Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.03.2018 року у справі №686/12242/17

Постанова

Іменем України

13 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 686/12242/17

провадження № 61-10843св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Євробанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2017 року у складі судді Продана Б. Г. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів:

Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» (далі -

ПАТ КБ «Євробанк») про визнання неправомірним рішення правління та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що в березні 2016 року ОСОБА_4 розміщено кошти на депозитні вклади у ПАТ КБ «Євробанк».

16 серпня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

ПАТ КБ «Євробанк».

Протоколом правління ПАТ КБ «Євробанк» від 09 червня 2016 року №40 ОСОБА_8, брата позивача, та його прямих родичів, в тому числі і

ОСОБА_4, внесено до переліку пов'язаних із банком осіб.

З посиланням на це ОСОБА_4 відмовлено у включенні до реєстру вкладників фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

ОСОБА_8 не був керівником у ПАТ КБ «Євробанк» та не був проінформований про спорідненість ПАТ «КБ «Євробанк» та ПАТ «Фідобанк», де ОСОБА_8 працював керівником відділення.

ОСОБА_4 просив визнати неправомірним та скасувати рішення правління ПАТ КБ «Євробанк» від 09 червня 2016 року, яким затверджено перелік пов'язаних із банком осіб, виключити його з переліку осіб, пов'язаних з

ПАТ КБ «Євробанк», і включити до реєстру вкладників фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ КБ «Євробанк».

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

01 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до

ПАТ КБ «Євробанк» про визнання неправомірним рішення правління та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 як член сім'ї, пов'язаної з ПАТ КБ «Євробанк» особи, не має права на включення до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

01 листопада 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

29 січня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_8 не був керівником структурного підрозділу ПАТ КБ «Євробанк», а тому позивача безпідставно внесено до переліку пов'язаних із банком осіб.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ КБ «Євробанк» та

ПАТ «Фідобанк» мають спільного власника не відповідають обставинам та доказам, наявним у матеріалах справи.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в березні 2016 року

ОСОБА_4 розміщено кошти на депозитні вклади у ПАТ КБ «Євробанк».

16 серпня 2016 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

ПАТ КБ «Євробанк».

Протоколом правління ПАТ КБ «Євробанк» від 09 червня 2016 року № 40 ОСОБА_8, брата позивача, та його прямих родичів, в тому числі і

ОСОБА_4, внесено до переліку пов'язаних із банком осіб. З цих підстав позивача не включено до реєстру вкладників фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ КБ «Євробанк».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.

Пов'язаними з банком особами є особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку, керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб (пункт 6, 7 частини першої статі 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

За змістом статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівниками банку, зокрема, є і керівники відокремлених підрозділів банку, якими за статтею 23 цього Закону є філії, відділення, представництва тощо на території України у разі їх відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що ОСОБА_8, брат позивача, з 31 жовтня 2013 року по 31 листопада 2016 року займав посаду начальника Хмельницького відділення № 1 ПАТ «Фідобанк», а в період з

01 березня 2016 року по 10 червня 2016 року працював за сумісництвом у Відділі обслуговування клієнтів департаменту контролю та обліку банківських операцій на посаді головного економіста на умовах неповного робочого дня у ПАТ КБ «Євробанк». ПАТ КБ «Євробанк» та ПАТ «Фідобанк» мають спільного власника істотної участі ОСОБА_9, а отже, є спорідненими особами.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки брат позивача, ОСОБА_8, який з

31 жовтня 2013 року по 31 листопада 2016 року займав посаду начальника Хмельницького відділення № 1 ПАТ «Фідобанк», є керівником банку, який є спорідненою особою ПАТ КБ «Євробанк».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня

2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

01 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська