Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.11.2024 року у справі №528/596/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 528/596/20

провадження № 61-8338св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду

від 12 травня 2021 року, постановлену колегією у складі суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся за позовом до ОСОБА_2 , в якому просив встановити факт про те, що:

- аварійний глиняний будинок 1941 року забудови «А-1» з господарськими будівлями, розташований на АДРЕСА_1 , набутий ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2013 року № 788, виданого приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу Полтавської області

Радзівон Н. В., демонтований за кошти родини та як об`єкт нерухомого майна не існує;

- з 15 червня 2016 року позивач як забудовник земельної ділянки є споживачем комунальних послуг на АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказував, що сторони в цій справі домовилися укласти договір купівлі-продажу домоволодіння на

АДРЕСА_1 , яке склалося з аварійного глиняного будинку «А-1» 1941 року забудови, недобудованого цегляного будинку «В-1»

2004 року забудови, сараю «Б» 1941 року забудови, дерев`яного сараю «Д»

1995 року забудови, дерев`яної вбиральні «Г» 1995 року забудови, колодязя № 3 1971 року забудови та огорожі № 2. Вказане домоволодіння належить

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом

від 17 грудня 2013 року № 788, виданого приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу Полтавської області Радзівон Н. В.

На виконання цієї домовленості він підписав з представником відповідача - ОСОБА_3 акт прийому-передачі вказаного домоволодіння.

Зазначав, що сторони не уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки у відповідача були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, які він пообіцяв в подальшому передати позивачу.

Позивач вказував, що для введення в експлуатацію недобудованого цегляного будинку «В-1» він демонтував та вивіз залишки аварійного будинку «А-1» і

сараїв «Б», «Д», що підтверджується актом виконаних робіт № 7 від 21 вересня 2016 року, проте на час звернення з позовом відповідач не надав документів на земельну ділянку.

Метою встановлення факту демонтажу аварійного будинку позивач зазначав неможливість введення в експлуатацію побудованих ним у 2016 році будівель

на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору за подання позовної заяви до 911,95 грн та розстрочено його сплату до ухвалення судового рішення у справі.

Постановляючи ухвалу від 16 листопада 2020 року, суд першої інстанції врахував, що розмір доходу позивача за 2019 рік складав 18 239 грн, тому дійшов висновку про зменшення розміру судового збору за звернення з цим позовом до 911,95 грн, сплату якого вважав за можливе розстрочити до ухвалення рішення суду.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 1 лютого

2021 року відмовлено у задоволенні позову та стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 911,95 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач не є власником нерухомого майна, не мав права на його знесення та подальше введення в експлуатацію новозбудованого будинку, тому факт, який просить встановити позивач, не породжує для нього жодних юридичних наслідків.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, зокрема, оскаржив порядок стягнення судового збору. До апеляційної скарги ОСОБА_1 включив заперечення на ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області

від 16 листопада 2020 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року:

- задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги;

- звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області

від 1 лютого 2021 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на вказане судове рішення;

- апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору в цій частині та надано строк для усунення вказаного недоліку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про звільнення ОСОБА_1

від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, зазначивши, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Також апеляційний суд зазначив, що ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат є окремим судовим рішенням, оскарження якого в апеляційному порядку оплачується судовим збором за ставкою - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн. Розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не перевищує 5 відсотків доходу заявника за попередній рік, тому підстави для звільнення його від сплати судового збору в цій частині відсутні. За таких обставин суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху з наданням

заявнику строку для надання оригіналу документа про сплату судового збору

у розмірі 454 грн.

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій зазначив, що ухвала суду щодо визначення розміру судових витрат не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому він не має сплачувати судовий збір за апеляційну скаргу в частині включення до апеляційної скарги заперечень на таку ухвалу.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення вказаного недоліку апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу від 26 квітня 2021 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що разом з рішенням суду заявник оскаржив ухвалу суду щодо визначення розміру судового збору за подання позовної заяви, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 13 частини першої

статті 353 ЦПК України). Тому оскарження цієї ухвали підлягає оплаті судовим збором за ставкою, визначеною підпунктом 9 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

24 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій просив зменшити викладене в апеляційній скарзі клопотання та розглядати

пункти 3, 4, 5 клопотання апеляційної скарги як складові одного судового

рішення - рішення Гребінківського районного суду Полтавської області

від 1 лютого 2021 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року визнано неподаною.

Постановляючи ухвалу від 12 травня 2021 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що недоліки апеляційної скарги заявник не усунув, квитанцію про сплату судового збору суду не надав, тому відповідно до частини третьої статті 185, статті 357 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року вважається неподаною і судом апеляційної інстанції не розглядається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахуванням того, що:

- ухвала Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року не є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України), оскільки він оскаржував в апеляційному порядку безпідставність розстрочення судового збору під час вирішення клопотання про звільнення від його сплати, а не визначений місцевим судом розмір судового збору;

- у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна сплачувати за таку скаргу судовий збір;

- 24 березня 2021 року він подав до апеляційного суду заяву, в якій просив зменшити викладене в апеляційній скарзі клопотання і розглянути її як апеляційну скаргу на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області

від 1 лютого 2021 року, що свідчить про усунення недоліків, визначених

в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся за позовом до ОСОБА_2 , в якому просив встановити факт про те, що:

- аварійний глиняний будинок 1941 року забудови «А-1» з господарськими будівлями, розташований на АДРЕСА_1 , набутий ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2013 року № 788, виданого приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу Полтавської області

Радзівон Н. В., демонтований за кошти родини та як об`єкт нерухомого майна не існує;

- з 15 червня 2016 року позивач як забудовник земельної ділянки є споживачем комунальних послуг на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору за подання позовної заяви до 911,95 грн та розстрочено його сплату до ухвалення судового рішення у справі.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 1 лютого

2021 року відмовлено у задоволенні позову та стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 911,95 грн.

Не погодивсь з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в яку, зокрема, включив заперечення на ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада

2020 року, оскарживши порядок стягнення судового збору.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року:

- задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги;

- звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області

від 1 лютого 2021 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на вказане рішення;

- апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору в цій частині та надано строк для усунення вказаного недоліку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про звільнення ОСОБА_1

від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, зазначивши, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Також апеляційний суд зазначив, що ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат є окремим судовим рішенням, оскарження якого в апеляційному порядку оплачується судовим збором за ставкою - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн. Розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не перевищує 5 відсотків доходу заявника за попередній рік, тому підстави для звільнення заявника від сплати судового збору в цій частині відсутні. За таких обставин суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху з наданням заявнику строку для сплати судового збору у розмірі 454 грн.

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій зазначив, що ухвала суду щодо визначення розміру судових витрат не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому він не має сплачувати судовий збір за апеляційну скаргу в частині оскарження такої ухвали.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення вказаного недоліку апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу від 26 квітня 2021 року суд апеляційної інстанції зазначив, що разом з рішенням суду заявник оскаржив ухвалу суду щодо визначення розміру судового збору за подання позовної заяви, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 13 частини першої

статті 353 ЦПК України). Тому оскарження цієї ухвали підлягає оплаті судовим збором за ставкою, визначеною підпунктом 9 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

24 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій просив зменшити викладене в апеляційній скарзі клопотання та розглядати

пункти 3, 4, 5 клопотання апеляційної скарги як складові одного судового

рішення - рішення Гребінківського районного суду Полтавської області

від 1 лютого 2021 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року визнано неподаною.

Постановляючи ухвалу від 12 травня 2021 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що недоліки апеляційної скарги заявник не усунув, квитанцію про сплату судового збору суду не надав, тому відповідно до частини третьої статті 185, статті 357 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року вважається неподаною і судом апеляційної інстанції не розглядається.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження суд дійшов таких висновків.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Форма і зміст апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України та частиною третьою

статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада

2020 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат є окремим судовим рішенням, оскарження якого в апеляційному порядку оплачується судовим збором за ставкою - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн.

З вказаним висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору за подання позовної заяви до 911,95 грн та розстрочено його сплату до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених

статтею 353 цього Кодексу.

Зміст статті 353 ЦПК України свідчить про те, що ухвала суду першої інстанції, якою вирішено клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшено його розмір та розстрочено сплату такого збору, не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Водночас пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року

у справі № 607/23244/21 (провадження № 14-116цс22) викладено висновок щодо застосування пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України. Так, апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. В цьому випадку заявник може реалізувати своє право на апеляційне оскарження такого судового рішення шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до частини другої

статті 353 ЦПК України (у випадку постановлення такого рішення місцевим судом).

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , подаючи апеляційну скаргу на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 1 лютого

2021 року, включив до апеляційної скарги на вказане рішення суду заперечення на ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада

2020 року.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Стаття 1 Закону України «Про судовий збір» визначає поняття судового збору як збору, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

В статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору та вказано, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судові рішення.

Разом з тим, у наведеному переліку не визначено, що судовий збір необхідно сплачувати окремо за включення заперечень на ухвалу суду першої інстанції до апеляційної скарги на рішення суду.

Судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив,

що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1

статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ухвала Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року

є окремим предметом апеляційного оскарження, тому безпідставно вказав на необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги за заперечення на вказану ухвалу, які включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Крім того, в заявах від 24 квітня та 2 травня 2021 року, поданих на виконання ухвал суду апеляційної інстанції про залишення у відповідній частині апеляційної скарги без руху та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 додатково наголошував апеляційному суду на тому, що він не оскаржує окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції від 16 листопада 2020 року.

У порушення норм процесуального права апеляційний суд дійшов помилкового висновку про покладення на заявника обов`язку щодо сплати судового збору за включені до апеляційної скарги заперечення на ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року.

Апеляційний суд не врахував наведеного і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання неподаною апеляційної скарги ОСОБА_1

в частині оскарження ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області

від 16 листопада 2020 року у зв`язку з несплатою судового збору. Тобто суд порушив зазначені норми процесуального права та викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 1 лютого

2021 року, зазначена апеляційна скарга має бути розглянута з урахуванням включених до неї заперечень на ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з допущеними судом апеляційної інстанції порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Оскільки справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк