Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №761/4917/17

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 761/4917/17

провадження № 61-28868св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрнафта»,

представник відповідача - Івахненко Інна Віталіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Шахової О. В., Болотова Є. В., Вербової І. М. від 17 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позовна заява мотивована тим, що він з 01 жовтня 1995 року працює на посаді начальника Центру геолого-тематичних досліджень (далі - ЦГТД), який є структурною одиницею (філією) ПАТ «Укрнафта» та діє на підставі Положення. Наказом від 01 листопада 2016 року № 374-к до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Разом із тим, наказ був підписаний головою правління ПАТ «Укрнафта» М. Роллінс, тоді як право прийняття рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення належить правлінню ПАТ «Укрнафта» та відповідно до вимог статті 147-1 КЗпП України має застосовуватись органом, якому надано право прийняття його на роботу. У пункті 6.8 Положення про ЦГТД передбачено, що до нього, як начальника центру, саме правлінням ПАТ «Укрнафта» за поданням голови правління може бути застосоване стягнення за порушення трудової дисципліни. Вважає, що голова правління ПАТ «Укрнафта» одноособово вирішуючи питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ від 01 листопада 2016 року № 374-к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Укрнафта» про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ЦГТД ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що трудовим законодавством та локальними актами ПАТ «Укрнафта» встановлено, що право на застосування стягнення за порушення трудової дисципліни до позивача, надано виключно правлінню ПАТ «Укрнафта» за поданням голови правління, проте не надано такого права особисто голові правління. Оскільки був порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення відносно позивача, то наказ від 01 листопада 2016 року № 374-к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу представника ПАТ «Укрнафта» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що пунктом 6.8 Положення ЦГТД передбачена лише можливість застосування до начальника ЦГТД, який неналежно виконує свої обов'язки, правлінням ПАТ «Укрнафта» за поданням голови правління дисциплінарного стягнення, а не виключне право застосування такого правлінням. Компетенцією вирішувати питання накладення дисциплінарного стягнення на працівників, незалежно від того, до якої категорії вони належать (яку посаду обіймають), наділений лише голова правління ПАТ «Укрнафта». Тому наказ від 01 листопада 2016 року № 374-к про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, виданий головою правління в межах його повноважень.

У червні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не з'ясував належним чином всіх обставин справи та не врахував, що локальними актами ПАТ «Укрнафта» та чинним законодавством України встановлено беззаперечне правило, за яким право на застосування стягнення за порушення трудової дисципліни до позивача як керівника ЦГТД надано виключно правлінню ПАТ «Укрнафта» за поданням голови правління, проте не надано такого права особисто голові правління. Оскільки був порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення відносно позивача, внаслідок перевищення головою правління своїх повноважень, судом першої інстанції було правомірно визнано наказ від 01 листопада 2016 року № 374-к про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності незаконним та скасовано.

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ПАТ «Укрнафта» на касаційну скаргу, у якому відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 травня 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що ОСОБА_4 з 01 жовтня 1995 року працює на посаді начальника ЦГТД, що входить до складу ПАТ «Укрнафта» на правах структурної одиниці (філії).

Наказом ПАТ «Укрнафта» від 01 листопада 2016 року № 374-к до ОСОБА_4 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за результатами проведення перевірки окремих питань щодо документів та інших носіїв інформації, які містять службову інформацію в ЦГТД. Вказаний наказ був підписаний одноособово головою правління ПАТ «Укрнафта» М. Роллінс (а. с. 3).

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Відповідно до підпункту 11 пункту 9.3.6 статуту ПАТ «Укрнафта», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів від 22 березня 2011 року, голова правління затверджує штатний розклад товариства, приймає на роботу та звільняє працівників, застосовує засоби заохочення та накладає стягнення.

Згідно із підпунктом 7 пункту 9.3.7 статуту правління товариства в межах своєї компетенції за поданням голови правління приймає рішення про призначення та звільнення з посад керівників дочірніх підприємств товариства, філій (структурних одиниць), представництв та інших структурних підрозділів, визначає умови оплати праці працівників товариства (а. с. 58).

Пунктом 6.1 Положення про ЦГТД ПАТ «Укрнафта» передбачено, що центр очолює начальник, який призначається правлінням ПАТ «Укрнафта» за поданням голови правління ПАТ «Укрнафта» (а. с. 41).

Відповідно до пункту 6.8 вказаного Положення до начальника ЦГТД, який неналежно виконує свої обов'язки, правління ПАТ «Укрнафта» за поданням голови правління може застосувати стягнення за порушення трудової дисципліни, згідно з чинним законодавством України.

Зазначеним пунктом положення встановлена лише можливість застосування до начальника ЦГТД, який неналежно виконує свої обов'язки, правлінням ПАТ «Укрнафта» за поданням голови правління дисциплінарного стягнення, а не виключне право застосування такого.

Разом із тим, згідно з підпунктом 11 пункту 9.3.6 статуту ПАТ «Укрнафта» саме голові правління належить компетенція вирішення питання накладення стягнень на працівників і жодних виключень у цьому питанні пункти 9.3.6, 9.3.7 статуту не містять.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, голова правління діяв у межах своїх повноважень, передбачених статутом. Більше того, такі дії голови правління були схвалені рішенням правління ПАТ «Укрнафта» від 28 березня 2017 року № 3 (а. с. 38).

Установивши недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальних частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком апеляційного суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило