способу захисту у спірних правовідносинах, який викладений після подання касаційної скарги, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов