Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.06.2023 року у справі №344/8123/22
Постанова КЦС ВП від 14.06.2023 року у справі №344/8123/22
Постанова КЦС ВП від 14.06.2023 року у справі №344/8123/22

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 344/8123/22

провадження № 61-1447св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Коломієць Г. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2022 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід

ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0995 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_1 зазначала, що на випадок своєї смерті ОСОБА_5

21 листопада 2008 року склав заповіт, посвідчений секретарем Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області, згідно якого будинковолодіння

за адресою АДРЕСА_1 заповів їй.

Позивач зверталася до Першої івано-Франківської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини, проте в оформленні такої

їй відмовлено у зв`язку із тим, що заповітом не охоплена частина майна

та необхідністю встановити родинні відносини з покійним.

Разом із цим позивач посилалась на те, що покійний ОСОБА_5 проживав у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , від яких у них народилась ОСОБА_6 , у свідоцтві про народження якої відомості про батька зазначені зі слів матері.

На думку ОСОБА_1 , її родинні відносини з покійним ОСОБА_5 підтверджують складеним останнім на її ім`я заповітом, спільною їхньою реєстрацією, а також фотографіями, долученими до матеріалів справи

та показаннями свідків.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_5 є її дідом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 24 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, а саме того, що вона є рідною онукою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутній встановлений у відповідності до законодавства факт батьківства ОСОБА_5 щодо ОСОБА_2 у правовому розумінні родинні відносини між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня

2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки остання не надала належних та допустимих доказів, а судом не здобуто, на підтвердження факту її родинних відносин

із спадкоємцем ОСОБА_5 .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: справу розглянуто за її відсутності, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України,

пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України), просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції й справу передати на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме щодо не повідомлення ОСОБА_2 належним чином про дату та час розгляду справи.

Разом із цим ОСОБА_2 зазначає, що єдиним документом, який було направлено їй судом апеляційної інстанції була оскаржувана постанова суду від 12 грудня 2022 року.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк касаційного оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2022 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року справу призначено

до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0995 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На випадок своєї смерті ОСОБА_5 21 листопада 2008 року склав заповіт, посвідчений секретарем Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області, згідно якого будинковолодіння за адресою:

АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 .

04 грудня 2021 року ОСОБА_1 зверталась до Першої івано-франківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини

за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 04 грудня 2021 року № 67624660 04 грудня 2021 року Першою івано-франківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 932/2021 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09 серпня 2022 року ОСОБА_1 подавала заяву № 1179 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 21 листопада 2008 року секретарем Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області за номером 191, у якій зазначала, що покійний є її рідним дідом, проте жодних доказів родинних відносин до спадкової справи не надавала, у зв`язку із чим їй рекомендовано звернутись до суду та встановити факт родинних відносин з покійним ОСОБА_5 .

Відповідно до листа Державного нотаріуса першої Івано-Франківської нотаріальної контори Дмитрук С. Д. від 14 жовтня 2022 року, 04 грудня

2021 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом

в Першій івано-франківській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 932/2021 після смерті ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ

у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні

з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених

статтею 369 цього Кодексу.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання

чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд

і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж

за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка,

а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів

за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні

чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки

під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення

у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку

чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи,

що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа

не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право

на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться

у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі

«Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65,

пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону

в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище

в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява

№ 38789/04, § 23).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене

пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право

на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі

не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня

2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 25 листопада 2022 року призначив справу до розгляду на 05 грудня 2022 року о 10 год 00 хв. Зазначив про необхідність повідомити учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 94).

Відповідно до супровідного листа Івано-Франківського апеляційного суду

від 29 листопада 2022 року апеляційний суд направляв ОСОБА_2 копію ухвали суду від 17 листопада 2022 року про відкриття провадження разом

із копією апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2022 року,

яку остання отримала 05 грудня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення

(а. с. 95, 113, 114).

Про призначення до розгляду справи судом апеляційної інстанції 05 грудня 2022 року ОСОБА_2 повідомлялась телефонограмою від 29 листопада

2022 року (а. с. 102).

Відповідно до довідки про доставку SMS ОСОБА_2 було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 05 грудня 2022 року

о 10 год 00 хв (а. с. 104).

05 грудня 2022 року справа № 344/8123/22 не розглядалась Івано-Франківським апеляційним судом, у зв`язку із відсутністю електропостачання у приміщенні суду, що підтверджується актом

від 05 грудня 2022 року та довідкою від цієї ж дати (а. с. 106, 107).

Розгляд справи було відкладено на 12 грудня 2022 року о 14 год 00 хв.

Відповідно до довідки про доставку SMS ОСОБА_2 було доставлено

SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 12 грудня 2022 року

о 14 год 00 хв (а. с. 109).

За таких обставин посилання в касаційній скарзі на те, що відповідач

ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про розгляд справи

є безпідставними.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням

у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено

у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня

2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися

від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи,

а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження

№ 61-8505св22).

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням того, що сторони, в тому числі й відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про розгляд справи на 12 грудня 2022 року

на 14 год 00 хв, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що у задоволенні позову ОСОБА_1

до ОСОБА_2 відмовлено. Рішенням Івано-Франківського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, права ОСОБА_2 не порушені, а згідно із частиною другою статті 410 ЦПК України з формальних міркувань не може бути скасоване правильне по суті

і законне рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського районного суду Івано-Франківської області

від 24 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Г. В. Коломієць

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович