Історія справи

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 752/23344/17

провадження № 61-41852св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року у складі судді Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») про визнання недійсним кредитного договору від 26 травня 2008 року № ML-В00/096/2008 у частині встановлення відсоткової ставки за користування кредитом в залежності від значення FIDR.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

15 червня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 оскаржив указане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_5 не надала документів, які підтверджують її повноваження представляти інтереси ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції.

Від ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, у якій її представник ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Вважає передчасним висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю документів, передбачених статтею 62 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки усупереч положенням статті 185 ЦПК України суд не залишив скаргу без руху та не встановив строк для усунення її недоліків, а саме: для надання документів, що підтверджують повноваження представника.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4, яке 15 червня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 оскаржила в апеляційному порядку, подавши через суд першої інстанції відповідну апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2018 року справу повернуто до Голосіївського районного суду міста Києва для вирішення питання про усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня надходження справи до суду першої інстанції.

Зокрема, в цій ухвалі суд зазначив, що в апеляційній скарзі ОСОБА_5, як представник ОСОБА_4, зазначила перелік доданих документів, однак деякі із них відсутні, а саме: копія ордеру на право надання юридичної допомоги в Апеляційному суді міста Києва. При цьому, відсутній також і акт, складений уповноваженими працівниками апарату місцевого суду, про те, що під час розкриття поштового відправлення, що надійшло від заявника, не виявилося вказаного в додатках документу.

Згідно з актом Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року при надходженні до загальної канцелярії суду апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі 752/23344/17 виявлено відсутність додатків, а саме: копії ордеру на право надання юридичної допомоги в Апеляційному суді міста Києва.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що представник ОСОБА_4 не надала доказів того, що вона має повноваження представляти інтереси позивача у даній справі в апеляційному суді.

Колегія погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Статтею 356 ЦПК України визначені вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

Зокрема, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (пункт 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Пунктом 1 частини першої статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Установивши, що апеляційна скарга подана представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка не надала жодних документів на підтвердження її повноважень представляти інтереси позивача, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про повернення скарги на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції положень процесуального права не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, тому підстав для скасування ухвали апеляційного суду у цій справі немає.

Аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують і на законність судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат