Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.03.2019 року у справі №759/4762/17

Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 759/4762/17

провадження № 61-5171св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», подану адвокатом Топоріною Лесею Миколаївною, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що ПАТ «Родовід Банк», будучи належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, свого представника в судові засідання, призначені на 09 листопада 2017 року та 22 травня 2018 року, не направило, заяви про розгляд справи за відсутності представника банку не подало.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правильно залишив позов без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

11 березня 2019 року представник ПАТ «Родовід Банк» - Топоріна Л. М. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва

від 22 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 30 січня 2019 рокута передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що представник. який супроводжував цю справу, не мав можливості з`явитись на судове засідання, яке було призначене о 10 год. 40 хв га 09 листопада 2017 року, оскільки в цей день повноважений представник банка був задіяний в ознайомлені з матеріалами справи на ринку цінних паперів щодо ПАТ «Родовід Банк».

Про неможливість прибуття на судове засідання, представник банку повідомив суд.

У ПАТ «Родовід Банк» було дві безальтернативні за своєю суттю дати - дата судового засідання та дата для ознайомлення з матеріалами справи.

У зв`язку із перебуванням ПАТ «Родовід Банк» на стадії ліквідації з 17 грудня 2017 року, було проведено чисельне скорочення працівників, в тому числі і працівників юридичної служби банку.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.

02 травня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

06 травня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи встановлені судом:

24 березня 2017 року ПАТ «Родовід Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня

2017 року позов ПАТ «Родовід Банк» залишено без руху та надано строк на усунення недоліків вказаних в ухвалі.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року провадження у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» відкрито з призначення судового засідання на 09 листопада 2017 року 10 год. 40 хв.

Копія ухвали була направлена позивачу 16 травня 2017 року (а. с. 52) та отримана уповноваженою особою банку «Татюк» 07 серпня 2017 року

(а. с. 53).

09 листопада 2017 року о 12 год. 40 хв. на електронну адресу суду позивачем надіслано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з задіяністю в ознайомлені з матеріалами справи на ринку цінних паперів щодо ПАТ «Родовід Банк», яке призначено на 09 листопада 2017 року 11 год. 00 хв. (а. с. 57-59).

Згідно довідки, складеною секретарем судового засідання, учасники справи в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 22 травня 2018 року 14 год. 00 хв. (а. с. 56).

Про наступне судове засідання позивач був повідомлений засобами поштового зв`язку 22 листопада 2017 року (а. с. 66), судова повістка була отримана уповноваженою особою банку «Татюк» 14 грудня 2017 року (а. с. 70).

Згідно довідки, складеною секретарем судового засідання, в судове засідання призначене на 22 травня 2018 року учасники справи повторно не з`явились

(а. с. 73).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже, відповідно до вимог процесуального закону суд може залишити позовну заяву без розгляду лише при наявності одночасно двох умов: належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 січня 2019 року, за наслідками розгляду цивільної справи № 619/1146/17-ц (провадження

№ 61-44038св18).

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач та його представник не з`явилися у судові засідання, призначені на 09 листопада 2017 року і

22 травня 2018 року, про причини неявки суду не повідомили. Про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Дійшли правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Щодо доводів касаційної скарги:

Зайнятість представника, який здійснює супровід справи в суді, не може слугувати достатньою підставою для визнання причин неявки в судове засідання поважними, оскільки призначення судом дати та часу судового засідання також за своєю суттю є безальтернативним та враховуючи розумність строків розгляду справи, повинно сприйматись ініціатором позову як обов`язковість.

Позивач не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, надіслати заяву про розгляд справи за його відсутності або направити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку іншу особу.

У період з 14 грудня 2017 року до 25 травня 2018 року жодної заяви та/або клопотання будь-якого змісту на адресу суду першої інстанції від позивача не надходило.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С . А. проти Іспанії» зазначав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В справах «Цихановський проти України» (рішення від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03) та «Коновалов проти України» (рішення від 18 жовтня

2007 року, заява № 13242/02) Європейський суд з прав людини наголошував, що на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва

від 22 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 30 січня 2019 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», подану адвокатом Топоріною Лесею Миколаївною, залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська