Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 756/10797/15-ц

провадження № 61-40676 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Гулька Б. І., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

треті особи: Приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак-Оризон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: Приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж» (далі ПП «ТМ «Престиж»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак-Оризон» (далі ТОВ «Вісак-Оризон»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак» (далі ТОВ «ТМ «Вісак»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак» (далі ТОВ «Вісак»), про стягнення грошової компенсації.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 09 березня 1993 року по

12 грудня 2015 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 Під час перебування у шлюбі ОСОБА_5 вніс грошові внески до статутного капіталу декількох господарських товариств, зокрема став учасником Малого приватного підприємства «Творча майстерня «Вісак» (далі МПП «ТМ «Вісак»), правонаступником якого є ТОВ «ТМ «Вісак», розмір внеску відповідача до статутного капіталу якого складає 5 610 000,00 грн, Приватного підприємства «Вісак» (далі ПП «Вісак»), правонаступником якого є ТОВ «Вісак», розмір внеску до статутного капіталу якого складає 5 185 577,04 грн, ПП «ТМ «Престиж», розмір внеску до статутного капіталу якого складає 18 600 000,00 грн, ТОВ «Вісак-Оризон», розмір внеску до статутного капіталу якого складає

14 000 000,00 грн. Рішенням судів, які відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року мають преюдиційне значення для вирішення зазначеної справи, встановлено, що вказані вище грошові внески сформовані за рахунок спільних коштів подружжя, а тому позивач має право на грошову компенсацію половини вартості внесеного майна до статутних капіталів юридичних осіб.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 21 697 788,52 грн грошову компенсацію половини вартості внесеного відповідачем майна до статутних капіталів ПП «ТМ «Престиж», ТО«³сак-Оризон», ТОВ «ТМ «Вісак», ТОВ «Вісак».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 21 697 788,52 грн грошову компенсацію половини вартості внесеного майна до статутних капіталів ТОВ «ВІСАК-ОРИЗОН», ПП «ТМ «Престиж», ТОВ «ТМ Вісак» та ТОВ «Вісак».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Ураховуючи, що грошові внески до статутних капіталів: ТОВ «Вісак» у розмірі 5 185 577,04 грн, ТОВ «Вісак-Оризон» у розмірі 14 000 000,00 грн, ТОВ «ТМ «Вісак» у розмірі 5 610 000,00 грн, ТОВ «ТМ «Престиж» у розмірі 18 600 000,00 грн, а загалом у розмірі

43 395 577,04 грн, ОСОБА_5 були здійснені за рахунок спільних коштів подружжя, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задоволено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до змісту пунктів 28, 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11, вклад до статутного фонду господарського товариства та майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності. З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя. Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, та лише в тому разі, коли спільні кошти були використані одним із подружжя для внесення вкладу до статутного капіталу в порушення статті 65 СК України, а тому суд може стягнути компенсацію лише за наявності доказів внесення коштів відповідачем з порушенням норм статті 65 СК України. З урахуванням наведеного, та за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження того, що корпоративні права ОСОБА_5 були набуті всупереч інтересам сім'ї, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу представників

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 щодо офіційного тлумачення частини першої статті 61 СК України зазначено, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо здійснення ОСОБА_5 внесків до статутних капіталів господарських товариств за рахунок спільного майна подружжя в інтересах сім'ї, касаційний суд дійшов висновку про те, що апеляційний суд не урахував, що ОСОБА_1, яка не є учасником цих товариств, має право на половину вартості внесеного другим з подружжя майна у разі поділу майна подружжя або право на половину отриманого доходу від діяльності таких товариств.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задоволено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що зі змісту рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року, зміненого в частині рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня

2014 року, зміненого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2015 року, у справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, яке набрало законної сили, вбачається, що під час розгляду цього спору сторонами не надавались та судом не досліджувались докази джерел походження коштів, внесених як вклад до статутних капіталів господарських товариств, а тому необгрунтованим є посилання на преюдиційність рішення суду в частині встановлення обставин щодо внесення таких вкладів за рахунок спільних коштів подружжя. Вклад до статутного фонду господарського товариства та майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності. З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, а тому втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя. Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, і лише в тому разі, коли спільні кошти були використані одним із подружжя для внесення вкладу до статутного капіталу в порушення статті 65 СК України. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, вказавши, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що корпоративні права

ОСОБА_5 були набуті всупереч інтересам сім'ї.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та залишити в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що зі змісту рішення Оболонського районного суду м. Києва від

20 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, яке набрало законної сили, убачається, що частки в статутних капіталах третіх осіб були сформовані ОСОБА_5 за рахунок спільного майна подружжя. Зазначене судове рішення має преюдиційне значення для вирішення даної справи, а тому ці обставини не потребують доказування. Оскільки грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску, ОСОБА_1 має право на половину вартості майна внесеного майна у разі поділу майна подружжя. Апеляційний суд не звернув увагу на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року, якою скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2016 року з підстав не урахування права ОСОБА_1 на половину вартості внесеного ОСОБА_5 майна в статутний капітал господарських товариств у разі поділу майна подружжя або право на половину отриманого доходу від діяльності таких товариств, та ухвалив тотожне скасованому судове рішення. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на закріплену у статті 60 СК України презумпцію спільного сумісного майна подружжя набутого у шлюбі, а тому тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції, покладається на того з подружжя, який її оспорює, що не було доведено відповідачем.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

03 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПП «ТМ «Престиж» на касаційну скаргу, у якому третя особа зазначила, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи та дійшов обгрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять доказів, що корпоративні права в господарських товариствах були набуті ОСОБА_5 у порушення інтересів сім'ї та відсутності згоди заявника на внесення відповідачем грошових коштів та майна до статутних капіталів ПП «ТМ «Престиж», ТОВ «Вісак-Оризон», ТОВ «ТМ «Вісак», ТОВ «Вісак». Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції не дослідив, а ні час, а ні джерело формування статутних капіталів зазначених товариств/підприємств, а тому не мав правових підстав для задоволення вимог позивача.

10 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на касаційну скаргу, який він мотивував тим, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи та дійшов обгрунтованого висновку про те, що у рішеннях судів, які на думку позивача мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, відсутні посилання на те, що під час розгляду спору про поділ майна подружжя суду надавалися та досліджувались докази джерел походження грошових коштів та майна, за рахунок яких сформовані статутні капітали господарських товариств. В матеріалах справи відсутні докази, що корпоративні права в господарських товариствах були набуті ОСОБА_5 у порушення інтересів сім'ї, за відсутності згоди заявника на внесення відповідачем грошових коштів та майна до статутних капіталів господарських товариств, які формувались частково за рахунок спільного майна подружжя, частково за рахунок особистих коштів відповідача, а також за рахунок запозичених коштів.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частин першої 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваних рішень у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 09 березня 1993 року відділом реєстрації актів громадянського стану Мінської районної державної адміністрації зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5

За час перебування у шлюбі ОСОБА_5 вніс внески до статутних капіталів та став учасником наступних господарських товариств: МПП «ТМ «Вісак», правонаступником якого є ТОВ «ТМ «Вісак», розмір внеску до статутного капіталу якого складає 5 610 000,00 грн, ПП «Вісак», правонаступником якого є ТОВ «Вісак», розмір внеску до статутного капіталу якого складає

5 185 577,04 грн, ПП «ТМ «Престиж», розмір внеску до статутного капіталу якого складає 18 600 000,00 грн, ТОВ «Вісак-Оризон», розмір внеску до статутного капіталу якого складає 14 000 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

В статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня

2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно із частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Аналогічні положення закріплені в частині четвертій статті 82 ЦПК України.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року, зміненого в частині рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня

2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2015 року, у справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, які мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, встановлено, що відповідач під час перебування у шлюбі вніс до статутних капіталів ПП «ТМ «Престиж», ТОВ «Вісак-Оризон», ТОВ «ТМ «Вісак», ТОВ «Вісак» грошові кошти, які були спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що під час розгляду спору про поділ спільного сумісного майна ОСОБА_5 та ОСОБА_1 судом не досліджувались питання джерел формування статутних капіталів господарських товариств є необгрунтованими, оскільки такого висновку апеляційний суд дійшов внаслідок переоцінки обставин, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили та має преюдиційне значення для вирішення зазначеної справи.

Щодо права одного з подружжя, який не є учасником господарських товариств, на половину вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства» власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від

03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від відступу якого колегія суддів не убачає підстав.

У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі

№ 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не звернув увагу на зазначений висновок Верховного Суду України і рішення Конституційного Суду України, та дійшов помилкового висновку про те, що єдиною підставою отримання компенсації вартості частки одного з подружжя у статутному капіталі товариства є внесення такого вкладу у порушення вимог статті 65 СК України, тобто використання спільних коштів одним із подружжя всупереч інтересів сім'ї.

Натомість суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що

ОСОБА_1, яка не є учасником господарських товариств, має право на компенсацію половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2018 року підлягає скасуванню, з залишенням у силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини першої вказаної статті).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає задоволенню, сплачений за її подання судовий збір у розмірі 7 308,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2018 року скасувати, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 рокузалишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 7 308,00 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: Б. І. Гулько

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик