Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.07.2018 року у справі №299/1623/17

Постанова

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа № 299/1623/17

провадження № 61-39130св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: філія 07 приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Виноградівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, приватне підприємство «ОСОБА_6»,

треті особи: міжкомерційна виробничо-торгівельна фірма «Руно», приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Юска Наталія Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2017 року у складі судді Рішко Г. І. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Мацунича М. В., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до філії 07 приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Виноградівський ВДВС), приватного підприємства «ОСОБА_6» (далі - ПП «ОСОБА_6»), треті особи: міжкомерційна виробничо-торгівельна фірма «Руно» (далі - МВТФ «Руно»), приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Юска Н. М., про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 13 серпня 2012 року Виноградівським ВДВС була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з МВТФ «Руно» заборгованості на її користь у розмірі 550 462 грн, на підставі виконавчого листа № 2-800/10, виданого Виноградівським районним судом Закарпатської області від 24 вересня 2010 року. Постановою від 21 серпня 2012 року вказане виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження (далі - ЗВП) № 9687303. Актом опису і арешту майна у рамках ЗВП № 9687303 від 26 листопада 2012 року було описано майно боржника, а саме: пульпоцех, конюшня, будівля щитової, головний виробничий корпус, шкуропосолочний цех.

Висновком експерта Федини О. Ф. від 21 грудня 2012 року була визначена ринкова вартість вказаного об'єкту та становила 775 619 грн. 19 липня 2013 року було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна згідно із зазначеним актом опису і арешту ЗВП № 9687303 від 26 листопада 2012 року, які були проведені третій раз. Переможцем торгів стало ПП «ОСОБА_6», яке придбало майно після уцінки за ціною 395 800 грн. Вказувала, що звіт про експертну оцінку майна, підписаний експертом 21 грудня 2012 року, тобто шестимісячний строк експертної оцінки закінчився 21 червня 2013 року. Державний виконавець 25 червня 2013 року провів уцінку майна вже з нечинної експертної оцінки майна, у зв'язку із чим вона вважала, що було порушено правила про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частина п'ята статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пункти 3.2, 3.4 Тимчасового положення про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Зазначені обставини призвели до продажу майна за заниженою ціною, якої не вистачило для повного погашення боргу.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсними прилюдні торги по реалізації комплексу будівель і споруд, до яких входять: головний виробничий корпус зі щитовою, літери Б, Б1, Б11; шкуропосолочний цех, літера В; пульпоцех, літера Д, зі щитовою, літера Е; конюшня, літера И, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача порушені, оскільки повторні прилюдні торги проведено на підставі експертної оцінки майна, чинність якої згідно з частиною п'ятою статті 58 «Про виконавче провадження» сплинула, однак нею пропущено передбачений законом строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, про що відповідачем Виноградівським ВДВС направлено суду заяву і доказів поважності причин пропуску вказаного строку суду не надано, так як позивач уже зверталася до суду 06 серпня 2013 року із позовом про визнання недійсними протоколу прилюдних торгів по продажу арештованого нерухомого майна, акту про проведені торги з реалізації арештованого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, тобто з цього часу їй було відомо про проведені прилюдні торги 19 липня 2013 року, а з цим позовом звернулася тільки у червні 2017 року.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діяв ОСОБА_5, залишено без задоволення, а рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2017 року - без змін.

Залишаючи у силі рішення районного суду, апеляційний суд погодився з висновком про те, що прилюдні торги були проведені з порушенням законодавства, але позивач безпідставно пропустила строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено стороною спору.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4

Касаційна скарга мотивована тим, що сиди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо зупинення та переривання строку позовної давності. Вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено та суди повинні були захисти її порушене право.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої й другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час проведення спірних прилюдних торгів, звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Встановивши, що висновок експерта про вартість майна було виготовлено 21 грудня 2012 року, а спірні прилюдні торги було проведено 19 липня 2013 року, тобто поза межами шестимісячного строку чинності оцінки майна, суди вважали права ОСОБА_4 порушеними та вбачали підстави для визнання торгів недійсними.

Проте, згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кільком боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на які має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації (OAO Neftyanaya kompaniya YUKOS v. Russia); пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (Case of Stubbings and others v. The United Kingdom)).

Встановивши, що 06 серпня 2013 року ОСОБА_4 вже зверталася до суду із позовом про визнання недійсними протоколу прилюдних торгів по продажу арештованого нерухомого майна МВТФ «Руно» від 19 липня 2013 року, акту про проведені торги з реалізації арештованого майна, затвердженого начальником відділу Виноградівського ВДВС від 07 серпня 2013 року, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Юскою Н. М. 23 серпня 2013 року (за результатом розгляду якого було ухвалено рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2014 року про відмову у задоволенні її позову), тобто з цього часу їй було відомо про проведені прилюдні торги 19 липня 2013 року і про порушення її цивільних прав, а з цим позовом вона звернулася у червні 2017 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що хоч і має місце порушення прав позивача з боку відповідачів, однак позивачем пропущено передбачений законом строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, про що відповідачем Виноградівським ВДВС направлено суду заяву і доказів поважності причин пропуску вказаного строку суду не надано.

При цьому, апеляційний суд вірно вказав, що подача позову, за яким провадження у справі закрито з мотивів наявності рішення суду, що набрало законної сили, яке постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав, не перериває строку позовної давності, оскільки позивач, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, подаючи позов 06 серпня 2013 року про визнання недійсними прилюдних торгів, мала можливість та обов'язок знати про стан своїх майнових прав та про їх порушення, у тому числі і щодо спливу строку чинності звіту про оцінку майна. Звернення позивача до суду з позовами, з наведенням різного правового обґрунтування і підстав позову є формою зловживання правами, який порушує принцип юридичної визначеності та остаточності.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк