Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.06.2023 року у справі №161/3260/20
Постанова КЦС ВП від 14.06.2023 року у справі №161/3260/20
Постанова КЦС ВП від 14.06.2023 року у справі №161/3260/20

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 161/3260/20

провадження № 61-5330св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Світлицька Зоряна Олександрівна, на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Кирилюк В. Ф.

від 25 серпня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І., від 07 березня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності.

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що вони з відповідачкою ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 . Кожному з них належить по 1/2 частці вказаного домоволодіння, яке вони набули у порядку спадкування за законом після смерті свого батька.

3. Посилався на те, що між його сім`єю та сім`єю ОСОБА_2 протягом тривалого часу склався порядок користування цим житловим будинком, який фактично розділений на дві окремі квартири. Однак останнім часом відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні приміщенням кухні, ванної кімнати, коридору та кладової.

4. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд припинити режим його спільної часткової власності на 1/2 частку житлового будинку

на АДРЕСА_1 шляхом виділення в натурі у його власність 1/2 частки згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

6. Виділено в натурі ОСОБА_1 належну йому 1/2 частку у житловому будинку АДРЕСА_1 згідно з варіантом ІІ висновку судового експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 жовтня 2021 року №8372-8373 (синій колір на схемі розподілу).

7. Виділено в натурі ОСОБА_2 належну їй 1/2 частку у житловому будинку АДРЕСА_1 згідно з варіантом ІІ висновку судового експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 жовтня 2021 року № 8372-8373 (зелений колір на схемі розподілу).

8. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за відхилення від ідеальної частки у житловому будинку у розмірі 6 471,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, з огляду на наявне у нього право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння та технічну можливість його поділу у натурі. Обираючи запропонований експертом ІІ варіант поділу домоволодіння, суд врахував порядок користування спільним майном, який фактично склався між сторонами, а також необхідність забезпечення інтересів кожного співвласника.

10. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 23 листопада 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня

2022 року залишено без задоволення.

11. Постановою Волинського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року залишено без змін.

12. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши про наявність правових та технічних підстав для виділу кожному із співвласників належної йому частки у спірному домоволодінні.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. 13 квітня 2023 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат

Світлицька З. О., через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши,

що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19,

від 06 квітня 2021 рокуу справі № 910/10011/19 та у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17, від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 626/1479/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів. Крім того зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті судового рішення вийшов за межі позовних вимог та необґрунтовано відмовив у відкладенні судового розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки неможливо виділити лише належну йому частку у спільному майні, при цьому вона не заявляла відповідних вимог щодо виділу їй її частки. Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 364 367 Цивільного кодексу України, оскільки здійснено виділ часток обох співвласників, тоді як у спірних правовідносинах можливий лише поділ майна, оскільки виділ передбачає відокремлення частки лише одного співвласника. Здійснивши фактично поділ нерухомого майна та вирішивши питання про виділ їй частки, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

16. Зосереджує увагу на неналежності як доказу висновку експерта, зазначаючи про наявність у ньому низки неточностей, з його змісту неможливо встановити чи не призведе переобладнання будинку до неможливості його використання чи руйнування.

17. Додатково посилається на позбавлення її права на участь у судовому розгляді справи в суді першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

19. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року поновлено

ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року та постанови Волинського апеляційного суду від07 березня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 161/3260/20, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, зупинено дію заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року до закінчення касаційного провадження.

20. 16 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

21. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

22. 25 травня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

23. Зазначає, що вони з відповідачкою є рідними братом та сестрою, користуються спірним будинком у тих частинах, які виділені їм оскарженими судовими рішеннями. Передумовою звернення до суду з позовом стало вчинення відповідачкою перешкод у користуванні кухнею, ванною кімнатою та іншими допоміжними приміщеннями будинку. ОСОБА_2 фактично не погоджується із запропонованим висновком експерта варіантом поділу нерухомого майна. Зазначає, що цим висновком експерта була встановлена технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників та фактичного порядку користування ним. Відповідачка не скористалася своїм правом на заявлення клопотання про проведення додаткової, повторної, комісійної будівельно-технічної експертизи, не надала інших доказів з варіантами поділу житлового будинку, при цьому не заперечувала необхідності поділу спірного будинку між його співвласниками.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідним братом і сестрою. В порядку спадкування набули право власності, кожен зокрема, на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 79,5 кв. м, про що 26 квітня 2012 року державним нотаріусом Другої Луцької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

25. Між сторонами у справі склався певний порядок користування зазначеним домоволодінням.

26. У висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 8372-8373 від 29 жовтня 2021 року, проведеної Волинським відділенням Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України, зазначено, що дійсна вартість житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 складає 316 012,00 грн. Судовою експертизою також визначено два можливі варіанти розподілу житлового будинку між позивачем і відповідачкою.

27. Згідно з варіантом ІІ судової експертизи першому співвласнику 1/2 ідеальної частки пропонується виділити (синій колір на схемі розподілу № 2): приміщення в житловому будинку (літ. А-1) - коридор 1-4 площею 4,7 кв. м; кімнату 1-5 площею 11,1 кв. м; кімнату 1-6 площею 13,8 кв. м; приміщення в прибудові - частину коридору 1-1 площею 5,8 кв. м; комору 1-2 площею

2,2 кв. м; ванну 1-3 площею 4,0 кв. м.

28. Другому співвласнику 1/2 ідеальної частки пропонується виділити (зелений колір на схемі розподілу № 2) в житловому будинку (літ. А-1) - кімнату 1-7 площею 14,1 кв. м; кімнату 1-8 площею 10,8 кв. м; приміщення в прибудові: частину коридору 1-1* площею 5,3 кв. м; кухню 1-9 площею 7,7 кв. м.

29. Пропонується 1/2 частку будівлі сараю (літ. Б-1), вбиральню (літ. В-1) та огорожу № 1 залишити в спільному користуванні співвласників житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.

30. Запропонований ІІ варіант розподілу індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 має незначне відхилення від ідеальних часток співвласників, фактична частка першого співвласника становить 13/25, другого 12/25. Розмір грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки, яку перший співвласник має сплатити другому співвласнику, складає

6 471,00 грн.

31. У висновку судової експертизи також зазначено, що в запропонованих варіантах розподілу будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 , переобладнання в ізольовані квартири потребує втручання в конструкцію несучої стіни між приміщеннями житлового будинку та прибудови, а саме влаштування дверних прорізів в приміщеннях кімнат.

32. Експертом звернуто увагу, що виконання робіт, пов`язаних із закладанням існуючих та влаштуванням нових прорізів у несучих конструкціях (фундаментах, стінах, перекриттях), повинно бути підтверджене розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, деформативністю усіх несучих конструкцій в цілому, виконаним ліцензованою проєктною організацією.

Позиція Верховного Суду

33. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

34. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

38. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

39. Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

40. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю(частина перша статті 356 ЦК України).

41. Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

42. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

43. Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

44. Системний аналіз положень статей 183 358 364 367 379 380 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

45. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. У той же час порядок користування будинком підлягає врахуванню при поділі будинку.

АДРЕСА_2 . Суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

47. У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі

№ 501/2148/17 викладено правовий висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поді спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

48. Ураховуючи, що власниками спірного нерухомого майна (житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 ) є лише дві особи - сторони у справі, позивач просив суд виділити йому в натурі відокремлену частину майна, яка відповідає розміру його частки у праві власності, та припинити право часткової власності на спірне домоволодіння, суди попередніх інстанцій, дійшли загалом правильного висновку щодо можливості саме поділу спірного домоволодіння між двома співвласниками шляхом виділення кожному із співвласників його частки у натурі.

49. Застосований спосіб захисту прав позивача відповідає зазначеним вище положенням ЦК України та є ефективним, оскільки співвласник майна, що перебуває у спільній часткові власності двох осіб, має право як на виділ своєї частки із майна, що є у спільній частковій власності (стаття 364 ЦК України), так і на її поділ (стаття 367 ЦК України). Кожен з цих способів передбачає виділення співвласнику в натурі відокремленої частини майна, яка відповідає розміру його частки у праві власності.

50. Правовий режим спільної власності має враховувати інтереси усіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Зазначення у судовому рішенні, яким позивачу виділено частину спірного будинку, також частини цього будинку, яка залишається (виділяється) відповідачці, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, таким, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

51. Такий підхід відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц,

від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17.

52. Колегія суддів зауважує, що суд самостійно здійснює кваліфікацію правової природи відносин між позивачем та відповідачем, вибір норми права, яка застосовується до спірних правовідносин. З`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

53. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц.

54. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86)).

55. У постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі

№ 2114/2-3819/11 та від 29 червня 2022 року у справі № 466/3008/17 зазначено про необхідність забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

56. Враховуючи, що між сторонами існував тривалий спір щодо поділу належного їм на праві спільної часткової власності нерухомого майна, а позивач, пред`являючи вимоги про виділ належної йому частки у праві власності на спірне домоволодіння, просив припинити право спільної часткової власності на нього, що з урахуванням кількості власників домоволодіння свідчить про його фактичний поділ, висновок судів про остаточне вирішення спору між співвласниками домоволодіння не можна визнати таким, що суперечить нормам матеріального чи процесуального права.

57. В цьому контексті колегія суддів звертає увагу також на те, що відповідачка не заперечувала необхідності поділу спірного нерухомого майна, наявності правових підстав у позивача на заявлення таких вимог, а лише не погоджувалась із запропонованим експертами варіантами поділу.

58. При цьому необґрунтованими слід визнати доводи заявниці щодо відсутності позовних вимог про виділ їй відповідної частки у нерухомому майні, з огляду на те, що правовий режим спільної власності має враховувати інтереси усіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, а тому зазначення у судовому рішенні, яким позивачу виділено частину спірного будинку, також частки цього будинку, яка виділяється відповідачці, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, таким, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

59. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц,

від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17.

60. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахували фактичний порядок користування спірним домоволодінням та з урахуванням технічної можливості переобладнання будинку зі створенням ізольованих квартир, встановленої на підставі висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 8372-8373 від 29 жовтня 2021 року, дійшли загалом правильного висновку про наявність підстав для поділу спірного домоволодіння. Обираючи запропонований експертом варіант ІІ поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про його найбільше наближення до ідеальних часток співвласників та незначне відхилення від них.

61. Доводи касаційної скарги щодо недопустимості як доказу висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 8372-8373 від 29 жовтня 2021 рокує необґрунтованими.

62. Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

63. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

64. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

65. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

66. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

68. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку висновку експерта та ураховуючи відсутність інших достовірних доказів, дійшли правильного висновку про прийняття варіанту поділу спірного нерухомого майна, запропонованого експертом у висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 8372-8373 від 29 жовтня 2021 року, який найбільше відповідає фактичному порядку користування спірним майном та ураховує інтереси обох співвласників.

69. У цьому контексті, колегія суддів ураховує, що відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами висновків проведеної у межах розгляду справи судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи. Фактично заперечуючи проти самого поділу спірного домоволодіння, ОСОБА_2 не зазначала інших можливих, на її думку, варіантів його поділу між співвласниками, більш того, після ознайомлення з висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 8372-8373 від 29 жовтня 2021 року не зверталася до суду з клопотанням про проведення додаткової чи повторної експертизи.

70. Колегія суддів зауважує, що касаційна скарга також не містить посилань на інші варіанти поділу спірного домоволодіння, або ж на наявність доказів технічної неможливості його поділу чи порушення державних будівельних норм при такому поділі. Основною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виділ (поділ) належної йому частки у праві спільної часткової власності заявниця вважає неналежний спосіб захисту прав позивача та вихід за межі позовних вимог.

71. Згідно з принципами диспозитивності та змагальності сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не розглядає не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

72. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, з урахуванням підстав касаційного оскарження, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

73. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

74. Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги про порушення права заявниці на доступ до правосуддя (права на участь у судовому розгляді справи в суді першої інстанції).

75. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

76. В контексті оцінки дотримання права ОСОБА_2 на доступ до правосуддя, колегія суддів враховує, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи в суді першої інстанції, неодноразово (десять разів) зверталась із клопотанням про відкладення розгляду справи, не з`явилась у судове засідання для розгляду справи по суті, при цьому як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції було надано правову оцінку поданому представником заявниці клопотанню про відкладення розгляду справи, призначеного на 25 серпня

2022 року, та обґрунтовано зазначено про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання.

77. Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

78. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

79. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).

80. Ураховуючи наведене, а також з огляду на перегляд заочного рішення суду першої інстанції за заявою ОСОБА_2 , а також подання нею апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та підстави для скасування у зв`язку із зазначеними доводами оскаржених судових рішень.

81. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року зупинено дію заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року до закінчення касаційного провадження, його дія підлягає поновленню відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Світлицька Зоряна Олександрівна, залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 25 серпня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 07 березня 2023 року залишити без змін.

3. Поновити дію заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович