Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.09.2023 року у справі №947/35480/20
Постанова КЦС ВП від 13.09.2023 року у справі №947/35480/20

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 947/35480/20

провадження № 61-5613 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача -ОСОБА_2 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank), Чеська компанія «Bugaz Invest s.r.o»

представник Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o» - адвокат Гриценюк Владислав Олександрович,

представник акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank) - адвокат Головатюк Іван Миколайович,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Борисова Ніна Вадимівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси у складі судді Петренка В. С. від 24 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С. від 17 травня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

27 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank), Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

Борисова Н. В., в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38431637 від 30 листопада 2017 року державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Н. В. про державну реєстрацію приватної спільної часткової власності на 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101, за АТ «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank);

- витребувати з володіння Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», особа не є резидентом України, країна реєстрації: Чеська Республіка, адреса:

м. Прага, вул. Рузвелтова, будинок № 166/10 , на її користь 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею: 5 043,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101;

- встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення за Чеською компанією «Bugaz Invest s.r.o», особа не є резидентом України, країна реєстрації: Чеська Республіка, адреса: м. Прага, вул. Рузвелтова, будинок № 166/10, права власності: 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею: 5043,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101, яке зареєстроване приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`єва Л. Г. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 41139908 від 17 травня 2018 року, а також є підставою для реєстрації за нею реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , права власності на 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 5043,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 1422837151101.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з 2007 року вона була власником 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з частини нежитлової будівлі літ. «А», загальною площею 4 545,4 кв. м, нежитлової будівлі літ.«Б», загальною площею 79,7 кв. м.

22 травня 2008 року між АТ «Балтік Інтернешнл Банк» та нею було укладено договір іпотеки, за умовами якого, вона як іпотекодавець надала в іпотеку зазначене нерухоме майно на забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем, а саме: виконання зобов`язань компанії «Кеno Limited» за кредитним договором від 21 квітня 2008 року

№ 13/19/08-454 та всіх можливих змін та доповнень до нього, за умовами якого компанія «Кеno Limited» отримала в кредит кошти в розмірі

3 500 000 доларів США на строк до 21 квітня 2013 року.

08 вересня 2011 року у зв`язку з укладанням договору новації кредитного договору від 21 квітня 2008 року № 13/19/08-454 між нею та АТ «Балтік Інтернешнл Банк» було укладено договір до договору іпотеки від 22 травня

2008 року, за умовами якого, вона, іпотекодавець, виступає майновим поручителем компанії «HANSALINK LLP».

У подальшому, 14 травня 2013 року між нею та АТ «Балтік Інтернешнл Банк» укладено додаткову угоду про внесення змін до іпотечного договору, відповідно до пункту 1 якої іпотекодавець визнав обов`язковим для себе домовленість між іпотекодержателем та позичальником компанії

«HANSALINK LLP» про продовження терміну погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору від 21 квітня 2008 року, у редакції договору новації від 29 липня 2011 року.

17 квітня 2015 року у зв`язку з укладанням додаткової угоди № 5 до кредитного договору від 21 квітня 2008 року в редакції договору новації

від 29 липня 2011 року між нею та АТ «Балтік Інтернешнл Банк» укладено додатковий договір до договору іпотеки від 22 травня 2008 року, відповідно до умов якого іпотекодавець виступає майновим поручителем компанії «HANSALINK LLP» та встановлені інші умови договору іпотеки.

29 листопада 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н. В. було здійснено реєстрацію права власності спірної нежитлової будівлі за АТ «Балтік Інтернешнл Банк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, зазначала, що про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття предмета іпотеки у власність вона нічого не знала, аповідомлення-вимогу від 06 вересня 2017 року № 13-01/1708, зазначену як одну з підстав виникнення права власності, не отримувала.

14 грудня 2017 року вона отримала від банку лист-повідомлення

№ 13-01/2329, яким банк повідомив її про те, що на підставістатей 33,

37 Закону України «Про іпотеку», пункту 8.3 договору іпотеки від 22 травня 2008 року у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань

по кредитному договору 29 листопада 2017 року банк реалізував передбачене за собою право, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно - 917/1000 частин нежитлових приміщень за вказаною адресою.

Вважала, що звернення стягнення та державна реєстрація права власності на предмет іпотеки Банком була проведена із суттєвим порушенням умов іпотечного договору від 22 травня 2008 року, закону України: «Про іпотеку» та «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки вона письмову вимогу від банку про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за собою не отримувала, а АТ «Балтік Інтернешнл Банк» повідомило її про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності, надіславши лист-повідомлення від 14 грудня

2017 року №13-01/2329, тобто після звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушення положення статті 35 Закону України«Про іпотеку».

Позивач указувала, що повідомлення про вручення поштового відправлення з вимогою про дострокове повернення кредиту та попередження про звернення стягнення має містити підпис отримувача, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15.

Крім того, 17 травня 2018 року Банком було відчужено предмет іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу з Чеською компанією «Bugaz Invest s.r.o», а тому на підставі частини першої статті 388 ЦК України вона має право на витребування майна, яке вибуло з її володіння не з її волі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року у цивільній справі №947/35480/20. Знято арешт з 917/1000 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею:

5 043,8кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101, що належить на праві власності Чеській компанії «Bugaz Invest s.r.o».

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2021 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що реєстрація права власності на спірне майно є засобом реалізації банком своїх прав як іпотекодержателя, що передбачено статтями 35-37 Закону України «Про іпотеку», а також умовами іпотечного договору (зі змінами та доповненнями). Суди вказали, що відповідне повідомлення-вимогу у встановленому законом порядку направлялася на адресу ОСОБА_1 , тому банком та нотаріусом не було допущено порушень вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку». ОСОБА_1 мала змогу отримати лист банку, оскільки їй намагалися його вручити, але вона відмовилася від його отримання. Отже, вона могла дізнатися та мала б дізнатися, але з певних причин ухилилася від отримання листа. Ці дії, вочевидь спрямовані на перешкоджання іпотекодержателю в реалізації його прав, не можуть стати підставою для невиконання вимог іпотечного договору в частині позасудового врегулювання та вимог законодавства в частині захисту порушених прав іпотекодержателя.

При цьому, суди вказали, що, підписуючи договір іпотеки, додаткові угоди до нього, ОСОБА_1 погодилася з їх умовами, у тому числі порядком переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя у разі невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Відповідне застереження у договорі іпотеки є підставою для переходу права власності до іпотекодержателя без укладення додаткових договорів.

Суди зазначили, що, вчиняючи державну реєстрацію на предмет іпотеки за

АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), приватний нотаріус діяла у межах наданих їй повноважень та на підставі документів, які відповідали вимогам закону, а Чеська компанія «Bugaz Invest s.r.o» є добросовісним набувачем, банк мав право на відчуження цього майна.

Апеляційний суд зазначив, що посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на відповідні судові рішення Верховного Суду є безпідставними, так як обставини справи і процес доказування у справах є різними.

Суди послалися на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які є релевантними до обставин цієїсправи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24вересня

2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від17 травня 2022 року,

в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 947/35480/20 із Київського районного суду м. Одесита надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19 (провадження

№ 14-81 цс 22).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі, так як усунуто обставини, що викликали зупинення провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені у відповідних постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Вказує, що про звернення Банком стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття предмета іпотеки у власність вона нічого не знала, так як повідомлення-вимогу від 06 вересня 2017 року № 13-01/1708 про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки вона не отримувала, а 14 грудня 2017 року отримала від Банку лист-повідомлення

№ 13-01/2329 про те, що Банк уже звернув стягнення на її нерухоме майно.

При цьому зазначає, що звернення стягнення та державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком була проведена із суттєвим порушенням умов іпотечного договору від 22 травня 2008 року, законів України: «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначає, що на нотаріуса як на державного реєстратора під час вчинення реєстраційної дії покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно і обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Вказує, що повідомлення про вручення поштового відправлення з вимогою про дострокове повернення кредиту та попередження про звернення стягнення має містити підпис отримувача,

а повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що його одержано. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення такого відправлення з описом вкладення на нього, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі

№ 645/1979/15.

Крім того, вказує, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання письмової вимоги, а недотримання вимог

статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. Стверджує, що про наявні в реєстраційній справі повідомлення та конверт з позначкою повернення за «відмовленням отримати» вона нічого не знала, даний лист не отримувала. Крім того, у матеріалах реєстраційної справи відсутні будь-які відомості з приводу того, що саме в цьому конверті було надіслано повідомлення-вимогу № 13-01/1708.

Таким чином, вважає, що спірне майно вибуло з володіння не з її волі, тому є підстави для його витребування від добросовісного набувача в порядку частини першої статті 388 ЦК України, а Чеська компанія «Bugaz Invest s.r.o», як добросовісний набувач, має право на відшкодування понесених ним за договором купівлі-продажу витрат шляхом звернення з відповідним позовом до продавця майна.

Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив її та представника про дату й час судового засідання, призначеного

на 17 травня 2022 року.

Доводи осіб, які подали відзиви (пояснення) на касаційну скаргу

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o» на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що правові висновки Верховного Суду, які наводить позивач, не є подібними з цією справою, оскільки у справах різний предмет доказування та обставини у справі. Крім того, зазначає, що Чеська компанія «Bugaz Invest s.r.o» є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. Реєстрація права власності на спірний об`єкт за банком була засобом реалізації банком своїх прав іпотекодержателя, що передбачені статтями 35-37 Закону України «Про іпотеку», а також умовами іпотечного договору (зі змінами та доповненнями). Банк виконав свої обов`язки по договору іпотеки, надіславши боржнику та позивачу (іпотекодавцеві) відповідні повідомлення-вимоги про порушення основного зобов`язання, які було адресований боржнику, доставлено боржникові 05 жовтня 2017 року, адресований позивачу (іпотекодавцю) і повернуто з відміткою про відмову в одержанні поштового відправлення. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі

№ 757/13243/17.

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від АТ «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank) на касаційну скаргу, який за змістом є аналогічний відзиву Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o».

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли пояснення

від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу

Борисової Н. В. на касаційну скаргу, в якому вказується, що судові рішення ухваленоз дотриманням норм матеріального та процесуального права, судами встановлено всі обставини у справі, доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 була власником 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності, що складається з частини нежитлової будівлі літ.«А», загальною площею 4 545,4 кв. м, нежитлової будівлі літ.«Б», загальною площею 79,7 кв. м, на підставі свідоцтва про власності на 917/1000 частин нежитлових будівель від 24 липня 2007 року, серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1, а. с. 7).

Право спільної часткової власності на 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна за вказаною адресою було зареєстровано 19 травня 2008 року за ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 8).

22 травня 2008 року між АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як іпотекодавець, надала в іпотеку вищезазначене майно в забезпечення виконання зобов`язань позичальника компанії «Кеno Limited» перед іпотекодержателем, в силу чого, іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. За умовами пункту 1.2. договору іпотеки, іпотекою забезпечуються виконання зобов`язань компанії «Кеno Limited», що випливають з кредитного договору від 21 квітня 2008 року

№ 13/19/08-454 та всіх можливих змін та доповнень до нього, згідно з якими іпотекодержатель зобов`язується надати позичальнику компанії «Кеno Limited» кредит в розмірі 3 500 000 доларів США, терміном повернення -

21 квітня 2013 року, а позичальник зобов`язується на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит або будь-яке збільшення кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору (т. 1, а. с. 9-11).

08 вересня 2011 року, у зв`язку з укладанням договору новації кредитного договору від 21 квітня 2008 року № 13/19/08-454, між ОСОБА_1 та

АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») укладено договір до договору іпотеки від 22 травня 2008 року, за умовами якого іпотекодавець виступає майновим поручителем компанії «HANSALINK LLP». Іпотекодавець на забезпечення зобов`язань позичальника за договором кредиту від 21 квітня 2008 року № 13/19/08-454, у редакції договору новації від 29 липня 2011 року, згідно з яким позичальник зобов`язується виплатити іпотекодержателю у строки та на умовах, визначених кредитним договором, кредит у розмірі

3 500 000 доларів США, сплатити нараховані на нього відсотки в розмірі

11% річних і всі інші суми, у тому числі, і штрафні санкції в разі наявності таких, а також інші суми, на умовах встановлених кредитним договором. На забезпечення своєчасного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, іпотекодавець передав іпотекодержателю на умовах, передбачених даним договором в іпотеку 917/1000 частин нежилих будівель, загальною площею 5 043,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с.174-183).

14 травня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») укладено додаткову угоду про внесення змін до іпотечного договору, відповідно до пункту 1 якої, іпотекодавець визнав обов`язковим для себе домовленість між іпотекодержателем та «HANSALINK LLP» - позичальник про продовження терміну погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору від 21 квітня 2008 року № 13/19/08-454, в редакції договору новації від 29 липня 2011 року, укладеного між іпотекодержателем, позичальником та компанією «Keno Limited», як колишнім позичальником (т. 1, а. с. 184-187).

17 квітня 2015 року у зв`язку з укладанням додаткової угоди № 5 до кредитного договору від 21 квітня 2008 року в редакції договору новації

від 29 липня 2011 року, між ОСОБА_1 та АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») укладено додатковий договір до договору іпотеки

від 21 квітня 2008 року, відповідно до умов якого, іпотекодавець виступає майновим поручителем компанії «HANSALINK LLP» (т. 1, а. с. 188-203).

Розділ 8 зазначеного договору містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме пункт 8.3: даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору, зокрема, підпункт 8.3.2. прийняття предмету іпотеки у власність в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя (т. 1, а. с. 200).

Згідно зі звіту про ринкову вартість майна від 22 серпня 2017 року вартість 947/1000 часток нежитлової будівлі, за вказаною адресою, станом

на 22 серпня 2017 року складає 26 212 019 грн, що еквівалентно

1 030 347 доларів США (т. 1, а. с. 236-250, т. 2, а. с. 1-30).

06 вересня 2017 року АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») направило ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про порушення основного зобов`язання в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», в якій, вимагалось у 30-ти денний строк усунути порушення зобов`язань за кредитним договором від 21 квітня 2008 року та сплатити борг (т. 1, а. с. 209-210).

Вказане повідомлення-вимога, яка надіслана на адресу ОСОБА_1

була повернута поштою із відміткою «за відмовленням» (т. 1, а. с. 214-224,

т. 4, а. с. 138-139).

Аналогічна вимога була направлена компанії «HANSALINK LLP» та отримана нею 06 жовтня 2017 року (т. 1, а. с. 209-210, 228-235).

Відповідно до довідки АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») станом на 29 листопада 2017 року заборгованість компанії «HANSALINK LLP» за кредитним договором складала 2 260 419,72 доларів США (т. 2, а. с. 76).

29 листопада 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н. В. розглянуто заяву про реєстрацію права власності та 30 листопада 2017 року, прийнято рішення про державну реєстрацію прав за № 38431637, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: 917/1000 часток в праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом права: АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), країна реєстрації: Латвія (т. 3, а. с. 127,134).

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 листопада 2017 року за № 105664296, підставою виникнення права спільної часткової власності, розмір частки: 917/1000, на нежитлову будівлю, загальною площею: 5 043,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

за АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») зазначено:

- договір іпотеки, серія та номер: 2439, виданий 22 травня 2008 року, Федорченко Т. М. , приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу;

- договір до договору іпотеки, серія та номер: 5251, виданий 08 вересня

2011 року, Федорченко Т. М., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу;

- додаткова угода про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер: 1901, виданий 14 травня 2013 року, Федорченко Т. М., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу;

- додатковий договір до договору іпотеки, серія та номер: 914, виданий

17 квітня 2015 року, Федорченко Т. М., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу;

- повідомлення-вимога, серія та номер:13-01/1708, виданий 06 вересня

2017 року АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»);

- звіт про визначення ринкової вартості, серія та номер: 2170703_12092017_126, виданий 12 вересня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 ;

- довідка, серія та номер: 13-01/2205, видана 29 листопада 2017 Голова правління АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») ОСОБА_5 ;

- протокол засідання правління АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), серія та номер: 01-05/30/17, виданий 27 липня 2017 року АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»);

- документи банку, серія та номер: б/н, виданий 21 вересня 2017 АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»);

- довідка з реєстру підприємств Латвійської республіки, серія та номер: 7-3-165166/1, видана 17 листопада 2017 року Ризьким регіональним інформаційним відділом (т. 2, а. с. 134, т. 3, а. с. 183).

14 грудня 2017 року АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») повідомив ОСОБА_1 про те, що боржник по кредитному договору не виконав свої зобов`язання станом на 29 листопада 2017 року, його заборгованість перед банком складала в сумі 2 260 419,72 доларів США, тому банк 29 листопада 2017 року здійснив своє право, передбачене пунктом 8.3. Договору та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації прав власності на нерухоме майно 947/1000 часток нежитлової будівлі,

що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

(т. 1, а. с. 27).

14 травня 2018 року між АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») та Чеською компанією «Bugaz Invest s.r.o» укладено договір рахунку угоди №05/03/18, за якою сторони домовились про укладення договору продажу нерухомого майна за 905 000 Євро (т. 3, а. с. 150-154).

15 травня 2018 року Чеською компанією «Bugaz Invest s.r.o» перерахована вказана сума банку (т. 3, а. с. 155).

17 травня 2018 року між АТ « Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») та Чеською компанією «Bugaz Invest s.r.o» укладено договір купівлі-продажу 947/1000 часток нежитлової будівлі, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 120-121, т. 2, а. с.117-126,

т. 3 а. с. 143-147).

Згідно з актом приймання-передачі від 17 травня 2018 року Банк передав Чеській компанії «Bugaz Invest s.r.o» вищевказане нерухоме майно

(т. 3, а. с. 149).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, справу розглянуто за відсутності позивача та її представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частино першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» вказано, що визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Чинним законодавством передбачено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня

2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112 цс 19) зазначено, що: «закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закону)): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону».

Судом встановлено, що через неналежне виконання позичальником - компанією «HANSALINK LLP» зобов`язань за кредитним договором

від 21 квітня 2008 року № 13/19/08-454 утворилася заборгованість станом на 29 листопада 2017 року в розмірі 2 260 419,72 доларів США, у тому числі заборгованість : по кредиту-1 439 273,54 доларів США; за процентами -157 481,93 доларів США; за відсотками про прострочений кредит-

519 736,90 доларів США; штрафні санкції - 143 927,35 доларів США

(т. 2, а. с. 76), матеріали справи не містять даних про погашення кредитної заборгованості позичальником та майновим поручителем.

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2020 року у справі

№ 757/13243/17 звертала увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсиланняіпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Судами встановлено, що і доказами підтверджено факт надсилання письмової вимоги-попередження ОСОБА_1 списком відправлень 07 вересня

2017 року, квитанцією про відправлення, повернення рекомендованого повідомлення з відміткою про відмову від отримання (т. 1, а. с. 216, 218,

224, 225).

Договір іпотеки від 22 травня 2008 року та Додатковий договір від 17 квітня 2015 року містить застереження, яке надавало іпотекодержателю АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому, покладений на іпотекодержателя статтею 35 Закону України «Про іпотеку» обов`язок щодо письмового повідомлення про свій намір зареєструвати майно у АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») виконало, що підтверджується наявними в справі копіями міжнародного повідомлення від 06 вересня 2017 року за вхід. №13-01/170, адресованого майновому поручителю ОСОБА_1 та боржнику компанії «HANSALINK LLP», та квитанціями про відправлення даного міжнародного повідомлення вказаним особам (т. 1, а. с. 224, 225, 229, 233).

Боржник компанія «HANSALINK LLP» отримала вимогу-повідомлення

06 жовтня 2017 року (т. 1, а. с. 229).

Неотримання ОСОБА_1 вимоги повідомлення банку від 06 вересня

2017 року з причин відмови від отримання є належним повідомленням. Поштовим оператором міжнародного рекомендованого поштового відправлення надіслано на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу, яка направлена АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), однак позивачка не отримала його внаслідок ухилення від такого отримання

(т. 1, а. с. 209-227).

Верховний Суд у черговий раз наголошує на тому, що відмова отримати поштову кореспонденцію це є порушенням права інших осіб. Подібний висновок зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 921/383/20.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони в застереженні, що міститься в договорі іпотеки та в додатковому договорі від 17 квітня 2015 року, передбачили передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що здійснено державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисової Н. В., яка діяла в межах вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вчиняючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за

АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), приватний нотаріус діяв у межах наданих йому повноважень та на підставі документів, які відповідали вимогам закону.

Позивач, підписуючи договір іпотеки, додаткові угоди до нього погодилася з їх умовами, у тому числі порядком переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя у разі невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Відповідне застереження у договорі іпотеки є підставою для переходу права власності до іпотекодержателя без укладення додаткових договорів.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд, погоджується з висновками судів про те, що реєстрація права власності на спірне майно є засобом реалізації банком своїх прав як іпотекодержателя, що передбачені статтями 35-37 Закону України «Про іпотеку», а також умовами іпотечного договору (зі змінами та доповненнями). Суди вірно вказали, що відповідна вимога у встановленому законом порядку направлялася на адресу ОСОБА_1 , тому банком та нотаріусом не було допущено порушень вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, суди вірно вказали, що, підписуючи договір іпотеки, додаткові угоди до нього ОСОБА_1 погодилася з їх умовами, у тому числі порядком переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя у разі невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Відповідне застереження у договорі іпотеки є підставою для переходу права власності до іпотекодержателя без укладення додаткових договорів.

Також суди вірно встановили, що, вчиняючи державну реєстрацію на предмет іпотеки за АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), приватний нотаріус діяла у межах наданих їй повноважень та на підставі документів, які відповідали вимогам закону, а Чеська компанія «Bugaz Invest s.r.o» є добросовісним набувачем, банк мав право на відчуження цього майна.

Зазначеними вище доводами повністю спростовуються подібні аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 .

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини, доказування вимог і застосовані до них норми права.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_1 та її представника належним чином не було повідомлено про дату судового засідання апеляційного суду на 17 травня 2022 року є безпідставними.

Так, ОСОБА_1 судову повістку на 17 травня 2022 року в судове засідання апеляційного суду не отримала із позначенням «адресат відсутня за вказаною адресою» (зазначеною в апеляційній скарзі) (т. 5, а. с. 38, 39), представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , не отримала судову повістку на ту саму дату, на повістці зазначено «відсутня за адресою» (т. 5, а. с. 37, 42-44). Верховний Суд зазначає, що такі самі повістки на адресу ОСОБА_1 з поміткою повернення «відсутній за вказаною адресою» поверталися апеляційному суду регулярно, на всі судові засідання (т. 4, а. с. 196-197,

т. 5, а. с. 14-15, на імя ОСОБА_2 так само повернулися (т. 5, а. с. 17-18).

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 , яка подала апеляційну скаргу, була зацікавлена лише в одному, це затягнути розгляд справи, чим порушувалися розумні строки розгляду справи, про що зазначено

у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, ніхто не був позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи

(частина перша статті 8 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша та четверта

статті 12 ЦПК України).

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними, аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від24 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від17 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець