Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.02.2021 року у справі №344/14540/19

Постанова

Іменем України

12 липня 2021 року

м. Київ

справа № 344/14540/19

провадження № 61-1316св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Вікторівська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області, у складі судді Юсип І. М., від 12 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,від 22 грудня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

до Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про скасування рішень сільської ради.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина. Спадкоємцями померлої, які мають право на обов'язкову частку згідно статті 1241 ЦК України, є її дочка - ОСОБА_3 (мати позивача), яка звернулася із заявою про прийняття спадщини. Позивач вказував, що ОСОБА_2 за життя склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла йому.

Рішеннями сесії Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою та інвентаризації земельної ділянки й підготовці матеріалів до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,44 га у с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою та інвентаризації земельної ділянки й підготовці матеріалів до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,14 га по АДРЕСА_1. Позивач вказував, що зазначеним рішенням Вікторівська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області порушила його майнові права, оскільки відповідачу було відомо про заповіт, складений на його користь. ОСОБА_1 вважає, що відповідач діяв всупереч закону, надавши дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, а тому просив вказані вище рішення скасувати.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, скасувати рішення Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою та інвентаризації земельної ділянки і підготовки матеріалів до видачі державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,44 га, у с.

Вікторів Галицького району Івано-Франківської області та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та інвентаризації земельної ділянки і підготовки матеріалів до видачі державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,14 га, по АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області

від 12 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майнові права ОСОБА_1 відповідачем не порушені, оскільки позивач не прийняв спадщину за заповітом від 23 листопада 2000 року після смерті ОСОБА_2. Також суд першої інстанції зауважив, що в ОСОБА_2 за життя не виникло право власності на спірні земельні ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволення позовних вимог, оскільки права позивача оспорюваними рішеннями Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року не порушені. ОСОБА_1 не прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, оскільки ним було пропущено строк для прийняття спадщини. Окрім того, ОСОБА_4 не одержувала державного акту на право власності на вказані земельні ділянки, а тому вони не були об'єктом спадкування і не увійшли до спадкової маси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22 січня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин,

які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнень, заявник посилається на те, що він у суді першої інстанції порушував клопотання про витребування копії протоколу засідання сесії Вікторівськоїсільської ради Галицького району Івано-Франківської області та реєстр прийнятих рішень від 09 грудня 2010 року з метою дослідження та з'ясування, чи дійсно приймалися вказані рішення на сесії сільської ради. Вказує, що при вирішенні спору судами неповно досліджено обставини цієї справи. Вважає, що невитребування доказів позбавило суд можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу Галицька міська рада Івано-Франківської області посилається на те, що в порядку проведеної децентралізації органів місцевого самоврядування Галицька міська рада є представницьким органом Галицької територіальної громади Івано-Франківської області, у підпорядкуванні якої є село Вікторів (Вікторівської сільської ради), та виступає правонаступником Вікторівської сільської ради. Галицька міська рада зазначає, що при вирішенні спору судами правильно встановлено обставини справи та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно архівного витягу з протоколу № 12 сесії Вікторівської сільської ради народних депутатів першого скликання від 21 грудня 1993 року сільська рада вирішила передати у приватну власність (безоплатно) ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку земельну ділянку у розмірі 0,14 га та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства у розмірі 0,19 га.

Згідно копії дублікату заповіту від 23 листопада 2000 року ОСОБА_2 склала заповітне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не складалося і де б не знаходилося, заповіла ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.

Рішенням Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по землеустрою" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, інвентаризації земельної ділянки і підготовці матеріалів до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,44 га у с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області.

Рішенням Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по землеустрою" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, інвентаризації земельної ділянки і підготовці матеріалів до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,14 га по АДРЕСА_1.

Згідно відповіді державного нотаріуса Галицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Кіщук Л. І. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що на майно спадкодавця ОСОБА_2, земельні ділянки і житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходяться на території Вікторівської сільської ради Галицького району, відсутні оригінали документів права власності.

Також судами встановлено, що рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2017 року у справі № 341/2717/13-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задоволено, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на час відкриття спадщини в с.

Вікторів Галицького району Івано-Франківської області.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у такому випадку: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно пункту "б" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що раніше були надані їм у користування.

Згідно з частинами 1 , 2 та 3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частинами 1 , 2 та 3 статті 116 ЗК України або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених частинами 1 , 2 та 3 статті 116 ЗК України. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений частинами 6 -9 статті 118 ЗК України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частинами 6 -9 статті 118 ЗК України або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частинами 6 -9 статті 118 ЗК України.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених частинами 6 -9 статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач, посилаючись на наявність заповіту складеного його бабою - ОСОБА_2 23 листопада 2000 року, яким остання все своє майно заповіла йому, стверджував, що оскарженими рішеннями Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року порушеного його права, як спадкоємця після смерті ОСОБА_2.

Відповідно до статі 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статті 1223 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Як визначено статтею 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтованого виходив із того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не доведено порушення його прав на майно, що залишилося після смерті його баби ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. В установленому законом порядку позивач спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_2 не прийняв, у задоволенні позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини у справі № 341/2717/13-ц позивачу відмовлено.

Із урахуванням викладеного слід погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржені рішення Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року не впливають на майнові права та інтереси ОСОБА_1, останнім не наведено обґрунтованих доводів, які б підтверджували порушення його прав оскарженими рішеннями сільської ради.

Враховуючи встановлені обставини цієї справи, доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні спору судами не було задоволено порушене клопотання про витребування копії протоколу засідання сесії Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області та реєстр прийнятих рішень від 09 грудня 2010 року з метою їхнього дослідження не впливають на обґрунтовані висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із відсутністю втручання оскарженими рішеннями Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09 грудня 2010 року у права позивача.

Із урахуванням зазначеного, суди дійшли правильного висновку щодо відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

При вирішенні спору судом апеляційної інстанції надано належну оцінку доводам та аргументам апеляційної скарги позивача.

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із об'єктивними висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович