Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 754/1936/16-ц

провадження № 61-28466св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»,

треті особи: генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігал Марина Анатолівна, Головне управління Держпраці у Київській області, незалежна професійна спілка «Побратими» товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 22 листопада 2016 року у складі судді Галась І. А. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Левенця Б. Б., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - ТОВ «Комплекс Агромарс») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 18 серпня 2015 року він працював у

ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаді начальника автоколони № 2 відділу експлуатації транспорту автотранспортного парку.

Вважав, що керівництво ТОВ «Комплекс Агромарс» неодноразово порушувало вимоги трудового законодавства: змінювало умови його трудового договору, умови оплати праці, протиправно притягувало його до дисциплінарної відповідальності, не забезпечувало належних умов праці, не дотримувалося законодавства про охорону праці.

17 грудня 2015 року ним було написано заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін згідно частини першої статті 36 КЗпП України, роботодавцем йому було відмовлено у звільненні з цих підстав

та запропоновано написати заяву на звільнення за власним бажанням.

15 січня 2016 року ним було подано заяву про звільнення за власним бажанням на підставі пункту третього статті 38 КЗпП України у зв'язку

з неодноразовим грубим порушенням роботодавцем його трудових прав.

28 січня 2016 року листом йому було повідомлено про звільнення його

з посади начальника автоколони № 2 відділу експлуатації автотранспортного парку філії «Гаврилівський птахівничий комплекс»

ТОВ «Комплекс Агромарс» з 26 січня 2016 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, що суперечить його заяві.

Зазначав, що відповідачем було порушено його трудові права, а саме:

не виплата та затримка заробітної плати, безпідставна невиплата премії, зменшення розміру заробітної плати без погодження з ним, не виплата авансу, індексації заробітної плати та компенсації за невчасну виплату,

не сплата податків за нього, блокування перепустки, заборона проходу

на робоче місце, незаконне 100 % утримання заробітної плати.

Крім того, у день звільнення відповідач не надав йому копію наказу

про звільнення, трудову книжку, не провів остаточний розрахунок.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_4 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 26 січня 2016 року

про звільнення його з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України; поновити його на роботі в ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаді начальника автоколони № 2 відділу експлуатації транспорту автотранспортного парку філії «Гаврилівський птахівничий комплекс»

ТОВ «Комплекс Агромарс» з 15 січня 2016 року; стягнути з відповідача місячний середній заробіток у розмірі 6 995, 21 грн; компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі 114 172, 80 грн; незаконно позбавлену премію за жовтень - грудень 2015 року у розмірі 9 852, 56 грн, компенсацію

за 5 днів відпустки за навчання у розмірі 2 182, 81 грн, незаконно утриману частину зарплати (за листопад - 1023, 08 грн, грудень - 542, 97 грн, січень - 603, 23 грн, що дорівнювали різниці між нарахованою та отриманою

у сумі 2 169, 28 грн, компенсацію за затримку виплати зарплати

у сумі 381, 44 грн; індексацію заробітної плати за час роботи; утриману

у грудні 2015 року та січні 2016 року заробітну плату у розмірі 3 011 грн; зобов'язати адміністрацію ТОВ «Комплекс Агромарс» сплатити за нього до Державного бюджету податки та єдині соціальні внески з перерахованої на зарплатну картку ОСОБА_4 суми під назвою «Поповнення карткового рахунку».

30 червня 2016 року незалежна професійна спілка «Побратими»

ТОВ «Комплекс Агромарс» звернулася до суду із заявою про її вступ у справу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та з позовною заявою до ТОВ «Комлекс Агромарс», третя особа - генеральний директор ТОВ «Комплекс Агромас» Сігал М. А. про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Комплекс Агромарс» порушувало трудові і соціально-економічні права та інтереси членів профспілки, що суперечить частині четвертій статті 36 Конституції України, частині другій статті 22 КЗпП України, частинам першій та другій статті 5 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Ураховуючи зазначене, незалежна професійна спілка «Побратими»

ТОВ «Комплекс Агромарс» просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо дискримінації конституційних, трудових, соціально-економічних і особистих прав та свобод ОСОБА_4, скасувати наказ від 26 січня 2016 року про звільнення його з роботи, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, покласти на винну посадову особу ТОВ «Комплекс Агромарс» обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду підприємству, заподіяну у зв'язку

з оплатою середнього заробітку незаконно звільненого з роботи

ОСОБА_4; зобов'язати адміністрацію ТОВ «Комплекс Агромарс» створити належні умови для її діяльності та її структурних підрозділів; зобов'язати відповідача здійснювати перерахування на банківський рахунок членських внесків її членів; зобов'язати відповідача надати додаткові відпустки за 2016 року, тривалістю до шести календарних днів,

із збереженням середньої заробітної плати на час профспілкового навчання її членів виборчих органів; зобов'язати відповідача зняти заборону заступнику її голови ОСОБА_4 відвідувати та оглядати місця роботи, де працюють члени профспілки та повернути йому постійну перепустку; зобов'язати відповідача розглядати у встановлений строк критичні зауваження та пропозиції ОСОБА_4 щодо охорони праці та вирішення виробничих, соціально-економічних питань і надавати відповіді, та зняти заборону ОСОБА_4 брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань, пожеж та інше.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Києва

від 30 червня 2016 року задоволено клопотання про вступ у справу третьої особи - незалежної професійної спілки «Побратим» ТОВ «Комплекс Агромарс».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада

2016 року позов ОСОБА_4 та позов третьої особи - незалежної професійної спілки «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс» задоволено частково.

Скасовано наказ № 53КА К-з від 26 січня 2016 року про звільнення та поновлено на посаді начальника автоколони № 2 відділу експлуатації автотранспортного парку філії «Гаврилівський птахівничий комплекс»

ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_4

Стягнуто з ТОВ «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 47 491,24 грн.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки ТОВ «Комплекс Агромарс» були залишені без задоволення заяви ОСОБА_4 про звільнення, а саме: заява, в якій останній просив його звільнити відповідно до вимог пункту 1 статті 36 КЗпП України та заява про звільнення його

з 15 січня 2016 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, відповідачем фактично на власний розсуд були змінені підстави звільнення позивача та прийнято з власної ініціативи рішення звільнити його

на підставі частини першої статті 38 КЗпП України із наданням двотижневого строку відпрацювання, а, отже, звільнення ОСОБА_4

26 січня 2016 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, а тому його

позовні вимоги в частині визнання його звільнення незаконним, скасування наказу ТОВ «Комплекс Агромарс» та поновлення на роботі є обґрунтованим.

Також обґрунтованими визнав вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 січня 2016 року по 22 листопада 2016 року з розрахунку за 206 робочих днів у розмірі 47 491 грн 24 коп.

Оскільки, виплата премії це право власника, а не його обов'язок, то вимога про стягнення з відповідача утриманої премії є безпідставною.

Суд визнав позовні вимоги незалежної професійної спілки «Побратими»

ТОВ «Комплекс Агромарс» обґрунтованими в частині скасування

наказу № 53КА К-з від 26 січня 2016 року про звільнення та поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника автоколони № 2 відділу експлуатації автотранспортного парку філії «Гаврилівський птахівничий комплекс»

ТОВ «Комплекс Агромарс», а вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вважав такими, які фактично дублюють вимоги позовної заяви ОСОБА_4, щодо яких суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Щодо інших вимог, а саме: покласти на винну посадову особу

ТОВ «Комплекс Агромарс» обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду підприємству, заподіяну в зв'язку з оплатою середнього заробітку незаконно звільненого з роботи ОСОБА_4; зобов'язати адміністрацію

ТОВ «Комплекс Агромарс» створити належні умови для діяльності Незалежної Профспілки «Побратими» ТОВ «Компрекс Агромарс»

та її структурних підрозділів; здійснювати перерахування на банківський рахунок членських внесків членів незалежної профспілки «Побратими»

ТОВ «Комплекс Агромарс»; надати додаткові відпустки за 2016 року, тривалістю до 6 календарних днів, із збереженням середньої заробітної плати на час профспілкового навчання членів виборчих органів незалежної профспілки «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс»; зняти заборону заступнику голови незалежної профспілки «Побратими» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_4 відвідувати та оглядати місця роботи, де працюють члени профспілки та повернути йому постійну перепустку; розглядати

у встановлений строк критичні зауваження та пропозиції ОСОБА_4 щодо охорони праці та вирішення виробничих, соціально-економічних питань і надавати відповіді; зняти заборону ОСОБА_4 брати участь

у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань, пожеж

та інше, суд визнав їх недоведеними та безпідставними.

При цьому зазначив, що вказані позовні вимоги заявлені професійною спілкою не в інтересах спілки, а в інтересах інших осіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Комплекс Агромас» задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада

2016 року в частині задоволення позовних вимог незалежної професійної спілки «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс» про скасування наказу

про звільнення ОСОБА_4 та про поновлення його на роботі скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову у цій частині.

В решті рішення залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_4 26 січня 2016 року на підставі частини першої

статті 38 КЗпП України відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, тому є неправомірним, оскільки позивач не просив звільнити його за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України, а роботодавець не вправі самостійно змінювати визначену працівником підставу звільнення з роботи, а, отже, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

є обґрунтованим.

При цьому, зазначав, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги незалежної професійної спілки «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс» про скасування наказу про звільнення ОСОБА_4 з роботи та про поновлення його на роботі не звернув уваги на те, що зазначений позивач не є законним представником ОСОБА_4 Оскільки звільненням ОСОБА_4 не порушені права та інтереси профспілкової організації, тому відсутні підстави для задоволення цих позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Комплекс Агромарс», посилаючись на неправильне застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило скасувати оскаржувані судові рішення

в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та ухвалити нове рішення, яким

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення позову незалежної професійної спілки «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс»

не оскаржується, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не перевіряється.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу

№ 754/1936/16-ц з Деснянського районного суду м. Києва.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін

до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 травня 2018 року справа надійшла з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи трудовий спір, Деснянський районний суд м. Києва неправильно оцінив надані сторонами докази.

ОСОБА_4 з грудня 2015 року висловлював наміри звільнитись

за власним бажанням, тобто ініціатива про розірвання трудового договору виходила саме від працівника, а не від роботодавця.

Роботодавець 26 січня 2016 року розірвав трудовий договір саме

з ініціативи працівника, тобто на підставі статті 38 КЗпП України, тому вважало, що звільнення з роботи ОСОБА_4 було законним.

Крім того зазначало, що при прийнятті позовної заяви та вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору незалежної професійної спілки «Побратими» ТОВ Комплекс Агромарс», Деснянський районний суд м. Києва неправильно застосував норми процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4 було подано заперечення, в якому він зазначав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в цій скарзі щодо скасування оскаржуваних судових рішень є безпідставними та необґрунтовані належними та допустимими доказами і не відповідають фактичним обставинам справи.

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ незалежною професійною спілкою «Побратим» ТОВ Комплекс Агромарс» було подано заперечення, в якому вона зазначала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції необхідно залишити без змін. Вважала, що звільнення ОСОБА_4 - заступника голови незалежної профспілки «Побратим» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс»

ТОВ «Комплекс Агромарс» є незаконним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно наказу начальника відділу кадрів філії ТОВ «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» АхметовоїЛ. В.

від 17 серпня 2015 року № 726 КА/к-п ОСОБА_4 прийнято на роботу начальником автоколони № 2 відділу експлуатації транспорту автотранспортного парку 18 серпня 2015 року, зі строком випробування три місяці, з оплатою праці відповідно до штатного розпису.

16 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до директора філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс»

із заявою, в якій просив звільнити його 17 грудня 2015 року на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін. У звільненні за угодою сторін йому було відмовлено.

12 січня 2016 року ОСОБА_4 було подано заяву на ім'я генерального директора філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» Сігал М. А., у якій він просив звільнити його з роботи за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 15 січня 2016 року, у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства та умов трудового договору (а.с. 6 т. 1).

Листом начальника відділу кадрів філії ТОВ «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» Ахметової Л.В. від 14 січня 2016 року № 2003 було повідомлено ОСОБА_4, що його заява не містить чіткої вказівки на факти порушення умов трудового договору чи трудового законодавства. Керівництвом підприємства надано розпорядження відповідним підрозділам розглянути можливість звільнення позивача

з 15 січня 2016 року та провести службове розслідування щодо наявності фактів вказаної ним причини звільнення.

Відповідно до припису № 10-143/689-584 від 16 червня 2016 року головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держраці у Київські області Куліш Н. І., перевіркою встановлено: ТОВ «Комплекс Агромарс» не було здійснено розірвання трудового договору з ініціативи працівника ОСОБА_4, який подав заяву з вимогою звільнення з роботи за власним бажанням

з 15 січня 2016 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. ОСОБА_4 було звільнено за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України відповідно до наказу від 26 січня 2016 року № 53 КА/к-з,

що є порушенням частини третьої статті 38 КЗпП України.

ТОВ «Комплекс Агромарс» не було укладено колективний договір, що є порушенням статті 11 КЗпП України.

На ТОВ «Комплекс Агромарс» індексація заробітної плати не проводиться, що є порушенням частини шостої статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці».

Виплата заробітної плати проводиться менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, що є порушенням частини першої та другої статті 115 КЗпП України та частини першої

статті 24 Закону України «Про оплату праці».

Належно заповнені трудові книжки працівникам не видаються у день звільнення. Трудова книжка належно заповнена станом на 16 червня

2016 року ОСОБА_4 не видана, що є порушенням частини першої статті 47 КЗпП України.

Правила внутрішнього трудового розпорядку на ТОВ «Комплекс Агромарс» не затверджені трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу на основі типових правил, що є порушенням статті 142 КЗпП України.

Відповідно до листка непрацездатності серії АГС № 862506 ОСОБА_4 з 08 січня 2016 року по 22 січня 2016року перебував на лікарняному.

Згідно наказу начальника відділу кадрів філії ТОВ «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» Ахметової Л. В.

від 26 січня 2016 року № 53 КА/к-з ОСОБА_4 було звільнено з 26 січня 2016 року за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України

(а.с. 167 т. 1).

Згідно довідки від 15 червня 2016 року № 8/06-16-Д/СК ОСОБА_4

є членом незалежної професійної спілки «Побратими» ТОВ «Комплекс Агрмарс» і його обрано на виборну громадську профспілкову посаду -заступника голови цієї профспілки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення

в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального

та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків

не спростовують.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно статті 38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору

з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини

звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-34цс13.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

ОСОБА_4 перебував з відповідачем у трудових відносинах на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк, та 12 січня

2016 року ним було подано заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням у зв'язку з порушенням працедавцем законодавства про працю відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України, проте був звільнений роботодавцем на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Суди першої та апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, правильно зазначали про те, що роботодавець

не вправі самостійно змінювати визначену працівником підставу звільнення з роботи. У разі, якщо факти порушення законодавства

про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору

не підтвердилися, відповідач повинен був відмовити у звільненні з цих підстав.

При цьому суди дійшли правильного висновку про те, що звільнення

ОСОБА_4 на підставі частини першої статті 38 КЗпП України за вказаних обставин є неправомірним, а його позов обґрунтованим, оскільки позивач не просив звільнити його за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої й апеляційної інстанцій, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4

до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є.В. Синельников