Історія справи

Постанова

Іменем України

14 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 949/1504/19

провадження № 61-10670св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державний реєстратор Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області Ющенко Інна Іванівна,

треті особи: приватний нотаріус Дубровицького районного нотаріального округу Чубай Олександр Степанович, адміністратор центру надання адміністративних послуг Дубровицької районної державної адміністрації Крижик Світлана Віталіївна, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2020 року у складі Оборонової І. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області Ющенко І. І. про визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень недійсним та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запису про реєстрацію права власності.

Позовну заяву мотивувала тим, що 15 липня 2019 року державний реєстратор Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області Ющенко І. І. зареєструвала на ім`я ОСОБА_3 на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 97,8 кв. м, житловою площею 52,5 кв. м, (А-1-ж/будинок, а-1 - прибудова, пг/А-1 - погріб, а1-ганок, Б-1 - літня кухня, В-1 - господарська будівля, В-1 - сарай, Г-1 - вбиральня, № 1 - ворота з хвірткою, № 2 - огорожа, № 3 - огорожа.

Позивач зазначала, що є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 23 жовтня 2003 року Нивецька сільська рада Дубровицього району посвідчила заповіт, яким її батько ОСОБА_4 заповів належний йому будинок з надвірними будівлями на правах особистої власності, а також присадибну ділянку, розміром 0,24 га, що знаходиться в с. Нивецьк Дубровицького району рівними частинами позивачу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Рішення прийняте відповідачем 19 липня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач вважала недійсним, а запис про реєстрацію права власності таким, що підлягає виключенню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, а тому державний реєстратор не мала права реєструвати право власності на нерухоме майно на особу, яка померла ще за 3,5 місяці до такої реєстрації.

Відповідачем не дотримано вимог статей 10, 18, 22, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а виписка з погосподарської книги, яка видана Нивецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області від 24 червня 2019 року не є тим правовстановлюючим документом, на підставі якого відповідач мав би право приймати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, та вносити до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Ющенко І. І. від 19 липня 2019 року № 47856704 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності (з відкриття розділу) на житловий будинок АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 47856704, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1875889856218, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Ухвалою від 13 січня 2020 року Дубровицький районний суду Рівненської області залучив до участі в справі приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Чубая О. С., адміністратора Центру надання адміністративних послуг Дубровицької районної державної адміністрації Крижик С. В., ОСОБА_2 як третіх осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 06 березня 2020 року Дубровицький районний суду Рівненської області у позові відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_2 до Центру надання адміністративних послуг Дубровицької районної державної адміністрації подані усі необхідні документи для державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок, а тому у державного реєстратора Ющенко І. І. були підстави для прийняття такого рішення, тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 19 липня 2019 року № 47856704 про державну реєстрацію даного житлового будинку та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності не підлягають задоволенню, оскільки вчинені відповідно до норм чинного законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 02 липня 2020 року Рівненський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2020 року - без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що у державного реєстратора Дубровицької районної державної адміністрації Ющенко І. І. були всі законні підстави для вчинення реєстраційних дій стосовно спірного будинку, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію даного житлового будинку та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 26 листопада 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 01 лютого 2022 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначає застосування судом апеляційної інстанції статей 2, 10, 11, 18, 22, 23, 24, 27, 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», статей 182 1218 1298 ЦК України, статті 67 Закону України «Про нотаріат» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17, від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Касаційну скаргу мотивувала тим, що суди попередніх інстанцій порушили правила предметної юрисдикції, що є підставою для скасування рішення суду та закриття провадження у справі в частині вимог про визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень недійсним.

У цій справі виникли правовідносини між ОСОБА_2 та державним реєстратором щодо реєстрації права власності на житловий будинок за померлим чоловіком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ; суди не надали жодної оцінки наявному у справі заповіту ОСОБА_4 , який і був власником будинку і за яким і повинно було бути зареєстроване право власності; ОСОБА_2 не надала державному реєстратору документа на підтвердження права ОСОБА_3 на земельну ділянку, а тому у державного реєстратора не було підстав для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок без документів на земельну ділянку; у справі відсутня відмова приватного нотаріуса Луцук Г. С. щодо оформлення права на спадщину чи у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_3 ; ОСОБА_7 повинна була звернутися до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 23 жовтня 2003 року Нивецькою сільської радою Дубровицького району був посвідчений заповіт, яким ОСОБА_4 заповів належний йому будинок з надвірними будівлями на правах особистої власності, а також присадибну ділянку, розміром 0,24 га, що знаходиться в с. Нивецьк Дубровицького району, рівними частинами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (а. с. 14 т. 1).

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , після укладення якого позивач змінила прізвище на « ОСОБА_1 », а. с. 12, 13 т. 1).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 28 грудня 2007 року, а. с. 15 т. 1).

З довідки від 24 червня 2019 року № 316, виданої Нивецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області встановлено, на день смерті ОСОБА_3 він був зареєстрований та проживав з 09 серпня 1978 року до 29 березня 2019 року в житловому будинку АДРЕСА_1 . На день смерті був зареєстрований один (а. с. 177 т. 1).

Згідно з погосподарською книгою № 2 за 1996-2000 роки, ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_4 та братом ОСОБА_1 , на час відкриття спадщини після смерті батька проживав у зазначеному будинку. Факт проживання ОСОБА_3 у спірному будинку, на час відкриття спадщини, позивачем не заперечується (а. с. 56-58 т. 1).

ОСОБА_3 є спадкоємцем, який прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем - ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Відомості про інших осіб, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 04 вересня 2019 року, а. с. 16 т. 1).

З виписки з погосподарської книги від 24 червня 2019 року № 317, виданої Нивецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області, вбачається, що згідно з погосподарською книгою № 2 за 2016-2020 роки особовий рахунок № НОМЕР_5 будинок АДРЕСА_1 (1977 року побудови) на АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_3 .

За ОСОБА_3 обліковується земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і земельної ділянки загальною площею 0,24 га на АДРЕСА_1 (виписка із земельно-облікових документів Нивецької сільської ради від 24 червня 2019 року № 102, а. с. 102 т. 1).

ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 10 грудня 2010 року, а. с. 175 т. 1).

15 липня 2019 року до Центру надання адміністративних послуг Дубровицької районної державної адміністрації звернулась ОСОБА_2 із заявою щодо реєстрації права власності на житловий будинок за померлим ОСОБА_3 (а. с. 93-94 т. 1)

До заяви додано: витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 01 липня 2019 року № 56687931; довідку від 11 липня 2019 року № 380/02-14, видану приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Чубаєм О. С.; виписку з погосподарської книги від 24 червня 2019 року № 317, Нивецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області; виписку із земельно-облікових документів Нивецької сільської ради від 24 червня 2019 року № 102; технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 27 червня 2019 року (а. с. 99-107 т. 1).

Державний реєстратор Ющенко І. І., розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 15 липня 2019 року за реєстраційним номером 34999286, яку подала ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації права приватної власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , керуючись частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 липня 2019 року № 47856704 (з відкриттям розділу) за померлим ОСОБА_3 (суб`єкт права), заявник - ОСОБА_2 (а. с. 110 т. 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 липня 2019 року № 174437036 вбачається, що державний реєстратор Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області Ющенко І. І. зареєструвала на ім`я ОСОБА_3 на праві приватної власності, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 97,8 кв. м, житловою площею 52,5 кв. м, Опис: А-1-ж/будинок, а-1 - прибудова, Пг/А-1 - погріб, а1 - ганок, Б-1 - літня кухня, В-1 - господарська будівля, в-1 - сарай, Г-1 - вбиральня, № 1 - ворота з хвірткою, № 2 - огорожа, № 3 - огорожа.

Підставами такої реєстрації стали: виписка з погосподарської книги серія та номер: 317, видана 24 червня 2019 року та виписка із земельно-облікових документів від 24 червня 2019 року № 102, виданих Нивецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: застосування судом апеляційної інстанції статей 2, 10, 11, 18, 22, 23, 24, 27, 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», статей 182 1218 1298 ЦК України, статті 67 Закону України «Про нотаріат» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17, від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у державного реєстратора Дубровицької районної державної адміністрації Ющенко І. І. були всі законні підстави для вчинення реєстраційних дій стосовно спірного будинку, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію даного житлового будинку та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності не підлягають задоволенню.

Практика вирішення справ щодо участі державного реєстратора у спорах про визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень недійсним та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запису про реєстрацію права власності є сталою.

Зокрема у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Таким чином, у даній справі належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Такі ж висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ЦПК України).

Отже, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір існує щодо спадкового майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Державний реєстратор Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області Ющенко І. І. є неналежним відповідачем. Отже у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області Ющенко І. І. необхідно відмовити саме із зазначеної підстави.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків про те, що належним відповідачем у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував статті 2, 10, 11, 18, 22, 23, 24, 27, 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», статей 182 1218 1298 ЦК України, статті 67 Закону України «Про нотаріат» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17, від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, оскільки у цих постановах Верховного Суду встановлені обставини, відмінні від тих, які встановлені в судових рішеннях суду у справі, що переглядається. Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак з помилкових мотивів, судові рішення підлягають зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови

Згідно з частиною першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У решті рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

У решті рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук