Постанова

Іменем України

09 липня 2020 року

м. Київ

справа №401/6656/12

провадження №61-6148св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

відповідач: ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес сувеніри",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів Єлізаренко І.

А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду до публічного акціонерного товариства "ОТП "Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", банк), ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес сувеніри" (далі ТОВ "Бізнес сувеніри"), з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила: визнати недійсним кредитний договір від 09 червня 2006 року, укладений між нею та АКБ "Райффайзенбанк Україна ", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк"; визнати недійсним договір іпотеки від 09 червня 2006 року, укладений між позивачем та АКБ "Райффайзенбанк Україна ", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Л. О.; визнати недійсним договір поруки від 09 червня 2006 року, укладений між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2; визнати недійсним договір поруки від 09 червня 2006 року, укладений між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Бізнес сувеніри "; стягнути з відповідача ПАТ "ОТП Банк" судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 09 червня 2006 року між позивачем та акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено кредитний договір на суму 330 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором того ж дня між сторонами укладено договір іпотеки, згідно з яким позивач передала в іпотеку банку належну їй частину адміністративної будівлі цеху №3 з побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 09 червня 2006 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого він зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.

Крім того, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Бізнес сувеніри" 09 червня 2006 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого підприємство зобов'язалося солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.

Позивач вважає, що вказані договори підлягають визнанню недійсними на підставі положень статей 203 215 ЦК України. Також позивач отримала грошові кошти в іноземній валюті, що суперечить статті 99 Конституції України, оскільки єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Таким чином кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства, укладений сторонами без достатньої цивільної дієздатності, за відсутності індивідуальної ліцензії Національного банку України, на невигідних для позичальника умовах, що обмежувало волю позивача при укладенні договору та є підставою для визнання його недійсним.

У липні 2012 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес сувеніри" (далі - ТОВ "Бізнес сувеніри"), в якому просили стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором від 08 травня 2007 року у розмірі 57
837,80 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 14 червня 2013 року - 462 297,54 грн; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ТОВ "Бізнес сувеніри" суму заборгованості за кредитним договором від 09 червня 2006 року у розмірі 274 158,19 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 14 червня 2013 року - 2 191 346,41 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором від 08 травня 2007 року, договором поруки від 08 травня 2007 року та за кредитним договором від 09 червня 2006 року, договором від 09 червня 2006 року.

Умови кредитного договору відповідач не виконала, у зв'язку з чим станом на 30 липня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 146 023,78 доларів США за кредитним договором від 08 травня 2007 року, а також заборгованість у сумі 635
049,32 доларів США за кредитним договором від 09 червня 2006 року. Вказану заборгованість ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 09 червня 2006 року у розмірі 273976,22 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 14 червня 2013 року еквівалентно 2 191 346,41грн; заборгованість за кредитним договором від 08 травня 2007 року урозмірі 57 837,80 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 14 червня 2013 року еквівалентно 462 297,54грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" скасовано.

У задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року в частині вирішення зустрічного позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "Бізнес сувеніри" про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2016 року задоволено заяву ОСОБА_1. Скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року у справі у зв'язку з нововиявленими обставинами в частині зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором від 09 червня 2006 року у розмірі 273 976,22 доларів США, що еквівалентно 2 191 346,41 грн. Призначено справу до розгляду.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року і просила скасувати судові рішення у цій справі в частині задоволених позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення коштів за кредитним договором від 09 червня 2006 року та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2016 року скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 17 жовтня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "Бізнес сувеніри" про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що 29 грудня 2008 року банк направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання зобов'язань кредитним договором від 09червня 2006 року та вимогу про дострокове виконання зобов'язань кредитним договором від 08травня 2007 року, в яких просив погасити утворену заборгованість протягом 30 днів з дати одержання цієї вимоги, яку позивач отримала 04 березня 2009 року. Таким чином, банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитними договорами, з якого погашення боргу вже не відбувається щомісячними платежами відповідно до графіку платежів, а підлягає сплаті всією сумою у визначений банком строк.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність у даному випадку переривання перебігу позовної давності, оскільки кошти у сумі 54,26 доларів США перераховано на інший рахунок внаслідок самостійних дій банку, без волевиявлення відповідача. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало до суду позов про стягнення кредитної заборгованості 31 липня 2012 року, тобто поза межами трирічногостроку позовної давності, який сплив 04квітня 2011 року - по закінченню тридцятиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення кредиту.

Крім того, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не скористалось своїм правом протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимоги до поручителів, а отже позовні вимоги банку до поручителів ОСОБА_2 та ТОВ "Бізнес сувеніри" пред'явлені також з пропуском строку позовної давності.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позивних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у зв'язку із пропуском строків позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "ОТП Факторинг Україна", не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення кредитної заборгованості.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи за дорученням уповноваженою на це особою.

Позичальник, підписавши кредитний договір надав згоду та доручення на списання банком коштів з рахунку відповідача для погашення заборгованості.

Так, пунктом 1.5.2 кредитного договору встановлено, що банк має право на договірне списання коштів з рахунку позичальника, для виконання боргових зобов'язань по цьому договору.

Відповідно до пункту 1.5.2.1 договору, включенням в цей договір цього пункту позичальник надає банку доручення на договірне списання. Таке доручення підлягає виконанню банком за умови настання строку виконання боргових зобов'язань, з моменту настання строку виконання боргових зобов'язань, і в сумі, яка дорівнює сумі Боргових зобов'язань, строк виконання яких настав.

Пунктом 1.5.2.3 договору передбачено, що банк є отримувачем коштів по вказаному договірному списанню. Договірне списання може здійснюватись з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в банку.

Сума 54,26 доларів США була перерахована на інший рахунок внаслідок самостійних дій банку. Однак такі дії банку були здійснені виключно за дорученням позичальника, що встановлено кредитним договором. А отже строк на пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не був пропущений.

Судамипопередніх інстанцій не були належним чином досліджені досудові вимоги, відповідно до яких починається перебіг позовної давності, не проведено оцінку достовірності вказаних досудових вимог та не досліджено їх оригіналів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 в особі представника заперечує проти доводів ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судами

09 червня 2006 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала у кредит суму 330 000 доларів США.

У забезпечення виконання зобов'язань, 09 червня 2006 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй частину адміністративної будівлі цеху №3 з побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКБ "Райффайзенбанк Україна ", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 09 червня 2006 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКБ "Райффайзенбанк Україна ", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ТОВ "Бізнес сувеніри" 09 червня 2006 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого підприємство зобов'язалося солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.

08 травня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено кредитний договір на суму 65
000 доларів США.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АКБ "Райффайзенбанк Україна ", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 08 травня 2007 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого він зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем

ОСОБА_1 за кредитним договором.

Також у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 08 травня 2007 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ТОВ "Бізнес сувеніри" 08 травня 2007 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого товариство зобов'язалось солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.

ОСОБА_1 допустила неналежне виконання зобов'язань за кредитними договорами, у зв'язку з чим станом на 30 липня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 146 023,78 доларів США за кредитним договором від 08 травня 2007 року, а також заборгованість у сумі 635 049,32 доларів США за кредитним договором від 09 червня 2006 року.

29 грудня 2008 року банк направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання зобов'язань кредитним договором від 09 червня 2006 року та вимогу про дострокове виконання зобов'язань кредитним договором від 08 травня 2007 року, в яких просив погасити утворену заборгованість протягом 30 днів з дати одержання цієї вимоги, яку позивач отримала 04 березня 2009 року.

У вересні 2009 року з рахунку № НОМЕР_1 на новий рахунок № НОМЕР_2 банком самостійно було перераховано залишок коштів в сумі 460,52 грн (що станом на 10 вересня 2009 року еквівалентно 54,26 доларам США). Переміщення коштів з одного рахунку на інший здійснено банком у зв'язку з його реорганізацією з ЗАТ "ОТП Банк" на ПАТ "ОТП Банк", у зв'язку з чим рахунок № НОМЕР_1 був закритий та на його заміну відкритий новий № НОМЕР_2

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло право вимоги за вказаними кредитними договорами.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Якщо кредитор змінює на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З тлумачення цієї норми статті 264 ЦК Українислідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника), що свідчать про визнання боргу.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що "до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій".

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не вважається добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Установивши, що перерахування коштів в сумі 54,26 доларів США з одного рахунку на інший здійснено банком самостійно без волевиявлення позичальника та без його погодження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку переривання позовної давності не відбулось.

Доводи касаційної скарги, що позовна давність переривалася договірним списанням коштів у вересні 2009 року колегія суддів відхиляє, оскільки договірне списання грошових коштів не може призводити до переривання позовної давності, адже банк самостійно здійснює списання грошових коштів, і боржник, при цьому, не вчиняє будь-яких активних дій, які б стали підставою для переривання.

У справі, яка переглядається банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитними договорами, шляхом направлення позичальнику ОСОБА_1 29 грудня 2008 року вимогу про дострокове виконання зобов'язань кредитним договором від 09 червня 2006 року та вимогу про дострокове виконання зобов'язань кредитним договором від 08 травня 2007 року, в яких просив погасити заборгованість протягом 30 днів з дати одержання цієї вимоги, та яку позивач отримала 04 березня 2009 року.

З даним позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося 31 липня 2012 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який сплинув 04 квітня 2011 року, тобто по закінченню тридцятиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення кредиту.

Передбачених частиною 5 статті 267 ЦК України підставдля поновлення пропущеного строку судами не встановлено.

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з огляду на пропуск строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_1 під час розгляду справи.

Аргументи касаційної скарги позивача щодо дотримання строку позовної давності спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів і обставин, зокрема, щодо початку перебігу строку позовної давності, який встановлено судами на підставі належної оцінки сукупності зібраних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська