Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №457/110/16

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 457/110/16-ц

провадження № 61-35987св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представники відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на постанову Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2018 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В.,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_3звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 лютого 2003 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилася дочка ОСОБА_11 Проте, ще до укладення шлюбу, у неї з відповідачем народився син ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалося внаслідок непорозумінь при вирішенні сімейних проблем, що виникають як у побуті, так і в інших сферах життя. Їхні погляди на життя та інтереси стали протилежними, вони не розуміють одне одного, в результаті чого виникли конфлікти, під час яких вони не змогли знайти компромісних рішень, що в свою чергу породжувало взаємні образи та відчуження.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_5, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області 03 лютого 2003 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 23 лютого

2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зареєстрований 03 лютого 2003 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області під актовим записом № 9.

ОСОБА_3 після розірвання шлюбу залишено на прізвищі ОСОБА_3.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що збереження сім'ї і подальше спільне проживання подружжя є неможливим, сторони спільного господарства не ведуть, не підтримують подружніх відносин, спору про поділ майна у них немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2018 року рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 лютого

2017 рокускасовано, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду було ухвалено без участі відповідача та його представника, які не були повідомлені про час та місце розгляду справи, що є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд), пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України. Крім того, без участі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не можливо з'ясувати їхні фактичні відносини на даний час, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, і чи не будуть порушені особисті та майнові права ОСОБА_5 та його дітей даним рішенням суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом всупереч вимогам статей 24 56 СК України не розірвано шлюб, чим порушені та обмежені її права.

У серпні 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 03 лютого 2003 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 9.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_12

У 2003 році ОСОБА_5 виїхав у ОСОБА_13 де проживає по даний час.

У 2006 році ОСОБА_3 прибула до ОСОБА_13 разом із сином ОСОБА_12, проживає у ОСОБА_13 по даний час.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народилася дочка ОСОБА_11, яка має паспорт громадянина ОСОБА_13.

ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 мають постійні карти на проживання в ОСОБА_13.

Даних про вихід ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з громадянства України матеріали справи не містять.

Згідно з копії свідоцтва про шлюб Трускавецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області між ОСОБА_14 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб

04 серпня 2016 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей (частина третя статті 109 СК України).

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відмовляючи у задоволенні позову, лише з тих підстав, що без участі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 неможливо з'ясувати їхні фактичні взаємини, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, і чи не будуть порушені особисті та майнові права ОСОБА_5 та його дітей, суд не врахував, що сторони проживають у ОСОБА_13 та відповідач ОСОБА_5 довіреністю від 10 серпня 2016 року посвідченою ОСОБА_15, консулом Генерального консульства України в м. Торонто ОСОБА_13, уповноважив ОСОБА_7 представляти його інтереси в усіх судах загальної юрисдикції.

Отже, апеляційний суд не врахував, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, не звернув уваги на те, що позивач на обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що вона має іншу сім'ю, та не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд не врахував, що зазначені ними обставини не є такими, з якими закон пов'язує розірвання шлюбу (стаття 109 СК України).

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. М.Коротун

В. І.Крат

В. П.Курило