Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.02.2022 року у справі №569/17773/20
Постанова КЦС ВП від 26.01.2022 року у справі №569/17773/20

Постанова

Іменем України

26січня 2022 року

м. Київ

справа № 569/17773/20

провадження № 61-16999св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: Рівненська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Рівненській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка підписана представником Кінашем Андрієм Григоровичем, та касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року у складі судді: Першко О. О., та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої незаконними, протиправними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування.

Позов мотивований тим, що 12 серпня 2018 року на автодорозі Київ - Чоп 279 км. відбулася ДТП за участю автомобілів "Дача Логан" та "Форд". В результаті ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження і 12-13 серпня 2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні у реанімаційному відділенні Корецької ЦРЛ. Згідно висновку експерта № 700 від 05 вересня 2018 року ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження. 13 серпня 2018 року за заявою ОСОБА_4 було розпочате кримінальне провадження № 12018180140000284 за частиною 1 статті 286 КК України.

Згідно протоколу допиту свідка від 14 серпня 2018 року винуватцем ДТП себе визнав ОСОБА_5 26 вересня 2018 року постановою слідчого Корецького ВП кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12018180140000284 від 13 серпня 2018 року закрите, в зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. Цього ж числа керівництву групи реагування патрульної поліції Корецького ВП скеровано постанову про закриття даного кримінального провадження із копіями матеріалів для вирішення питання про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності.

30 жовтня 2018 року до Корецького районного суду було скеровано протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_5 04 грудня 2018 року постановою прокурора Корецького відділу постанову слідчого СВ Корецького ВП про закриття кримінального провадження за № 12018180140000284 від 13 серпня 2018 року скасовано та направлено слідчому для подальшого розслідування. Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2018 року по справі № 563/1654/18 справу про адміністративне правопорушення, передбачене в статті 124 КУпАП щодо ОСОБА_5 передано керівнику Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури.

25 жовтня 2018 року представник позивачів особисто разом із ОСОБА_5 звернулися до Рівненського відділення ПрАТ "Київський страховий дім", в якому останній отримав страховий Поліс № АМ/2918922 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 січня 2018 року.

У відділенні їм повідомили, що вказана страхова компанія припинила свою роботу і оголосила про свою ліквідацію. На початку 2019 року представник позивачів звернувся до Моторно-транспортного бюро за роз'ясненням, як отримати страхову виплату. Йому надали перелік документів і пояснили, що основним документом для виплати є рішення суду, яким ОСОБА_5 повинно бути визнано винним у вчиненні ДТП.

Вказують, що працівниками Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції ГУНП України в Рівненській області грубо порушено вимоги частини 6 статті 283 КПК України, а саме ні заявник, ні потерпілі, ні представник потерпілих, постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12018180140000284 від 13 серпня 2018 року в установленому законом порядку не отримали, чим їх незаконно позбавили права на оскарження.

Позивачі вказували, що жодної інформації про розгляд справи по цій ДТП від органів досудового розслідування не отримували, а на запити їх представника отримували суперечливу інформацію про хід досудового розслідування. Такими діями працівники Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції ГУНП України в Рівненській області та Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури допомогли ОСОБА_5 уникнути відповідальності як в рамках кримінального провадження № 12018180140000284 від 13 серпня 2018 року, так і у справі № 563/1654/18 про адміністративне правопорушення, чим позбавили їх можливості отримати як відшкодування майнової, так і моральної шкоди. 27 квітня 2020 року представник позивачів звернувся до слідчого судді Корецького районного суду Рівненської області із заявою про визнання незаконними та протиправними дій та бездіяльності органів досудового розслідування в особі посадових осіб Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Національної поліції України та Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури. 21 травня 2020 року слідчий суддя Корецького районного суду Рівненської області своєю ухвалою по справі № 563/1206/18 вирішив заяву задовольнити, дії та бездіяльність органів досудового розслідування в особі посадових осіб Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області та Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури визнати незаконними та протиправними.

В зв'язку із тим, що посадові особи відповідачів своїми незаконними та протиправними діями позбавили позивачів можливості отримати відшкодування за рахунок страхових виплат та майнової відповідальності особи, яка вчинила дорожньо-транспортну пригоду, обов'язок відшкодування покладається на державу Україну в особі Державної Казначейської служби України. На обґрунтування майнової шкоди вказували, що вартість майнового збитку, заподіяного власнику автомобіля марки "FORD S-MAX", сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження під час ДТП, складає 259
989,28 грн, вартість відновлюваного ремонту складає 245 228,87 грн, вартість блоку регулювання (управління) двигуном - 1 198,23 євро, встановлення блоку регулювання (управління) двигуном - 1 485,00 грн, податок на транспортний засіб - 81 євро, страхова виплата за обов'язкове страхування цивільної відповідальності за період від 06 вересня 2018 року до 05 вересня 2019 року - 360,30 євро, страхова виплата за обов'язкове страхування цивільної відповідальності за період від 06 вересня 2019 року до 05 грудня 2019 року - 93,28 євро, витрати на лікування ОСОБА_1 - 5 000,00 грн. Щодо розміру моральної шкоди вказували, що вони є громадянами Німеччини і заробітну плату отримують в євро, розмір заробітної плати ОСОБА_1 складає 2 310,00 євро. Враховуючи сукупність моральних та фізичних страждань, які вони отримали на території України в результаті ДТП, незаконних дій та бездіяльності з боку органів досудового розслідування, знущань працівників Української митниці, позивачі вважають, що відшкодування їм моральної шкоди в сумі по 30 000,00 євро буде достатньою компенсацією.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:

стягнути з Державної Казначейської служби України на їх користь майнову шкоду в загальній сумі 566 793,19 грн та моральну шкоду в сумі по 30 000 євро, що в еквіваленті становить 1 006 470,00 грн на кожного.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 35 000,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 35 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Проаналізувавши зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду докази, суд встановив, що в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018180140000284 від 13 серпня 2018 року двічі скасовувалися постанови про закриття вказаного кримінального провадження, при цьому копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 26 вересня 2018 року не була надіслана позивачам, чим їх позбавлено права на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження. В подальшому після закриття кримінального провадження постановою від 19 лютого 2019 року т. в. о. начальником Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області не було вирішено питання про притягнення до адміністративної відповідальності за статті 124 КУпАП ОСОБА_5, як про це зазначено в постанові про закриття кримінального провадження. Що змусило 17 жовтня 2019 року представника позивачів звертатися з адвокатським запитами, як до начальника Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, так і до Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури щодо надання інформації про хід розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018180140000284 від 13 серпня 2018 року, на які йому були надані суперечливі та неповні відповіді. Зокрема, у відповіді заступника начальника Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Несена Ю. від 29 жовтня 2019 року наведено перелік вчинених дій по 26 вересня 2018 року і вказано, що 30 жовтня 2018 року до Корецького районного суду було скеровано протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_5. Хоча на той час, 04 грудня 2018 року прокурором винесено постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 26 вересня 2018 року, 13 грудня 2018 року справу про адміністративне правопорушення передано з суду керівнику Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури, 14 грудня 2018 року слідчим суддею винесено ухвалу про призначення додаткової судово-медичної експертизи, 06 лютого 2019 року складено висновок експерта щодо ступеня тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_1, а 19 лютого 2019 року постановою заступника начальника слідчого відділу закрито кримінальне провадження, в зв'язку з відсутністю складу злочину, про що не було повідомлено ні позивачів, ні їх представника Кінаша А. Г. Аналогічно відповідь першого заступника керівника місцевої прокуратури Самардака В. В. на запит від 17 жовтня 2019 року містила інформацію про те, що 26 вересня 2019 року слідчим СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження і перевіркою законності даного рішення прокурором встановлено, що підстави для його скасування в порядку частини 6 284 КПК України відсутні, хоча, як встановлено судом, постанови від 26 вересня 2019 року про закриття кримінального провадження не було винесено, а в разі якщо у відповіді була допущена описка щодо року винесення постанови, то станом на день надання відповіді постанова від 26 вересня 2018 року була скасована прокурором Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Скрипником Р. М. 04 грудня 2018 року. Про інші проведені дії, прийняті рішення, які було зазначено вище, першим заступником керівника місцевої прокуратури Самардаком В. В. не було повідомлено ні позивачів, ні їх представника Кінаша А. Г.

Суд першої інстанції зазначив, що в подальшому, через більше ніж півтора року після закриття кримінального провадження, 18 листопада 2020 року першим заступником керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Самардаком В. В. винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження, зокрема і через те, що після винесення постанови про закриття кримінального провадження особу, з вини якої сталась дорожньо-транспортна пригода, не притягнуто до адміністративної відповідальності, згідно вимог КУпАП. 18 листопада 2020 року постановою про закриття кримінального провадження заступника начальника СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції Дмитрука Б. В. кримінальне провадження закрито з направленням копії постанови та матеріалів кримінального провадження т. в. о. начальнику Корецького ВП для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_5. Дана постанова також не була надіслана позивачам. Однак, 19 листопада 2020 року поліцейським СРПП №4 Корецького ВП ГУНП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Бойчуком Р. В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №332694 відносно ОСОБА_5, де не вказано хто був водієм автомобіля "FORD-WA6", д. н. з. НОМЕР_1, не зазначено потерпілих осіб, дата дорожньо-транспортної пригоди зазначена у протоколі не співпадала з датою вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в зв'язку з чим постановою Корецького районного суду Рівненської області від 29 січня 2021 року в справі №563/1109/20 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначені рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури є протиправними, внаслідок чого позивачам завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою відносно них. Також позивачам, через представника, неодноразово доводилося звертатися із заявами, клопотаннями до різних державних органів з метою відстоювання своїх прав та інтересів, витрачати час на відвідування цих органів. В ході судового розгляду справи стороною позивачів доведено наявність причинного зв'язку між винними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури та негативними наслідками у вигляді моральних страждань, що не спростовано представниками відповідачів.

Суд першої інстанції вказав, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує суть позовних вимог, характер діяння осіб, які заподіяли шкоду, моральних страждань позивачів, які настали у них внаслідок протиправних рішень, дій та бездіяльності посадових осіб відповідачів. Суд також враховує вимоги частини 3 статті 23 ЦК України. Розмір відшкодування моральної шкоди визначений позивачами, на думку суду, є завищеним, а тому суд вважає необхідним та достатнім стягнути на їх користь у відшкодування моральної шкоди по 35 000 грн, що є розумним та справедливим. Розмір компенсації моральної шкоди, відповідно до чинного законодавства України, може бути як в грошовій, так і в іншій матеріальній формі. Відшкодування моральної шкоди в грошовій формі виплачується в грошовій одиниці України - гривні, а відтак судом не визначено розмір відшкодування в євро, як про це просять позивачі. За таких обставин, суд зробив висновок про задоволення позову частково, стягнувши на користь позивачів моральну шкоду у розмірі по 35 000 грн кожному, що є належним способом захисту прав позивачів.

Суд першої інстанції вказав, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог в частині відшкодування майнової шкоди, зокрема, причинного зв'язку між заподіяною їм шкодою і протиправними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Процесуальні порушення, що були допущені при проведенні досудового розслідування, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не є підставою для відшкодування державою майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд першої інстанції зазначив, що звертаючись з позовом, позивачі зазначали, що майнову шкоду заподіяно дорожньо-транспортною пригодою, винним у якій себе визнавав ОСОБА_5, що не позбавляє їх права безпосередньо пред'явити до зазначеної особи цивільний позов про відшкодування майнової шкоди. Посилання позивачів на те, що своїми діями працівники Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП України в Рівненській області та Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури позбавили їх можливості отримати відшкодування шкоди за рахунок страхових виплат та майнової відповідальності особи, яка вчинила дорожньо-транспортну пригоду, зокрема і через те, що винна особа не притягнута до відповідальності судом до уваги не приймається. Відсутність складу кримінального чи адміністративного правопорушення, зокрема, у разі закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження, постанова суду про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення є доказами, які повинні досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.

Оскільки в межах кримінального провадження, справи про адміністративне правопорушення не встановлено вини жодного з водіїв, проте настали наслідки порушення ПДР України - пошкодження автомобіля, тілесні ушкодження, суд під час вирішення спору щодо цивільно-правових наслідків даної дорожньо-транспортної пригоди має встановити особу, яка порушила ПДР України і вирішити питання щодо відшкодування завданої в дорожньо-транспортній пригоді шкоди як винуватцем, так і страховою компанією, в разі встановлення відповідних підстав. Відтак, позивачі не позбавлені можливості звернутися в суд з цивільним позовом та отримати відшкодування майнової шкоди за рахунок страхових виплат та майнової відповідальності особи, яка вчинила дорожньо-транспортну пригоду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачам майнової шкоди з боку органів державної влади, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог в частині відшкодування майнової шкоди, зокрема, причинного зв'язку між заподіяною їм майновою шкодою і протиправними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Процесуальні порушення, що були допущені при проведенні досудового розслідування, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не є підставою для відшкодування державою майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди іншою фізичною особою. Звертаючись до суду з позовом, позивачі зазначали, що майнову шкоду заподіяно дорожньо-транспортною пригодою, винним у якій себе визнавав ОСОБА_5, що не позбавляє їх права безпосередньо пред'явити до зазначеної особи цивільний позов про відшкодування майнової шкоди. Отже, місцевим судом обґрунтовано відмовлено в позові в частині відшкодування майнової шкоди.

Аргументи учасників справи

16 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подали касаційну скаргу, яка підписана представником Кінашем А. Г., на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, в якій, з урахуванням уточнень до касаційної скарги, просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 373/2054/16 зробила висновок, що заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить і у разі зазначення у рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована указана у резолютивній частині рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Моральна шкода позивачами визначена у валюті, у якій вони отримують дохід і суд зобов'язаний був задовольнити позов в євро. Суди встановили, що відносно особи, яка скоїла дорожньо-транспортну пригоду, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із незаконними та протиправними діями відповідачів. При ухваленні рішення суд першої інстанції послався на пункт 5.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, проте проігнорував інші її пункти згідно яких статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Зазначають, що згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, постанова про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і позивачі позбавлені права звернутися до такої особи з позовом про відшкодування шкоди. Суди проігнорували правові висновки щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174, 1174 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17, у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц. Застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду у справі № 464/3789/17 та застосування оціночних понять "розумність" та "справедливість", які чітко не прописані в жодній нормі українського законодавства прямо суперечить практиці ЄСПЛ і не відповідає вимозі "якість закону", на чому неодноразово наполягав ЄСПЛ. Суд вважає, що позивачами доведено наявність причинного зв'язку між винними діями відповідачів та негативними наслідками у вигляді моральних страждань, а стосовно майнової шкоди не доведено. Однак, у справі моральна шкода є похідною від завданої майнової шкоди та безпосередньо пов'язана із винними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідачів. Суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачам майнової шкоди з боку органів державної влади. Разом з тим, виникає питання на кого покладається обов'язок відшкодування майнової шкоди у випадку, коли в результаті протиправних та незаконних дій правоохоронних органів особа, яка вчинила правопорушення, незаконно звільняється від відповідальності, що становить виключну правову колізію законодавства. Суди не указали з чим саме порівнювали, коли прийшли до висновку про завищеність суми відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування рішень у цій частині судами не указано, що позивачі не є громадянами України і дохід у гривні не отримують.

Позов подано в євро і суди не обґрунтували, чому вони цю обставину проігнорували.

10 грудня 2021 року Рівненська обласна прокуратура засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга Рівненської обласної прокуратури мотивована тим, що ухвалою слідчого судді Корецького районного суду Рівненської області від 21 травня 2020 року в справі № 563/1206/18, прийнятою в порядку КПК України, задоволено заяву представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 та визнано незаконними й протиправними дії та бездіяльність органів досудового розслідування в особі посадових осіб Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області та Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури. Однак, вказана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. У позовній заяві не наведено жодних конкретних обставин, передбачених в статті 23 ЦК України, які б свідчили про заподіяння позивачам моральної шкоди та душевних страждань саме внаслідок дій чи бездіяльності представників Корецького відділення поліції Костопільського ВП ГУНИ в Рівненській області та Здолбунівської місцевої прокуратури, не надано жодних доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, або інших негативних явищ.

Позивачами не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння їм працівниками органів прокуратури та поліції моральної шкоди, яка згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також і ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З приводу позовних вимог ОСОБА_2 слід зазначити, що учасниками кримінального провадження є сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник. Обґрунтовуючи підстави для стягнення моральної школи на користь ОСОБА_2, у позовній заяві зазначається лише про отриману останнім травму ноги, що, у свою чергу, жодними доказами не підтверджується. Разом з тим, обґрунтованих підтверджень завдання йому негативних наслідків, моральних страждань внаслідок неправомірних, на думку позивача, дій представників органу досудового розслідування та прокуратури та причинного зв'язку між ними не надано. Сам факт проведення процесуальних дій в межах досудового/судового слідства по кримінальному провадженню не дає жодним чином можливості стверджувати про вчинення щодо неї протиправних дій (обвинувальні вироки суду щодо слідчих, прокурорів чи суддів, інших учасників процесу про вчинення протиправних дій відносно позивача відсутні).

Судами не враховано, що у даному випадку мова йшла, перш за все, про шкоду, якої зазнали позивачі внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Використання транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року: в задоволенні клопотання ОСОБА_1, та ОСОБА_2, яке підписане представником Кінашем А, Г., про розгляд справи із повідомленням сторін про час і місце розгляду справи, за обов'язкової участі представника позивачів відмовлено; в задоволенні клопотання Рівненської обласної прокуратури повідомити про дату та час розгляду скарги Рівненську обласну прокуратуру та сторін у справі відмовлено; призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 грудня 2021 року вказано, що:

наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 та постановах Верховного Суду: у справі № 373/2054/16; від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц; від 16 січня 2019 року справі № 464/3790/16-ц; від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17; від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17; від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц; від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц; від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а; від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18; від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18; від 13 лютого 2018 року у справі № 580/122/17; від 20 лютого 2018 року у справі № 576/1724/17; від 20 лютого 2018 року у справі № 679/761/15-а; від 27 лютого 2018 року у справі № 642/3284/17; від 27 лютого 2018 року у справі № 227/2360/17; від 17 грудня 2018 року у справі № 344/12315/16-а; від 03 липня 2019 року у справі № 911/1521/18; від 09 липня 2020 року у справі № 823/647/17; від 29 квітня 2020 року у справі № 826/18792/16; від 17 червня 2020 року у справі № 826/17578/15;

наведені у касаційній скарзі Рівненської обласної прокуратури доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17; від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17; від 11 березня 2021 року у справі № 755/5870/19; від 27 березня 2019 року у справі № 337/3548/16-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 12 серпня 2018 року о 16:40 год, керуючи транспортним засобом "FORD WA6", сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 на відрізку 279 км автодороги Київ-Чоп зі сторони м. Київ у напрямку м. Львів, ОСОБА_2 зіткнувся із автомобілем марки "DACIA LOGAN", сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, за кермом якого перебував ОСОБА_5. ОСОБА_1, яка у момент ДТП знаходилася в якості пасажира у салоні автомобіля марки "FORD WA6", отримала тілесні ушкодження та в подальшому була госпіталізована до Корецької ЦРЛ для надання медичної допомоги.

В рамках кримінального провадження 12 серпня 2018 року було проведено огляд місця події та складено до нього відповідну схему ДТП. Під час проведення вказаної слідчої дії до Корецького ВП було вилучено автомобілі "FORD WA6" та "DACIA LOGAN".

14 серпня 2018 року ОСОБА_1 було визнано потерпілою та допитано про відомі їй обставини вчиненого кримінального правопорушення.

14 серпня 2018 року допитано в якості свідка ОСОБА_2, який керував автомобілем "FORD WA6".

14 серпня 2018 року було проведено допит в якості свідка ОСОБА_5, який керував автомобілем "DACIA LOGAN". Під час проведення допиту ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у скоєнні ДТП.

Згідно висновку експерта № 700 від 05 вересня 2018 року ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, а саме струс головного мозку, забій поперекового та шийного відділів хребта, грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

26 вересня 2018 року за відсутністю складу кримінального правопорушення було закрито кримінальне провадження та 05 жовтня 2018 року матеріали провадження разом з копіями матеріалів направлено т. в. о. начальника Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності.

30 жовтня 2018 року складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого в статті 124 КУпАП, відносно ОСОБА_5, який 02 листопада 2018 року скеровано до Корецького районного суду Рівненської області для розгляду по суті.

31 жовтня 2018 року складено висновок експерта № 3.3-109/18 згідно якого розмір збитків, заподіяних власнику автомобіля марки "FORD S-MAX", сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження під час ДТП, станом на момент проведення експертизи складає 259 989,28 грн, а вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 245 228,87 грн.

04 грудня 2018 року постановою прокурора Корецького відділу Здолбунівської прокуратури постанову слідчого про закриття кримінального провадження за № 12018180140000284 від 26 вересня 2018 року визнано необґрунтованою та скасовано для усунення недоліків - перевірки тяжкості отриманих тілесних ушкоджень потерпілою.

13 грудня 2018 року постановою Корецького районного суду справу № 563/1654/18 про адміністративне правопорушення, передбачене в статті 124 КУпАП щодо ОСОБА_5 передано керівнику Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії БР №051060 від 30 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_5 був складений на підставі постанови слідчого Корецького ВП від 26 вересня 2018 року, яка скасована.

Згідно висновку експерта № Д-83 від 06 лютого 2019 року ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, а саме струс головного мозку, забій поперекового та шийного відділів хребта, грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

19 лютого 2019 року постановою СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180140000284 від 13 серпня 2018 року закрито, в зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого в частині 1 статті 286 КК України. Копію постанови та матеріалів кримінального провадження направлено т. в. о. начальнику Корецького ВП для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП ОСОБА_5

17 жовтня 2019 року представник позивачів Кінаш А. Г. звернувся з адвокатським запитом до начальника Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області щодо надання інформації про хід розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180140000284 від 13 серпня 2018 року, на який була надана відповідь від 29 жовтня 2019 року, де наведено перелік вчинених дій по 26 вересня 2018 року і вказано, що 30 жовтня 2018 року до Корецького районного суду Рівненської області було скеровано протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого в статті 124 КУпАП відносно ОСОБА_5.

Аналогічний запит Кінашем А. Г. було направлено 17 жовтня 2019 року до Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури, на який надана відповідь, що 26 вересня 2019 року слідчим СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області закрито кримінальне провадження, в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого в частині 1 статті 286 КК України. Перевіркою законності даного рішення прокурором встановлено, що підстави для його скасування в прядку частини 6 статті 284 КПК України відсутні.

21 травня 2020 року ухвалою слідчого судді Корецького районного суду Рівненської області Кулика Є. В. в справі №563/1206/18 заяву представника заявників ОСОБА_1, ОСОБА_2 адвоката Кінаша А. Г. задоволено, зважаючи на плутанину, неодноразове порушення з боку працівників Корецького ВП прав позивачів, визнано незаконними та протиправними дії та бездіяльність органів досудового розслідування в особі посадових осіб Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області та Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури.

18 листопада 2020 року першим заступником керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Самардаком В. В. винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження, згідно якої постанову слідчого СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Дмитрука Б. В. від 19 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження № 12018180140000284 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого в частині 1 статті 286 КК України скасовано, матеріали кримінального провадження направлено до СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області для подальшого здійснення досудового розслідування.

18 листопада 2020 року постановою про закриття кримінального провадження СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180140000284 від 13 серпня 2018 року закрито, в зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.

19 листопада 2020 року поліцейським СРПП № 4 Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 332694 відносно ОСОБА_5

19 листопада 2020 року т. в. о. начальника Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області направив до Корецького районного суду Рівненської області адміністративний протокол серії БД № 332694 від 19 листопада 2020 року щодо притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 29 січня 2021 року в справі № 563/1109/20 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 за статтею 124 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова не оскаржувалась.

02 березня 2021 року представник позивачів Кінаш А. Г. звертався до начальника Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області з адвокатським запитом про надання інформації щодо страхового полісу на транспортний засіб "FORD-WA6", реєстраційний номер НОМЕР_1, який отримано 09 березня 2021 року, однак на час розгляду справи відповідь представнику позивачів надана не була.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Завдання майнової шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини 2 статті 16 ЦК України).

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Зобов'язання про відшкодування шкоди, за загальним правилом виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (стаття 1177 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених стаття 1177 ЦК України (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1 -3 статті 89 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблено висновок, що "держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Згідно з частиною першою статті 1207 цього ж Кодексу шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Положення статті 1177 ЦК України встановлюють порядок відшкодування шкоди, завданої саме фізичній особі. Отже, держава Україна зобов'язалася компенсувати шкоду, спричинену злочином, перед фізичними особами відповідно до ЦК України та спеціального закону, тоді як відносно юридичних осіб держава Україна такого позитивного обов'язку не має. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), дослідивши приписи статті 1177 ЦК України у редакції, що була чинною до 09 червня 2013 року, та статті 1177 ЦК України, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13 (поданими потерпілими - фізичними особами, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Велика Палата Верховного Суду погоджується, що встановлені судами попередніх інстанцій факти можуть свідчити про надзвичайну тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною (майно, про викрадення якого заявив позивач, знаходилося на території з обмеженим доступом, майно є доволі великим за розміром). Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргумент скаржника про помилкове незастосування судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Суди попередніх інстанцій правильно спростували посилання позивача на норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" як на підставу відшкодування шкоди. Закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що "кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку".

У справі, що переглядається:

суди встановили, що судовим рішенням встановлено факт незаконних та протиправних дій з боку органів досудового розслідування, надмірну тривалість досудового розслідування, внаслідок чого ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою відносно неї як потерпілої. Тому суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на її користь у розмірі 35 000 грн, який визначено з урахуванням вимог розумності і справедливості. Суди не звернули увагу, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації моральної шкоди належить змінити;

суди встановили, що відсутні докази завдання ОСОБА_1 майнової шкоди з боку органів державної влади. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів про стягнення майнової шкоди;

суди встановили, що ОСОБА_2 при розслідуванні кримінального провадження мав статус свідка, потерпілим визнаний не був. За таких обставин, закриття кримінального провадження, інші дії та бездіяльність посадових осіб Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури щодо розслідування кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_1 була потерпілою, не свідчать про порушення прав ОСОБА_2. Тому судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 35 000 грн належить скасувати та відмовити в їх задоволенні, а в іншій частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 мотиви судових рішень належить змінити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 1 статті 170 ЦК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21),колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_2 ухваленні з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід залишити без задоволення; касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково; резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації моральної шкоди слід змінити, а судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації моральної шкоди залишити без змін; судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди залишити без змін; судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 35 000 грн належить скасувати та відмовити в їх задоволенні, а в іншій частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 мотиви судових рішень належить змінити.

Висновки щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, то судові витрати за подання касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покладаються на позивачів.

Рівненською обласною прокуратурою сплачено 11 024,30 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Оскільки касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задоволено частково, то Рівненській обласній прокуратурі слід компенсувати 5 512,15 грн судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка підписана представником Кінашем Андрієм Григоровичем, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 простягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 35 000 грн змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 000
грн компенсації моральної шкоди".

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року залишити без змін.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 35 000,00 грн скасувати та в її задоволенні відмовити.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Компенсувати Рівненській обласній прокуратурі5 512,15 грн судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2021 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук