Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.06.2018 року у справі №2/0417

Постанова

Іменем України

14 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2/0417/9668/2012

провадження № 61-12896 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач: публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Варенко О. П., від 14 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «А-Банк»), ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 3 тис. доларів США зі сплатою 16,80 % річних з кінцевим строком повернення 09 грудня 2010 року. Зобов'язання за даним договором було забезпечено договором поруки

від 20 жовтня 2010 року, за яким поручителем виступило ПАТ «А-Банк». Оскільки позичальник зобов'язання за цим договором не виконав, у нього станом на 09 грудня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі

5 023,82 доларів США. Посилаючись на вищевикладене, банк просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 998,66 доларів США, та стягнути солідарно з відповідачів 200 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Мороз В. П. від 24 грудня 2012 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано докази видачі кредиту, відсутня деталізація розрахунку заборгованості та докази належного повідомлення боржника щодо здійснення примусового стягнення.

Судом апеляційної інстанції справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області

від 14 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «А-Банк» закрито. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31, 86 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за вказаним кредитним договором заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, вже було стягнуто заборгованість станом на 17 листопада 2010 року, тому з позичальника підлягає стягненню різниця заборгованості станом на 9 грудня 2010 року, у межах позовних вимог. При цьому кредитним договором не передбачена сплата штрафів, а тому відсутні підстави для стягнення з позичальника цих коштів. Оскільки позовні вимоги банку стосовно стягнення суми з ПАТ «А-Банк» за договором поруки витікають із відносин, які виникли на підставі договору укладеного між юридичними особами, то такі вимоги не можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості позичальника; судом апеляційної інстанції не надана оцінка висновку почеркознавчої експертизи, відповідно до якої підпис від її імені на першому аркуші додаткової угоди до кредитного договору виконані іншою особою з наслідуванням її підпису.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 16 серпня 2006 року між

ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір

№ SAMDN3000008743522 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 тис. доларів США з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки, зі сплатою за користування кредитом 16,8 % річних.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість станом на 17 листопада 2010 року у розмірі 32 550 грн 28 грн.

Судом також установлено, що станом на 9 грудня 2010 року у ОСОБА_4 перед банком наявна заборгованість у розмірі 31,86 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції, встановивши, що

ОСОБА_4 належним чином не виконала зобов'язання за кредитним договором від 16 серпня 2006 року № SAMDN3000008743522, який був укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим станом на

9 грудня 2010 року утворилась заборгованість, яка, з урахуванням вже стягнутої судовим рішенням суми, становить 31,86 долар США, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позичальника на користь позивача зазначеної заборгованості.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, оскільки на його спростування відповідач не надав власного розрахунку.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції врахував висновок судово-почеркознавчої експертизи від 06 червня 2015 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз і такий на законність та обґрунтованість судового рішення не впливає, оскільки цією експертизою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Клієнт» в договорі

№ SAMDN03000008743522 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки від 16 серпня 2006 року виконаний ОСОБА_4

За таких обставин, доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку почеркознавчої експертизи безпідставні.

Посилання ОСОБА_4 в касаційній скарзі на те, що підпис від її імені на першому аркуші додаткової угоди до кредитного договору виконані іншою особою з наслідуванням її підпису на законність і обґрунтованість судових рішень не впливають, оскільки відповідач підписання основного договору про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки від 16 серпня 2006 року № SAMDN03000008743522 не оспорювала, а відсутність її підпису на додатковій угоді не тягне за собою правових наслідків у вигляді відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги про безгрошовість договору спростовуються його умовами.

Крім того, заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № SAMDN3000008743522 станом на 17 листопада 2010 року у розмірі 32 550 грн 28 грн.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого

2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта