Історія справи

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 760/26411/17

провадження № 61-37523св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року у складі судді Кізюн Л. І. та постанову апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 05 жовтня 2011 року у справі №2-3378/10 про стягнення з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 08 липня 2008 року в сумі 88 258, 91 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 11 травня 2010 року складає 699 531, 30 грн.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-3378/10 замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк». Під час внутрішньобанківської перевірки виявлено, що 23 червня 2014 року державний виконавець Бучанського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління у Київській області виніс постанову про повернення виконавчого листа стягувачу та направив його первісному кредитору ПАТ «УкрСиббанк». Разом з тим, ПАТ «УкрСиббанк» не передало вказаний виконавчий лист до ПАТ «Дельта Банк», він є втраченим, що дає підстави для видачі його дублікату.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року, у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що представником ПАТ «Дельта Банк» не було надано до суду доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа, до того ж строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився.

У червні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2018 рокускасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк».

Касаційна скарга мотивована тим, що після винесення державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчого служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постанови про повернення виконавчого листа № 2-3378/10 стягувачу вказаний виконавчий лист направлявся до первісного стягувача ПАТ «УкрСиббанк», але не передавався до ПАТ «Дельта Банк» як до правонаступника стягувача, а відтак вважається втраченим.

Від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила закрити провадження у справі.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та стягнуто з останньої на користь банку заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 88 258, 91 долар США, що в гривневому еквіваленті станом на 11 травня 2010 року складає 699 531, 30 грн. Вирішено питання про судові витрати.

05 жовтня 2011 року представником ПАТ «УкрСиббанк» отримано два виконавчих листи у даній справі.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, зокрема, за договором про надання споживчого кредиту № 11369247000 від 08 липня 2008 року.

23 червня 2014 року державний виконавець Бучанського міського відділу державної виконавчого служби Головного територіального управління юстиції у Київській області виніс постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення державним виконавцем постанови) .

Виконавчий лист № 2-3378/10 на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили 22 серпня 2011 року, виданий 05 жовтня 2011 року зі строком пред'явлення його до виконання протягом одного року.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена державним виконавцем 23 червня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення державним виконавцем вищевказаної постанови, повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Встановивши, що заявником не надано доказів на підтвердження втрати виконавчого листа, та з урахуванням пропуску визначеного Законом України «Про виконавче провадження» строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для видачі дублікату виконавчого листа.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в заяві про видачу дублікату виконавчого листа, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат