Постанова

Іменем України

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 521/10640/15-ц

провадження № 61-1116св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: Малиновський районний відділ Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Одеській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

представник відповідача - Масловський Микола Олександрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської областіу складі суддів: Панасенкова В. О., Парапана В. Ф., Громіка Р. Д., від 26 листопада 2015 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної бездіяльності посадових осіб органів внутрішніх справ.

Позовна заява мотивована тим, що 18 лютого 2015 року позивач звернулась до Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області) із заявою щодо скоєного відносно неї кримінального правопорушення. У зв'язку із тим, що вказана заява посадовими особами Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області не була розглянута та не зареєстрована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, позивач, 13 березня 2015 року, звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області. Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2015 року скаргу ОСОБА_3 було задоволено й зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ вчинити дії, передбачені частиною першою статті 214 КК України, щодо її заяви, яку вона подала до районного відділу 18 лютого 2015 року.

Також, позивач посилалась на те, що внаслідок незаконної бездіяльності посадових осіб їй завдано як майнову так і моральну шкоду.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила суд стягнути на її користь з Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області майнову шкоду в розмірі 73 грн 37 коп., моральну шкоду - 50 000 грн, а також судові витрати, пов'язані з явкою до суду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Стягнуто з Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 73 грн 37 коп. та компенсацію моральної шкоди - 2 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Встановлено спосіб виконання рішення суду згідно з яким у разі набрання рішенням чинності списати з казначейських рахунків Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області, відкритих у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області стягнуті судом кошти.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що внаслідок порушення прав ОСОБА_3 незаконною бездіяльністю посадових осіб Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС у Одеській області щодо невнесення протягом 24 годин відомостей про кримінальне правопорушення до Євиного реєстру досудових розслідувань(далі - ЄРДР), яка встановлена судовим рішенням, їй завдана майнова шкода, яка у відповідності до частити шостої статті 1176 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2015 року змінено й ухвалено нове, яким стягнуто на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 73 грн 37 коп., моральну шкоду - 2 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом при ухваленні рішення неправильно було визначено спосіб виконання рішення, а тому вважав, що до спірних правовідносин має бути застосовано норми статті 1173 ЦК України, а саме: шкода завдана

ОСОБА_3 незаконною бездіяльністю посадових осіб Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС у Одеській області відшкодовується державною незалежно від вини цього органу.

02 лютого 2016 рокуОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно визначив порядок відшкодування шкоди. Заявник посилається на те, що завдана їй шкода посадовими особами Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС у Одеській області та понесені нею судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС в Одеській області.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що 18 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області щодо скоєного відносно неї кримінального правопорушення, яка не була розглянута посадовими особами райвідділу та не зареєстрована в ЄРДР.

13 березня 2015 року позивач звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Малиновського РВ Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області щодо невнесення протягом 24 годин відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2015 року скаргу ОСОБА_3 задоволено та зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ вчинити дії, передбачені частиною першою статті 214 КК України, щодо її заяви, яку вона подала до Малиновського районного відділу 18 лютого 2015 року.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки у справі, яка переглядається, з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена ухвалою суду протиправна бездіяльність начальника слідчого відділу в частині невиконання своїх службових обов'язків, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року № 6-440цс16, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Незважаючи на те, що норму матеріального права - статтю 1173 ЦК України суд застосував неправильно, проте це не призвело до неправильного вирішення спору судом.

Отже, доводи ОСОБА_3 про те, що шкода повинна відшкодовуватись за рахунок коштів Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, а не за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, безпідставні, оскільки відповідно до вимог статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання Казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 просила скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду повністю, проте доводів щодо розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не наводить. Разом з тим, рішення в цій частині ухвалено з додержанням вимог закону та відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи те, що спір по суті судом апеляційної інстанції вирішено правильно і законно, а рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України), колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило