Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 179/1341/15-ц

провадження № 61-40659св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

представник позивача - Тотонкіна АльонаЮріївна,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення боргу.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року було визнано мирову угоду, укладену 03 грудня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» і ОСОБА_2, за умовами якої останній зобов'язався у строк до 01 листопада 2014 року повернути заборгованість за кредитом, отриманим у ПАТ «Ощадбанк», у розмірі 812 531,28 грн.

Боржник свої зобов'язання за мировою угодою в установлений строк не виконав, тому 07 липня 2015 року ПАТ «Ощадбанк» пред'явило ухвалу про затвердження мирової угоди до примусового виконання.

Постановою старшого державного виконавця державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції від 09 липня 2015 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час вчинення виконавчих дій).

Таким чином, ПАТ «Ощадбанк» втратило право пред'явлення ухвали Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року до примусового виконання, а ОСОБА_2 ухиляється від добровільного виконання умов мирової угоди.

На підставі вказаного, ПАТ «Ощадбанк» просило суд спонукати ОСОБА_2 до виконання мирової угоди від 03 грудня 2008 року, визнаної ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року у справі № 1.23/41/08р, шляхом стягнення з нього на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованості за мировою угодою станом на 05 серпня 2015 року у розмірі 1 502 207,76 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 349 010,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 71 352,90 грн, пені у розмірі 144 562,80 грн, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 9 570,45 грн, інфляційних втрат у розмірі 922 511,61 грн.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Ощадбанк»відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за своєю суттю мирова угода сторін у цивільному процесі є зобов'язанням, що виникає на підставі домовленостей, у даному випадку двох сторін, - договору, тому в разі невиконання або неналежного виконання умов мирової угоди така угода може бути розірвана. Відтак захистити порушене невиконанням або неналежним виконанням визнаної ухвалою суду мирової угоди шляхом зобов'язання виконати умови такої мирової угоди, з урахуванням того, що ухвала суду про визнання мирової угоди є судовим рішенням і підлягає виконанню у порядку виконання судових рішень неможливо.

Крім того, відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Таким чином, позивач не втратив право пред'явлення ухвали суду про визнання мирової угоди до примусового виконання, оскільки має можливість оскаржити постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Ощадбанк» задоволено.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ «Ощадбанк».

Вирішено спонукати ОСОБА_2 до виконання мирової угоди від 03 грудня 2008 року, визнаної ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року у справі № 123/41/08, шляхом стягнення з нього на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованості за мировою угодою у розмірі 1 502 207,76 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 349 010,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 71 352,90 грн, пені у розмірі 144 562,80 грн, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 9 570,45 грн, інфляційних втрат у розмірі 922 511,61 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» судові витрати у розмірі 7 673,40 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватися добровільно. У протилежному разі мирова угода, затверджена (визнана) судом, може бути підставою для примусового виконання у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Встановивши, що відповідач у добровільному порядку умови морової угоди не виконує, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції від 09 липня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року, якою затверджено мирову угоду, суд вважав, що ПАТ «Ощадбанк» за вказаних обставин не позбавлено можливості звернутися до суду із позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив ПАТ «Ощадбанк» строк на апеляційне оскарження рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року та відкрив провадження у справі. Так, оскаржуване рішення місцевого суду було ухвалено 14 липня 2017 року і представник позивача приймав участь у судовому засіданні та був присутім під час проголошення вступної і резолютивної частини рішення. При цьому, апеляційна скарга ПАТ «Ощадбанк» була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а саме - 28 серпня 2017 року, і в апеляційного суду не було законних і обґрунтованих підстав для поновлення цього строку.

Доводів в частині незгоди із постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року касаційна скарга не містить.

У серпні 2018 року ПАТ «Ощадбанк» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що апеляційний суд обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження, оскільки причини пропуску цього строку були поважні. В частині оскарження постанови апеляційного суду заявник не посилається на жодне порушення норм матеріального чи процесуального права, яке допустив суд, задовольняючи позов ПАТ «Ощадбанк». Таким чином, відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, ухваленого згідно з законом.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Судом установлено, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції від 01 грудня 2008 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кудрявцевим О. О., про звернення стягнення на заставне майно ОСОБА_2 на суму 812 531,28 грн на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Ощадбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк».

З метою добровільного врегулювання спору, 04 грудня 2008 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено мирову угоду, яку ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року визнано судом.

Мировою угодою передбачено, що на момент її підписання ОСОБА_2 зобов'язаний погасити перед ВАТ «Ощадбанк» заборгованість у розмірі 812 531,28 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 497 938,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 287 015,96 грн, витрат на вчинення виконавчого напису у розмірі 5 200,00 грн. Дані зобов'язання підтверджені виконавчим написом, вчиненим 03 листопада 2008 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області.

Сторони домовились про розстрочку виконання ОСОБА_2 грошового зобов'язання.

За порушення взятих на себе зобов'язань за цією мировою угодою при несвоєчасній сплаті грошових коштів ОСОБА_2 зобов'язався сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Протягом трьох робочих днів з моменту затвердження мирової угоди Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області та отримання коштів, позивач зобов'язався подати до Відділу державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області заяву про закінчення виконавчого провадження та вжити усіх необхідних заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису, вчиненого 03 листопада 2008 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області.

Вказана мирова угода була частково виконана ОСОБА_2

Постановою старшого державного виконавця державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції від 09 липня 2015 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 175 ЦПК України 2004 року мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного, на момент затвердження мирової угоди) виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 статті 3 вказаного Закону було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак, Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» положення пункту 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виключено.

Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди вона не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Водночас, у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови у задоволенні указаного позову.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-274цс15.

Положеннями пунктів 3, 5, 6 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

З урахуванням вказаного, апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, правильно виходив із того, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Разом з тим, не можна погодитися із висновком апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» коштів у розмірі 1 502 207,76 грн.

Так, зі змісту мирової угоди від 03 грудня 2008 року, укладеної між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2, яку ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року визнано судом, вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язався погасити перед ВАТ «Ощадбанк» заборгованість у розмірі 812 531,28 грн (а.с. 9-10).

Вказуючи, що ОСОБА_2 ухиляється від добровільного виконання мирової угоди, ПАТ «Ощадбанк» звернулося до суду із цим позовом про спонукання останнього до виконання мирової угоди.

У порушення вимог статей 263, 264, 303 ЦПК України 2004 року, стягуючи з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» кошти у розмірі 1 502 207,76 грн апеляційний суд не навів мотивів стягнення саме такої суми коштів, за умови, що судом задоволено позов ПАТ «Ощадбанк» про спонукання до виконання мирової угоди, якою встановлено зобов'язання боржника з повернення коштів у розмірі 812 531,28 грн.

У частині першій статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - цеспосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Отже, спонукання ОСОБА_2 до виконання мирової угоди від 03 грудня 2008 року шляхом стягнення з нього на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованості за мировою угодою у розмірі 1 502 207,76 грн фактично є новим вирішенням спору, однак позов пред'явлено про спонукання до виконання умов мирової угоди, а не про нове вирішення спору.

Ураховуючи, що фактичні обстави справи не встановлені, оцінка доказам не дана, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості ухвалити рішення по суті.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив доводи і надані сторонами докази, то ухвалене ним судове рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про безпідставне відкриття апеляційним судом апеляційного провадження за скаргою ПАТ «Ощадбанк» є необґрунтованими.

Так, в частині другій статті 406 ЦПК України визначено, що скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

Встановивши, що вступна і резолютивна частини рішення суду першої інстанції заявнику вручена не була, копія оскаржуваного рішення в установлені законом строки не направлена, а з текстом цього рішення заявник зміг ознайомитися 06 серпня 2017 року, коли на підставі поданої заяви отримав його копію, апеляційний суд обґрунтовано поновив ПАТ «Ощадбанк» строк на апеляційне оскарження.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В . Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк