Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.06.2023 року у справі №711/3285/19
Ухвала КЦС ВП від 14.03.2021 року у справі №711/3285/19

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 711/3285/19

провадження № 61-10006св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Кредитна спілка «Добросвіт», державний реєстратор Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Черкаської області Каленчук Микита Андрійовича,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 серпня 2020 року у складі судді Кондрацької Н. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Добросвіт» (далі - КС «Добросвіт»), державного реєстратора Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Черкаської області Каленчука М. А. (далі - державний реєстратор) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позов обґрунтований тим, що 24 липня 2006 року між ним та КС «Добросвіт» укладено кредитний договір № 00326, згідно з яким він отримав кредит у розмірі 105 000,00 грн.

23 квітня 2008 року сторони уклали додатковий договір, яким погодили, що сума кредиту становить 145 000,00 грн, а розмір відсотків за користування кредитом - 34 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та КС «Добросвіт» було укладено договір іпотеки від 24 липня 2006 року № 326/1. Предметом іпотеки є належна позивачу на праві власності квартира АДРЕСА_1 . Розділом 6 договору іпотеки передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв`язку з неналежним виконання умов кредитного договору у нього (позивача) виникла заборгованість.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2011 року з ОСОБА_1 на користь КС «Добросвіт» стягнуто 375 780,31 грн заборгованості, з яких: 133 031,20 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 242 759,11 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

КС «Добросвіт» подала до органів державної виконавчої служби виконавчий лист, виданий на виконання вказаного судового рішення.

Надалі КС «Добросвіт» звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. Рішенням суду першої інстанції у позові КС «Добросвіт» відмовлено. Суд апеляційної інстанції скасував рішення та постановив нове рішення про задоволення позову. Суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій скасував, у позові КС «Добросвіт» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовив.

З інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, він дізнався, що 29 жовтня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 31 жовтня 2018 року державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності на об`єкт іпотеки за КС «Добросвіт». Серед інших документів державному реєстратору було надано вимогу-повідомлення від 16 жовтня 2012 року.

У 2012 році він частково сплачував грошові кошти на користь КС «Добросвіт» в рахунок виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2011 року.

Оскільки строк вимоги за кредитним договором та строк примусового виконання рішення минув, звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок виконання кредитного договору шляхом реєстрації права власності на об`єкт іпотеки є незаконним.

Вважає, що дії державного реєстратора були неправомірними, оскільки на час державної реєстрації не було підстав для набуття КС «Добросвіт» права власності на предмет іпотеки, а з урахуванням наданих державному реєстратору документів підстав про прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за КС «Добросвіт» не було.

Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2018 року за № 43779683 про реєстрацію за КС «Добросвіт» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суду апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2011 року із ОСОБА_1 на користь КС «Добросвіт» було стягнуто заборгованість у сумі 375 780,31 грн. Зазначене рішення набрало законної сили.

15 жовтня 2012 року КС «Добросвіт» звернулася до ОСОБА_1 із вимогою у 30-денний термін з часу отримання вимоги здійснити повний розрахунок заборгованості за кредитом, в якій зазначено про наміри кредитора звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, встановленому законодавством та договором іпотеки, у випадку неповернення кредиту.

ОСОБА_1 отримав вимогу 22 жовтня 2012 року, у визначений у вимозі строк не погасив заборгованість за кредитним договором.

КС «Добросвіт» звернулася до державного реєстратора для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження у іпотечному договорі та надала: висновок про ринкову вартість квартири від 26 жовтня 2018 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 16 жовтня 2012 року, вимогу-повідомлення від 15 жовтня 2012 року № 148, додатковий договір до договору іпотеки від 24 липня 2006 року № 00326/1, договір іпотеки від 24 липня 2006 року № 00326/1.

КС «Добросвіт» як іпотекодержатель виконала вимоги Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державний реєстратор 31 жовтня 2018 року здійснив державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем відповідно до вимог законодавства.

У договорі іпотеки від 24 липня 2006 року № 00326/1, який наданий державному реєстратору, є виправлення: у пункті 1.2 договору у частині розміру житлової площі значення «62,1» виправлено рукописним текстом на «38,2», виправлення нотаріально засвідчено. Однак указане виправлення зроблене у такий спосіб, що можна прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Позивач не оскаржував договір іпотеки з підстав внесення нотаріусом виправлень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Касьяненка Д. Л. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 серпня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за КС «Добросвіт» здійснена з порушенням прав іпотекодавця, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вимог статей 35-37 Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_1 особисто не отримував вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, зазначених державним реєстратором як підставу для реєстрації права власності на спірну квартиру.

У повідомленні іпотекодержателя відсутня інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оцінка майна не проводилась.

У матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення іпотекодавцю, яке б містило його підпис.

Суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі, які підтверджують інший розмір заборгованості, ніж той, що зазначений у вимозі КС «Добросвіт».

Вимога КС «Добросвіт» надіслана ОСОБА_1 у період примусового виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Добросвіт» заборгованості у сумі 375 780,31 грн.

Суди попередніх інстанцій не врахували доводи позивача про порушення прав малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає у спірній квартирі. Дозвіл органу опіки та піклування Черкаської міської ради щодо відчуження (державної реєстрації права власності) квартири, в якій проживає та зареєстрована малолітня дитина, суду не надано.

КС «Добросвіт» не має права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», якою, у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки, визначено, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає: суди попередніх інстанцій не застосували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 607/11516/18, від 04 травня 2020 року у справі № 139/69/18, від 15 січня 2020 року у справі № 199/4062/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 727/1593/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 673/416/16-ц; постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 759/6979/16-ц, постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2011 року у справі № 6-57868св10. Суди не дослідили докази у справі.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у серпні 2021 року, КС «Добросвіт» заперечує проти доводів ОСОБА_1 в особі адвоката Касьяненка Д. Л., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що сторони договірних правовідносин погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом переоформлення іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки на підставі застереження у іпотечному договорі, тому укладення окремого договору про задоволення вимог кредитора не є необхідним.

КС «Добросвіт» як іпотекодержатель виконала вимоги Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний реєстратор не мав підстав для відмови КС «Добросвіт» у здійсненні державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Заявник обґрунтовує касаційну скаргу доводами, які не входили до переліку обставин на підтвердження підстав позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 серпня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 400 ЦПКУкраїни переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 липня 2006 року між КС «Добросвіт» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 00326, згідно з яким позичальник отримав кредит в розмірі 105 000,00 грн строком на 84 місяці зі сплатою відсотків за користування кредиту у розмірі 32 % річних на умовах щомісячного погашення кредиту за графіком, встановленим кредитним договором, та остаточним погашенням заборгованості не пізніше 24 липня 2013 року (т. 1 а. с. 17-18).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 липня 2006 року між КС «Добросвіт» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 00326/1, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В., відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку КС «Добросвіт» нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 14-16).

Згідно з пунктом 3.1.4 договору іпотеки від 24 липня 2006 року № 00326/1 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, та чинним законодавством у випадку невиконання, або належного виконання зобов`язання за кредитним або іпотечним договором (т. 1, а. с. 15).

Відповідно до пункту 4.2 договору іпотеки, у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також у інших випадках, передбачених цим або кредитним договором, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством.

Згідно з пунктом 6.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку платежу зобов`язання за кредитним договором не виконано. В цьому випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або позичальнику письмову вимогу про спонукання виконати порушене зобов`язання і попереджає про звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо така вимога іпотекодержателя, протягом 30 календарних днів з моменту її направлення не задоволена, іпотекодержатель має право розпочати стягнення на предмет іпотеки у визначений цим договором та законодавством спосіб.

Пунктом 6.3. договору іпотеки визначено, що, крім цього, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, обравши на власний розсуд будь-який з заходів, а саме: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання. В такому випадку цей договір є належною правовою підставою іпотекодержателю для переоформлення права власності на предмет іпотеки, а тому додаткового погодження з іпотекодавцем, чи то укладання додаткових угод на застосування цього заходу не потребує. При цьому іпотекодержатель бере на себе відповідальність щодо дійсності факту порушення іпотекодавцем зобов`язань.

24 липня 2006 року між КС «Добросвіт» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору іпотеки від 24 липня 2006 року № 00326/1, згідно з яким сторони домовились щодо повернення іпотекодержателю кредиту у розмірі 128 000,00 грн до 24 липня 2013 року та сплачувати 34 % річних на умовах щомісячного погашення сум кредиту та відсотків за користування кредитом в розмірах і за графіком, встановленим кредитним договором. Вартість предмета іпотеки визначено в розмірі 128 000,00 грн (т. 1, а. с. 125).

24 липня 2006 року між КС «Добросвіт» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору іпотеки від 24 липня 2006 року № 00326/1, згідно з умовами якого сторони домовились щодо повернення іпотекодержателю кредиту у розмірі 145 000,00 грн до 24 липня 2016 року та сплачувати 34 % річних на умовах щомісячного погашення сум кредиту та відсотків за користування кредитом в розмірах і за графіком, встановленим кредитним договором (т. 1, а. с. 126).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Добросвіт» заборгованість за кредитним договором у сумі 375 780,31 грн, з якої станом на 18 березня 2011 року: 133 021,20 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 242 759,11 грн - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

16 жовтня 2012 року КС «Добросвіт» звернулася до боржника з вимогою від 15 жовтня 2012 року, яку ОСОБА_1 отримав 22 жовтня 2012 року, протягом 30 днів з часу отримання вимоги здійснити повний розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 584 344,75 грн, з яких 68 609,78 грн -несплачена частина кредиту, строк сплати якої настав, 512 344,75 грн - несплачені відсотки за користування кредитом, 3 058,40 грн - судовий збір (т. 1, а. с. 120).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 28 грудня 2015 року у справі № 711/12512/14-ц у позові КС «Добросвіт» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 03 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 липня 2006 року № 00326 у розмірі 1 182 042,75 грн перед КС «Добросвіт» звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , ринкова вартість 740 500,00 грн, шляхом передачі іпотекодержателю КС «Добросвіт» вказаного предмета іпотеки у власність. Визнано за КС «Добросвіт» право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 03 березня 2016 року скасовано. У позові КС «Добросвіт» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права відмовлено.

У матеріалах справи є довідка ТОВ ФЕС УКР від 14 квітня 219 року № 30, видана ОСОБА_1 про те, що згідно з постановою від 12 січня 2015 року ВП № 30027677, починаючи з лютого 2015 року до березня 2019 року (включно) із його заробітної плати було утримано та перераховано до ДВС кошти в розмірі 74 306,85 грн, з яких: виконавчий збір - 7 430,67 грн, заборгованість - 66 876,18 грн (т. 1, а. с. 132).

Згідно з листом Управління з питань державної реєстрації від 31 липня 2019 року № 15297-01-21 до суду були надані копії документів, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які стали підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: договір іпотеки від 24 липня 2006 року № 00326/1 та додаткові договори до нього від 23 квітня 2008 року та від 27 лютого 2008 року, висновок від 26 жовтня 2018 року про ринкову вартість квартири АДРЕСА_1 у розмірі 651 500,00 грн, складений ФОП ОСОБА_3 , вимога-повідомлення від 15 жовтня 2012 року № 148 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 146-155).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша статті 625 ЦК України).

Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі -Закон), (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація прав власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов`язанням за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абзац перший частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У постановах Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 822/864/15 та від 12 квітня 2017 року у справі № 822/862/15 зроблено висновок про те, що підтвердженням отримання письмової вимоги банку, яка пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, яке має бути вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270), та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Згідно з пунктом 2 Правил № 270 повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Згідно з пунктом 94 Правил № 270 прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

У пункті 99 Правил № 270 зазначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

Відповідно до пункту 104 Правил № 270 поштові перекази, посилки, листи чи бандеролі з оголошеною цінністю, а також прямі контейнери, згруповані поштові відправлення з позначкою «Консигнація», відправлення «EMS», міжнародні поштові відправлення з оголошеною цінністю, дрібні пакети, мішки «M» видаються адресату за умови пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред`явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Отже, рекомендоване поштове відправлення, адресоване фізичній особі, вручається працівником об`єкта поштового зв`язку адресату після пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або повнолітньому члену сім`ї адресата у разі надання документа, що підтверджує їх родинні зв`язки, а рекомендоване поштове відправлення, адресоване юридичній особі, вручається уповноваженій особі за умови пред`явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку. Повідомлення про вручення поштового відправлення має містити інформацію про дату вручення поштового відправлення та прізвище одержувача.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди попередніх інстанцій встановили, що 16 жовтня 2012 року на адресу позичальника за кредитним договором та майнового поручителя (іпотекодавця) ОСОБА_1 , іпотекодержателем надіслано вимогу про погашення заборгованості за договором кредиту та попереджено, що у разі її несплати буде звернено стягнення на іпотечне майно. Відповідно до зворотного поштового повідомлення цю вимогу ОСОБА_1 отримав 22 жовтня 2012 року.

Повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 містить інформацію про дату вручення рекомендованого поштового відправлення та підпис одержувача.

Крім того, це повідомлення про вручення поштового відправлення містить підпис працівника відділення поштового зв`язку, який перевірив особу одержувача, та відбитки штампів об`єкта поштового зв`язку, що відповідає положенням Правил № 270, а тому у судів не було підстав не враховувати зазначене повідомлення на підтвердження виконання іпотекодержателем вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Висновок судів про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень за основним зобов`язанням та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 11 квітня 2017 року у справі № 822/864/15 та від 12 квітня 2017 року у справі № 822/862/15.

Вимога про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки і повідомлення про вручення поштового відправлення були надані державному реєстратору та є в матеріалах реєстраційної справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують такі обставини та відповідні висновки судів.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, що дії державного реєстратора є неправомірними та не відповідають вимогам законодавства.

Суди встановили, що КС «Добросвіт» подало державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності договір про іпотечний кредит, письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та повідомлення про вручення поштового відправлення, тобто всі необхідні документи відповідно до пункту 61 Порядку № 1127.

Посилання заявника на те, що у повідомленні іпотекодержателя відсутня інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оцінка майна не проводилась, а також доводи про порушення прав малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає у спірній квартирі, не заслуговують на увагу, оскільки такими обставинами позивач не обґрунтовував позовні вимоги. Посилання заявника на ці обставини міститься лише в касаційній скарзі.

Доводи заявника, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі, які підтверджують інший розмір заборгованості ніж той, що зазначений у вимозі КС «Добросвіт», не впливають на суть вирішення спору, оскільки значення має наявність у боржника невиконаного зобов`язання перед кредитором-іпотекодержателем.

Доводи заявника, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі статті 37 Закону є окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, є необґрунтованими з огляду на таке.

Такі висновки заявника не узгоджуються зі змістом статей 36, 37 Закону, згідно з якими застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом, що в тому числі підтверджується правовою позицією, викладеною у постановах Верховного суду України

від 10 жовтня 2011 року у справі № 21-131а11 та від 18 вересня 2012 року у справі № 21-236а12, а також висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 915/297/17 та від 31 липня 2018 року у справі 826/9658/15 (адміністративне провадження № К/9901/3238/18).

У справі, яка переглядається у касаційному порядку, встановлено, що договір іпотеки від 24 липня 2006 року № 00326/1 містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовий спосіб шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (пункт 6.3).

Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 607/11516/18, від 04 травня 2020 року у справі № 139/69/18, від 15 січня 2020 року у справі № 199/4062/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 727/1593/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 673/416/16-ц; постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 759/6979/16-ц, постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2011 року у справі № 6-57868св10, є необґрунтованими, оскільки судові рішення ухвалені у спорах за неподібних фактичних обставин та відмінних підстав позову, тому не є релевантними.

Доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з ухваленими у справі судовими рішеннями, а також до необхідності здійснення переоцінки досліджених судами доказів.

Верховний Суд зауважує, що як суд касаційної інстанції, не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку. Разом з тим, при встановленні обставин справи та дослідженні доказів суди попередніх інстанцій не допустили порушення порушення процесуальних норм.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 серпня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко