Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2018 року у справі №213/1644/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 213/1644/17

провадження № 61-23793 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Міністерство оборони України ,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу Міністерства Оборони України на рішення Інгулецького районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року у складі судді Соловйової Л. Я. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П.,

Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що при виконанні військового обов'язку під час проведення антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької та Луганської областей, він отримав ряд травм та захворювань. Витягом з протоколу Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв

від 04 листопада 2015 року № 377 встановлено, що вказані травми та захворювання отриманні під час захисту Батьківщини. Висновком Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 24 листопада 2015 року № 5, йому встановлено 25 процентів втрати працездатності. При цьому, до призову на військову службу в особливий період він був абсолютно здоровий, що підтверджується довідкою військо-лікарської комісії від 04 вересня 2014 року.

У 2016 році Міністерство оборони України виплатило йому одноразову грошову допомогу у розмірі 24 115, 00 грн. На час звільнення з військової служби він мав вислугу років, йому призначено пенсію як військову пенсіонеру і учаснику бойових дій, у розмірі 2 164, 80 грн.

Посилаючись на те, що внаслідок погіршення стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває больові синдроми у зв'язку з чим виникає необхідність придбання ліків, що призводить до зменшення сімейного бюджету, психологічного дискомфорту та моральних страждань, просив стягнути з Міністерства оборони України на відшкодування моральної шкоди 43 296, 00 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 9 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення ОСОБА_1 В 25 процентів втрати професійної працездатності є наслідком отриманих травм, пов'язаних із захистом Батьківщини, а тому саме на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління, покладається обов'язок держави відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду, розмір якої визначено із урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого

2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, рішення Інгулецького районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року - без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що районний суд повно та всебічно встановив обставин справи, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд вважав безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між травмою, спричиненою позивачеві, та протиправними діяннями Міністерства оборони України, оскільки висновком МСЕК від 24 листопада 2015 року встановлено втрату працездатності ОСОБА_1 внаслідок травм, отриманих під час захисту Батьківщини. Право військовослужбовця на отримання компенсації внаслідок заподіяної моральної шкоди передбаченої статтею

17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2018 року, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів протиправних винних дій відповідача, що призвело до завдання йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями і шкодою. Суд апеляційної інстанцій не взяв до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України

від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема не з'ясував чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральної шкоди. Вказував на те, що Міністерство оборони України не є уповноваженим органом державного управління, на який покладається обов'язок держави відшкодувати завдану позивачеві моральну шкоду, оскільки не приймав рішення про направлення позивача проходити службу в зону АТО. Також посилався на відсутність підстав для відшкодування такої шкоди на підставі статті 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач був звільнений з військової служби у 2015 році та не є військовослужбовцем.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами установлено, що у період з 17 грудня 2014 року по 24 грудня 2014 року, з 29 грудня 2014 року по 20 квітня 2015 року; з 28 квітня 2015 року по 08 червня 2015 року ОСОБА_1 приймав участь у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей.

У період з 09 червня 2015 року по 30 липня 2015 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в м. Попасна Луганської області сектору «С».

Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04 листопада 2015 року № 377, встановлено ОСОБА_1, що травма «наслідки закритих переломів обох п'яткових кісток (09.09.2014) у вигляді посттравматичної стійкої комбінованої контрактури, обох гомілковостопних суглобів з помірним порушенням функції. Остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта без порушення функції» - пов'язані із захистом Батьківщини, а також захворювання: «дисциркуляторна енцефалопатія І ст., змішаного ґенезу у вигляді дрібно-осередкової неврологічної симптоматики з незначним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба І ст. Ангіопатія сітківки обох очей», пов'язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки про обставини травми, наданої військовою частиною

ПП В3675 від 08 жовтня 2015 року № 2841, ОСОБА_5 отримав травму

17 грудня 2014 року під час виконання бойового завдання в зоні АТО, а саме пошкодження капсульно-зв'язкового апарату п'ясно-фалангових суглобів правої стопи.

Висновком МСЕК від 24 листопада 2015 року ОСОБА_1 встановлено

25 процентів втрати професійної працездатності, причина втрати - травма пов'язана з захистом Батьківщини.

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій.

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол засідання від 01 квітня 2016 року №19), молодшому сержанту у запасі ОСОБА_1, звільненому 22 вересня 2015 року, у зв'язку із встановленням 25 процентів втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, призначена виплата одноразової грошової допомоги в сумі 24 115, 00 грн.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема за змістом визначення, наведеного у пунктах 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, чи близьких родичів.

За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частинами першою та другою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, є Міністерство оборони України.

Згідно пункту 1 Положення про Міністерство оброни України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671, в редакції, що є чинною на час виникнення спірних правовідносин

(далі - Положення), Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили, та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

До повноважень Міністерства оборони України віднесено здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; здійснення відповідно до законодавства правового і соціального захисту військовослужбовців, резервістів Збройних Сил, військовозобов'язаних, призваних на збори, членів їх сімей та працівників Збройних Сил (підпункти 81, 82 пункту 4 Положення).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Покладаючи обов'язок з відшкодування позивачеві моральної шкоди на Міністерство оборони України, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що позивачем не доведено протиправність дій або бездіяльність Міністерства оборони України (його посадових осіб), а також наявність причинного зв'язку між захворюванням позивача, яке настало внаслідок проходження військової служби та протиправним діянням (бездіяльністю) Міністерства оборони України.

Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що наявність шкоди у позивача породжує у Міністерства оборони України обов'язок її компенсації за відсутності усіх елементів цивільно-правової відповідальності, є безпідставними.

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково, та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини. Оскільки ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, оскаржувані рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, ухвалені у справі судові рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, понесені Міністерством оборони України за подання апеляційної скарги та касаційної скарги, у загальному розмірі 1984, 00 гривень підлягають компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Судові витрати, понесені Міністерством оборони України у зв'язку з поданням апеляційної/касаційної скарг у загальному розмірі 1984, 00 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик