Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 369/3920/15-ц

провадження № 61-18527св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_6, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Ковальчук Л. М. від 23 грудня

2015 рокута ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Журби С. О., Олійника В. І. від 27 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права власності на його Ѕ частину.

Позов мотивовано тим, що з 1999 року по 2015 рік вони із відповідачем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. У 2006 році сторони придбали земельну ділянку загальною площею 0,05 га по АДРЕСА_1, на якій у 2007-2008 роках побудували будинок, однак в експлуатацію його введено не було, а тому просила встановити факт проживання сторін однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу у період з 1 січня 1999 року

по 1 лютого 2015 року, провести поділ усього майна, набутого за час спільного проживання сторін та визнати за нею у порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частини матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва вказаного житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 23 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, набуття майна в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, та підстав для визнання права власності на 1/2 частину матеріалів, обладнання, які використані в процесі будівництва житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для задоволення позову у зв'язку із недоведеністю позивачем факту проживання сторін однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позов є повністю доведеним, факт проживання сторін однією сім'єю та ведення спільного побуту підтверджується показаннями свідками і не заперечувалося представником відповідача. В матеріалах справи є достатньо доказів підтверджуючих проживання позивача у спірному будинку, який будувався за спільні із відповідачем кошти, що також свідчить про спільне проживання сторін. Вказує, що відповідач не спростував вказані докази.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2017 року від ОСОБА_5 надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю

від 11 липня 2001 року ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради від 28 грудня 1999 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1603 га, яка розташована по

АДРЕСА_1. Землю передано для обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

На вказаній вище земельній ділянці побудований будинок, який на час розгляду справи судами в експлуатацію введено не було.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.

Під час застосування положень статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У частині другій статті 59 ЦПК України 2004 року передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України

2004 року).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що наведені позивачем підстави не є такими, з якими закон пов'язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та на майно яких поширюються положення СК України про спільність сумісної власності подружжя та дійшли обґрунтованого висновку, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджують доводи позивача щодо спільного проживання сторін однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тобто наявність між сторонами відносин, що притаманні подружжю, у зв'язку із чим правильно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Крім того, на спростування позовних вимог ОСОБА_4, відповідач надав докази проживання та ведення спільного господарства з червня 2003 року з іншою жінкою ОСОБА_7 у їх спільно придбаній квартирі, яка була набута у власність на підставі інвестиційного договору від 24 вересня

2003 року та від спільного проживання з якою у них народилася дитина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що також свідчить про відсутність існування між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вела з ним спільне господарство та брала спільну участь у будівництві спірного будинку не спростовують установлені судами попередніх інстанцій обставини та зводяться лише до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_6, залишити без задоволення,

а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області

від 27 червня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С. Ф. Хопта