Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 495/8394/15-ц

провадження № 61-26426св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд»

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайоннного суду Одеської області від 12 квітня 2016 року у складі судді Заверюха В. О. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Дрішлюка А. І., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» (далі - ПАТ «СК «Скайд», страхова компанія) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), в порядку регресу.

В обґрунтування позову посилалося на те, що 02 серпня 2014 року в м. Одеса по вул. Миколаївська дорога за участі автомобілів Mazda Xedos державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та Renault Fluence державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 сталася ДТП, винною в якій визнана ОСОБА_4

В результаті ДТП автомобілю Renault Fluence державний номерний знак НОМЕР_3, який належить ТОВ «Перша лізингова компанія», завдано механічних пошкоджень, а його власнику збитків, що підтверджено звітом про оцінку майна.

На час ДТП автомобіль Renault Fluence державний номерний знак НОМЕР_3 було застраховано в ПрАТ «АСК «ІНГО», яке виплатило його власнику страхове відшкодування в розмірі 31 393,83 грн та звернулося до позивача як до страхової компанії, що застрахувала відповідальність ОСОБА_4, із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, у зв'язку з чим позивач сплатив на користь ПрАТ «АСК «ІНГО» 30 393,83 грн страхового відшкодування.

У зв'язку із не виконанням відповідачем обов'язку щодо надання письмового повідомлення про вчинення ДТП протягом трьох робочих днів, позивач просив стягнути з відповідача на його користь у поряду регресу 30 393,83 грн майнової шкоди, а також стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2016 року позов ПАТ «СК «Скайд» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «СК «Скайд» 30 393,83 грн майнової шкоди в порядку регресу. Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач не повідомив страховика про настання страхового випадку у визначений законом строк, то виплачене позивачем страхове відшкодування страховику потерпілої особи підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 25 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайоннного суду Одеської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «СК «Скайд».

Надходження касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білгород-Дністровського міськрайоннного суду Одеської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечення/відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 02 серпня 2014 року за участі автомобілів MazdaXedos державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та Renault Fluence державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5сталася ДТП.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Її цивільна правова відповідальність застрахована у ПАТ СК «Скайд» на підставі договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Fluence державнийномерний знак НОМЕР_2 ТОВ «Перша лізингова компанія» була застрахована у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу .

16 жовтня 2014 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» сплатило на користь ТОВ «Перша лізингова компанія» 31 393,83 грн страхового відшкодування та 19 березня 2015 року звернулося до ПАТ «СК «Скайд» з претензією про сплату 31 393,83 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

25 травня 2015 року ПАТ «СК «Скайд» перерахувало ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» 30 393,83 страхового відшкодування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Страхування ? це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 38 Закону передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов, зокрема, якщо він не повідомив страховика про настання ДТП у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 Закону).

Із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» змін до статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте вказані зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про знаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Проте, в разі якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами і ніким не оспорюється, відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, позивач як страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у

справі № 6-2011цс16.

Передбачені підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Враховуючи, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, яка винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності, страхова компанія відповідача визнала такий факт, добровільно сплативши страхове відшкодування, а тому підстав для задоволення позову ПАТ «СК «Скайд» у зв'язку з неповідомленням ОСОБА_4 страховика про настання страхового випадку немає.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «СК «Скайд», то сплачений відповідачем судовий збір,

а саме: 606,50 грн за подання апеляційної скарги та 1 462 грн за подання касаційної скарги, всього 2 068,50 грн, підлягають стягненню з ПАТ «СК «Скайд» на користь ОСОБА_4

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайоннного суду Одеської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_4 2 068,50 грн (дві тисячі шістдесят вісім гривень 50 коп.) понесених судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. М.Коротун

В. П.Курило