Історія справи

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 295/1605/18

провадження № 61-41143св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Житомирський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2018 року Перекупки І. Г. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 25 червня 2018 року у складі суддів: Шевчук А. М., Микитюк О. Ю., Коломієць О. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Житомирський міський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Житомирській області) про встановлення факту національності.

Позов мотивовано тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Саяногорську Красноярського краю РСФСР. У свідоцтві про народження національність її батька вказана як росіянин, проте у свідоцтві про народження її батька - ОСОБА_6, його матір'ю вказана - ОСОБА_7, а її національність німкеня, дошлюбне прізвище - ОСОБА_7. Вказувала, що завжди вважала себе німкенею, виховувалась у німецьких традиціях, але вона та її батько приховували свою приналежність до німецької національності, щоб уникнути переслідувань зі сторони влади, оскільки її бабуся була репресована. Встановлення факту національності необхідне для впорядкування документів та реалізації прав на отримання можливості користуватися пільгами та гарантіями, що передбачені законодавством Федеративної Республіки Німеччина.

Просила суд встановити юридичний факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є німкенею за національністю.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_4

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги ОСОБА_4 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 25 червня 2018 року ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2018 року змінено, виключено із мотивувальної частини посилання на положення частини четвертої статті 315 ЦПК України. У решті ухвалу залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нормами чинного цивільного законодавства України не передбачено встановлювати в судовому порядку належність особи до певної національності, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що дана позовна вимога не підвідомча суду та правильно відмовив у відкритті провадження у справі. Разом із тим, ОСОБА_4 не позбавлена права оскаржити відмову органу реєстрації актів цивільного стану, як суб'єкта владних повноважень, у внесенні змін до актового запису в судовому порядку. Ураховуючи, що ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою, а не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, тобто у порядку окремого провадження, апеляційний суд виключив із мотивувальної частини ухвали місцевого суду посилання на положення частини четвертої статті 315 ЦПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно послався на частину першу статті 186 ЦПК України, оскільки відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі, так як вона звернулась до суду не із заявою в порядку окремого провадження, а із позовною заявою, яка за змістом і формою відповідала вимогам ЦПК України. Відмовляючи у відкритті провадження, суд не роз'яснив до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даного спору та позбавив можливості на захист свого порушеного права.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно із пунктом 2.13.3 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану зокрема є висновокрайонного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України.

За змістом пункту 2.15.1 Правил висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається зокрема, якщо актовим записом про народження передбачені, але в ньому відсутні прізвище, власне ім'я, по батькові або громадянство батьків.

Згідно із пунктом 2.16.8 Правил на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вносяться доповнення в актовий запис про народження, якщо в актовому записі передбачені, але не зазначені прізвища, власні імена та по батькові або громадянство батьків.

Згідно із пунктом 1.15 Правил відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди дійшли вірного висновку про те, що вимоги, заявлені ОСОБА_4, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, так як для цього існує інший, передбачений законодавством порядок.

Доводи касаційної скарги про незаконність оскаржуваних судових рішень у зв'язку з позбавленням заявника єдиного можливого способу на захист свого порушеного права є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції вірно зазначено про те, що заявник не позбавлена права оскаржити відмову органу реєстрації актів цивільного стану як суб'єкта владних повноважень, у внесенні змін до актового запису в судовому порядку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що листом від 07 грудня 2017 року № 5004/36/8.26-94 Житомирський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Житомирській області відмовив ОСОБА_4 у внесенні змін до актового запису, однак таку відмову шляхом звернення до адміністративного суду з відповідним позовом вона не оскаржила.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм чинного цивільного процесуального законодавства України та не спростовують висновків суду.

Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А.О. Лесько

С. Ю. Мартєв