Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.09.2023 року у справі №208/7526/20
Постанова КЦС ВП від 13.09.2023 року у справі №208/7526/20

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 208/7526/20

провадження № 61-11296св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року в складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (далі також - відповідач, АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», АТ «Дніпровська ТЕЦ») про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 13 вересня 2004 року вона перебувала у трудових відносинах з AT «Дніпровська ТЕЦ» та з 06 квітня 2009 року займала посаду техніка 1 категорії адміністративно-господарського відділу.

На підставі наказу AT «Дніпровська ТЕЦ» від 19 серпня 2020 року її звільнено 31 серпня 2020 року за власним бажанням, на підставі заяви від 18 серпня 2020 року. Вважає, що звільнення відбулося незаконно, оскільки 31 серпня 2020 року нею до канцелярії AT «Дніпровська ТЕЦ» подано заяву про відкликання заяви про звільнення та її скасування, яка зареєстрована того ж дня о 08:15 год.

Листом від 09 вересня 2020 року AT «Дніпровська ТЕЦ» повідомило позивача, що 28 серпня 2020 року від ТОВ «РКЦ» було отримано лист-підтвердження з копією наказу від 28 серпня 2020 року, щодо звільнення співробітників в порядку переводу на AT «Дніпровська ТЕЦ» 31 серпня 2020 року. 31 серпня 2020 року відповідачем був виданий наказ щодо прийняття з 01 вересня 2020 року співробітника на посаду, яку займала позивач.

Позивач через подання адвокатських запитів намагалася отримати копії документів, на підставі яких новий співробітник зайняв її посаду, однак листом від 15 вересня 2020 року відповідачем відмовлено у наданні відомостей, а ТОВ «РКЦ» взагалі проігнорувало адвокатський запит. Також позивач вказувала, що в результаті порушення трудових прав їй заподіяна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях у зв'язку із незаконним звільненням. Її розмір на думку позивача становить 10 000,00 грн.

ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним звільнення з посади техніка 1 категорії адміністративно-господарського відділу АТ «Дніпровська ТЕЦ»; скасувати наказ АТ «Дніпровська ТЕЦ» про припинення трудового договору (контракту) № 69 від 19 серпня 2020 року; поновити на посаді техніка 1 категорії адміністративно-господарського відділу АТ «Дніпровська ТЕЦ»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2020 року по день поновлення на посаді, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 483,57 грн та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць; стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Дніпровська ТЕЦ» № 69 від 19 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади техніка 1 категорії канцелярії АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль». Поновлено ОСОБА_1 на посаді техніка 1 категорії канцелярії АТ «Дніпровська ТЕЦ». Стягнуто з АТ «Дніпровська ТЕЦ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 191 010,15 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Розподілено судові витрати.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді техніка 1 категорії канцелярії АТ «Дніпровська ТЕЦ».

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивача на роботі, оскільки остання скористалась своїм правом на відкликання заяви про звільнення до закінчення двотижневого строку попередження, що встановлено статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Відмовляючи позивачу у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності завдання такої.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач в частині вирішення позовних вимог провизнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (задоволених вимог). В частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди рішення (відмовлених вимог) рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, визнавши його законним та обґрунтованим. Вказав, зокрема,що ОСОБА_1 скористалась своїм правом на відкликання своєї заяви про звільнення до закінчення двотижневого строку попередження про звільнення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для поновлення останньої на роботі та відповідно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційним судом визнано необґрунтованими аргументи апеляційної скарги про неможливість поновлення на роботі ОСОБА_1 через те, що на її посаду було прийнято за переведенням ОСОБА_2 (особа з інвалідністю, якій не може бути відмовлено у прийнятті на роботу в силу статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та статті 24 КЗпП України), оскільки про наявність заяви ОСОБА_1 про відкликання її заяви про звільнення АТ «Дніпровська ТЕЦ» дізналося 31 серпня 2020 року о 08 годині 15 хвилин, що відповідачем не спростовано. Знаючи про такі обставини, відповідач 31 серпня 2020 року видав наказ про прийняття на роботу ОСОБА_2 , що свідчить про неврахування волевиявлення позивача.

Апеляційний судом відхилено як безпідставні доводи апеляційної скарги, зокрема, що ОСОБА_1 01 вересня 2020 року на роботу не з`явилася, оскільки доказів нез`явлення останньої на роботу суду першої інстанції не надано. Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано службову записку від 01 вересня 2020 року та акт встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 01 вересня 2020 року. Апеляційний суд не взяв до уваги долучені до апеляційної скарги документи, оскільки докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не надано.Апеляційний суд вказав також про відсутність в апеляційній скарзі доводів щодо неправильного нарахування розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року.

У касаційній скарзі АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» просить суд скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, та витребувано справу з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Узагальнення доводів касаційної скарги.

Підставою касаційного оскарження рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року відповідач вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/2642/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 202/2158/16-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 661/1601/20. А також зазначає, що судом першої інстанції справу розглянуто за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, однак на ці доводи апеляційної скарги відповідача апеляційний суд не звернув уваги. Разом з тим, вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про прийняття та дослідження поданих доказів, оскільки такі відповідач не подав до місцевого суду з підстав неповідомлення останнього судом першої інстанції про розгляд справи.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиція інших учасників

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Фактичні обставини, встановлені судами

За наказом від 09 вересня 2004 року № 212 ОСОБА_1 прийнята на роботу у ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» на посаду контролера відділу збуту.

На підставі постанови № 160 Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2009 року та наказу № 82 НАК «Нафтогаз України» від 04 березня 2010 року ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» перейменовано в ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ».

За наказом ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» від 04 квітня 2016 року № 30 ОСОБА_1 переведена на посаду техніка 1 категорії канцелярії.

Відповідно до статуту, AT «Дніпровська ТЕЦ» є правонаступником ДП «Дніпродзержинська ТЕЦ».

18 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням з 31 серпня 2020 року на підставі статті 38 КЗпП України.

Наказом (розпорядженням) AT «Дніпровська ТЕЦ» від 19 серпня 2020 року № 69 ОСОБА_1 звільнено з посади техніка 1 категорії з 31 серпня 2020 року за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України.

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до AT «Дніпровська ТЕЦ» із заявою про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, в якій просила вважати недійсною її заяву про звільнення від 18 серпня 2020 року, оскільки така написана по проханню керівництва та фактично вона залишилась працювати на своєму робочому місці.

28 серпня 2020 року директор ТОВ «РКЦ» направив на адресу AT «Дніпровська ТЕЦ» лист-підтвердження, яким повідомив, що 28 серпня 2020 року інспектор ТОВ «РКЦ» Чміль В. В. звернулась з заявою про бажання звільнитися з посади інспектора ТОВ «РКЦ» за переводом до АТ «Дніпровська ТЕЦ» згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

За наказом (розпорядженням) ТОВ «РКЦ» від 28 серпня 2020 року № 30-К з ОСОБА_2 припинено трудовий договір (контракт) та вона звільнена з 31 серпня 2020 року з посади інспектора консультаційного відділу на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України за переведенням до АТ «Дніпровська ТЕЦ».

Наказом (розпорядженням) від 31 серпня 2020 року № 77 АТ «Дніпровська ТЕЦ» ОСОБА_2 прийнята на роботу з 01 вересня 2020 року до канцелярії техніком 1 категорії.

Відповідно до довідки серії 12ААБ № 624652 до акту огляду МСЕК від 18 листопада 2019 року ОСОБА_2 з 01 листопада 2019 року є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання строком до 01 листопада 2020 року.

31 серпня 2020 року AT «Дніпровська ТЕЦ» подало до Кам`янської державної податкової інспекції Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровської області повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 .

Листом від 09 вересня 2020 року № 1260/07 AT «Дніпровська ТЕЦ» повідомило ОСОБА_1 , що її заява про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 18 серпня 2020 року задоволенню не підлягає, оскільки АТ «Дніпровська ТЕЦ» на її посаду запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судові рішення усправі, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції).

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України»).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до

судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша

статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом

з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону

в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище

в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України»).

Як видно із справи, у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

04 січня 2021 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі; визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання на 15-00 год 27 січня 2021 року (а. с. 22). В подальшому розгляд справи відкладено на 14-50 год 05 березня 2021 року (а. с. 43).

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 березня 2021 року задоволено заяву представника позивача від 27 січня 2021 року про відвід головуючого судді Похваліти С. М. (а. с. 60).

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2021 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Івченко Т. П. (а. с. 61).

Відповідно до повісток-повідомлень, судові засідання по розгляду справи були призначені на 13-30 год 06 травня 2021 року (а. с. 62), на 08-30 год 04 серпня 2021 року (а. с. 67), 09-30 год 30 вересня 2021 року (а. с. 70).

Учасники справи в ці судові засідання не з`явилися (а. с. 66, 69, 71).

30 вересня 2021 року судом першої інстанції розглянуто справу з прийняттям рішення (а. с. 72-83).

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (стаття 223 ЦПК України).

Разом з тим матеріали справи не містять доказів повідомлення, зокрема, відповідача про дату, час і місце судового засідання в суді першої інстанції, які були призначені на 06 травня 2020 року, 04 серпня 2021 року та 30 вересня 2021 року.

Отже, відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, судове рішення суду першої інстанції ухвалене за його відсутності.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 2-941/11.

Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи

стосовно АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 30 вересня 2021 року АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» посилалося на неповідомлення його судом першої інстанції про судове засідання (а. с. 95-101).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 752/11822/15-ц.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення.

Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені під час розгляду справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції.

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року

у справі № 522/18010/18, а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 692/565/21, від 04 травня 2022 року у справі № 759/15052/19, від 01 червня 2022 року у справі № 2-1673/2010, від 24 травня 2023 року в справі № 462/8526/14.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Аналіз постанов Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду підтверджує, що застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є однаковим, передбачуваним та послідовним.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено, зокрема, встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин; доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції (частина перша статті 382 ЦПК України).

В апеляційній скарзі відповідач посилався на неповідомлення його про час і місце розгляду справи, проте суд апеляційної інстанції на ці доводи не звернув уваги, не надав їм оцінки, не виклав мотиви їх відхилення або прийняття.

Суд апеляційної інстанції не перевірив належного повідомлення

АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль»про розгляд справи судом першої інстанції та не звернув уваги на пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, яким передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому дійшов помилкового висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із процесуальних підстав, то решта доводів касаційної скарги щодо суті заяви не переглядаються, не оцінюються (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 207/4765/15-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку про її обґрунтованість щодо неналежного повідомлення відповідача про дату, час

і місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до цього суду.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Пророк

В. В. Сердюк