Історія справи

Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 344/7698/18

провадження № 61-42903св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження розгляд заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про накладення стягнення на майно за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2018 року у складі судді Островського Л. Є. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У червні 2018 року представник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробить неможливим виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2008 року, яким припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру, визнано за ОСОБА_4 право власності цю квартиру та зареєстровано право власності після сплати ним компенсації, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 78 431 грн як грошову компенсацію за частку у спільній власності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2018 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про накладення стягнення на майно задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Накладення арешту на квартиру є співмірними заходами забезпечення позову із заявленими вимогами у цій справі, враховуючи, що боргове зобов`язання за рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2008 року відповідач відмовляється виконувати, існує висока ймовірність відчуження відповідачем майна, яке він прийняв у спадщину, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 на користь інших осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нове рішення не передаючи справи на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що представник ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про забезпечення позову, не обґрунтувала її та не зазначила причини у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов. Постановивши ухвалу про накладення арешту, суддя не зазначив у ній підстави для обрання такого виду забезпечення позову як накладення арешту на вказане вище майно, внаслідок чого не дотримався вимог, передбачених статтею 153 ЦПК України. Також суди попередніх інстанцій не зазначили жодних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 червня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

03 липня 2019 року справа № 344/7698/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суди дійшли правильного висновку про необхідність забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не зазначили жодних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів не бере до уваги, оскільки судові рішення ухвалені з урахуванням встановлених фактичних обставин, з дотриманням вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Накладення арешту на квартиру є видом забезпечення позову, який є співмірним із заявленими позовними вимогами про накладення стягнення на майно.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого

2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, зводяться до незгоди заявника із висновками судів, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська