Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 199/5516/17

провадження № 61-18995 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 та регіональний сервісний центр в Дніпропетровській області Міністерства внутрішніх справ України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подана в свої інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області МВС України про встановлення факту проживання однією родиною, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування автомобіля з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 , регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області МВС України, враховуючи уточнені позовні вимоги просила встановити факт проживання її та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 05 квітня 2009 року по 09 грудня 2014 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску, синього кольору, д/н НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 укладений між фізичної особою-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного автомобіля Renault Duster в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля Renault Duster в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 транспортний засіб автомобіль марки Renault Duster, 2011 року випуску, синього кольору, д/н НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .

На обґрунтування вимог посилалась на те, що 05 серпня 2000 року між нею та ОСОБА_5 було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_2 . У подальшому 25 вересня 2007 року шлюб між ними було розірвано. З квітня 2009 року вона помирилися з ОСОБА_2 та знову почали проживати однією родиною без реєстрацію шлюбу до 09 грудня 2014 року. Вони вели спільне господарство, піклувалися один про одного, як подружжя та у них був спільний бюджет. Під час спільного проживання без реєстрації шлюбу, 03 вересня 2011року вони придбали транспортний засіб, а саме автомобіль Renault Duster, 2011 року випуску, синього кольору, д/н НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , про що було видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3.

З 09 грудня 2014 року позивачка зі ОСОБА_5 однією родиною не мешкали, проте підтримувала гарні стосунки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги стали його неповнолітній син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мати померлого - ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_5 вона дізналася про те, що 25 лютого 2017 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску, синього кольору, д/н НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .

Вказує, що спірний автомобіль належав померлому ОСОБА_5 та їй на праві спільної сумісної власності, а тому для продажу спірного транспортного засобу необхідна була її згода, яку вона померлому не надавала, а тому просила

встановити факт проживання однією родиною із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати договір купівлі-продажу недійсним, визнати право власності в порядку спадкування за законом та витребувати спірний автомобіль із чужого незаконного володіння.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 24 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 05 квітня 2009 року по 09 грудня 2014 рік.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску, синього кольору, д/н НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску, синього кольору, д/н НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля Renault Duster, 2011 року випуску, синього кольору, д/н НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 , транспортний засіб автомобіль марки Renault Duster, 2011 року випуску, синього кольору, д/н НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог щодо встановлення факту спільного проживання суд першої інстанції виходив із положень частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України та доведеності позивачкою факту її спільного проживання разом із ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2009 року по грудень 2014 рік.

В інших частинах вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із положень статті 74 СК України, оскільки спірний транспортний засіб, а саме автомобіль марки Renault Duster, 2011 року випуску, синього коліру, д/н НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 було придбано в період проживання однією сім`єю та є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , натомість остання, будь-якого дозволу на продаж спільного майна не давала, а тому дійшов висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля, укладений між фізичної особою-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірного автомобіля та витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 спірного транспортного засобу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2019 року скасовано.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту спільного проживання, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачкою не було доведено факт спільного проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки будь-яких доказів, крім акту № 533 від 15 серпня 2017 року про обстеження на предмет встановлення факту проживання на підтвердження такого факту, позивачкою надано не було (зазначений акт було складено у серпні 2017 року, тобто після смерті ОСОБА_5 , а обставина проживання вказаних осіб у період з лютого 2009 року по грудень 2014 року засвідчено більш ніж через два роки сусідами без зазначення з якого періоду вони проживають у даному будинку).

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку також про відмову в задоволені інших позовних вимог ОСОБА_1 оскільки, спірний автомобіль не відноситься до спільного майна чоловіка і жінки, які проживають однією сім`єю та будь-яких доказів надання позивачкою коштів на придбання спірного автомобіля надано не було, а тому відсутні підстави для необхідності надання її згоди на укладання договору купівлі-продажу автомобіля, а отже відсутні обставини визначенні положеннями статей 203 та 215 ЦПК України для визнання правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 в свої інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська цивільну справу № 199/5516/17.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу

26 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 , в якому просила у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити та залишити в силі постанову Дніпровського апеляційного суду.

Відзив мотивовано там, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, а отже постанова апеляційного суду, якою скасоване рішення суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки позивачкою не доведено ні факту спільного проживання, ні факту придбання спірного автомобіля та матеріали справи не містять жодних письмових доказів на підтвердження таких обставин.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права посилається на те, що суд апеляційної інстанції не з`ясувавши фактичних обставин, що мали значення для правильного вирішення справи скасував законне на її думку рішення суду першої інстанції та ухвалив судове рішення, всупереч вимогам чинного законодавства України, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 05 серпня 2000 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 05 серпня 2000 року, видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Баглійської районної ради

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис №1 63.

ІНФОРМАЦІЯ_2 від шлюбу народився син, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 17 січня 2002 року, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Баглійського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 14.

25 вересня 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, зареєстрованого Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 242.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 березня 2017 року, видане Індустріальним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 340.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України).

Частина 2 статті 3 Сімейного кодексу України передбачає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи наведені норми закону колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, оскільки позивачкою не було надано достатніх доказів на підтвердження такого факту, тоді як єдиним доказом є акт про обстеження на предмет встановлення факту проживання зазначених осіб, який було складено у серпні 2017 року, тобто після смерті ОСОБА_5 та копія паспорта ОСОБА_5 , з якої вбачається, що починаючи з 10 грудня 2007 року його місце проживання зареєстроване за АДРЕСА_1 (відповідно до вимог статті 79 ЦПК України).

Крім того, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що оскільки позивачці відмовлено в частині задоволення її вимог щодо встановлення факту спільного проживання, тому спірний автомобіль не відноситься до спільного майна чоловіка і жінки проживаючих однією сім`єю.

Отже, аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржниці з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги необґрунтовані та висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подана в свої інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко