Історія справи

Постанова

Іменем України

14 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2-2966/11

провадження № 61-7684св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Закарпатгаз»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2011 року у складі судді: Маргитич О. І. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2017 року у складі суддів: Фазикош Г. В., Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року публічне акціонерне товариство «Закарпатгаз» (далі - ПАТ «Закарпатгаз») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно правил надання послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року та відповідного договору про надання послуг з газопостачання, споживач зобов'язаний проводити оплату за спожитий газ до 10 числа місяця. Внаслідок порушення зазначених правил та відповідного договору виникла заборгованість з боку відповідача, яка станом на серпень 2011 року становить 5 150,95 грн.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Закарпатгаз» заборгованість за газопостачання у розмірі 5150,95 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення мотивоване тим, що споживач несе відповідальність за несвоєчасну плату за газопостачання.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2017 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайнного суду від 25 серпня 2011 року залишено без задоволення.

Ухвала мотивна тим, що заяві про перегляд заочного рішення суду заявник не надав докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2017 року заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25 серпня 2011 року залишене без змін.

Ухвала мотивована тим, що підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2017 року, в якій просить оскаржені рішення скасувати і закрити провадження у справі. Касаційна скарга мотивована тим, що газ ОСОБА_4 не споживав. Окрім цього ОСОБА_4 вказує, що не укладав договору на газопостачання та не сплачував за газопостачання у 2006 році.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є споживачем газу за адресою: АДРЕСА_1. Станом на 01 липня 2011 року у відповідача існувала заборгованість за постачання газу в розмірі 5 150,95 грн.

Встановивши, що ОСОБА_4 є споживачем газу та має заборгованість за постачання газу суди, зробили правильний висновок про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель